Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 429/7150/12
05 жовтня 2012 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М. М.,
при секретарі судового засідання Шевченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
до ОСОБА_1 ,
про стягнення матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2012 року ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача 27540,19 грн. матеріальної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 20.05.2011 року відповідач був переведений на посаду начальника дільниці підготовчих робіт та з ним було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, у зв'язку з чим він прийняв матеріальні цінності дільниці. У липні 2011 року було проведено позапланову інвентаризацію кабельно-провідникової продукції, під час якої встановлено нестачу на суму 1412142,51 грн. 03 жовтня 2011 року відповідача було звільнено з займаної посади за власним бажанням. Рішенням постійно діючої інвентаризаційної комісії від 20.03.2012 року було частково списано нестачу кабельної продукції в кількості 30,819 км., решту нестачі кабелю у кількості 0,613 км комісія вирішила стягнути з відповідача. Позивач вважає, що кошти за нестачу кабельної продукції слід стягнути з відповідача, як матеріально відповідальної особи, тому просить суд задовольнити його вимоги.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та обставини, зазначені у позові підтримав та просив суд задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав повністю, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що передача матеріальних цінностей відбувалась формально, насправді ніхто наявність матеріальних цінностей не перевіряв. Також відповідач у своїх запереченнях зазначив, що його посада не передбачена Переліком посад та робот, з якими укладаються письмові договора про повну матеріальну відповідальність, тому підстав для задоволення позову немає.
Вислухавши представника позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідач працював у ВСП «Шахта «Західно-Донбаська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 17.06.2006 року, а з 20.05.2011 року на посаді начальника дільниці підготовчих робіт, та був звільнений 03.10.2011 року за власним бажанням, що підтверджується довідкою №137 від 07.06.2012 року /а.с.5/.
З відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність /а.с.6/, оригінал якого було досліджено у судовому засіданні.
Згідно розписки, відповідач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності, зазначені у розписці /а.с.15-18/. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що фактичної передачі матеріальних цінностей не було, а він формально підписав розписку без перевірки наявності зазначених матеріальних цінностей. У судовому засіданні представник позивача не заперечував цей факт і підтвердив, що дійсно, фактично не перевірялась наявність зазначених у розписці цінностей, а розписка укладалась формально.
Розпорядженням по ВСП «Шахта «Західно-Донбаська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №2012 від 08.07.2011 року, була призначена позапланова інвентаризація кабельно-провідникової продукції, під час якої, згідно протоколу постійно діючої інвентаризаційної комісії ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було виявлено недостачу кабелю довжиною 31,432 км., частково списано нестачу кабельної продукції в кількості 30,819 км., вартість нестачі кабелю у кількості 0,613 км. вирішено стягнути з відповідача /а.с.7-12,25-26/.
Згідно довідки позивача, розмір матеріального збитку, спричиненого недостачею кабелю довжиною 0,613 км., становить 27540,19 грн. /а.с. 27/, але позивачем ну було обгрунтовано підстави розрахунку зазначеної суми, лише зазначено, що її було розраховано як кольоровий лом.
Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно п.1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
У відповідності до ст.135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" зазначає, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130,135-1,135-3,137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника (п.1). Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди (п.8).
При вирішенні справи по суті, суд приймає до уваги, що посада і робота, на якій працював відповідач у позивача, не відноситься до Переліку посад і робіт, з якими підприємства, установи організації можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 28 грудня 1977 р. N 447/24. Крім того, з наданого позивачем договору неможливо встановити дату його укладання.
Позивачем не наведено обставин та доказів винного порушення відповідачем обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила. Крім того, розмір шкоди розраховано необгрунтовано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстав для задоволення немає, тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись 130,134,135-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: М. М. Перекопський
Згідно з оригіналом. Суддя М.М. Перекопський