3 липня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 вересня 2005 року, ухвалу цього ж суду від 15 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської станції швидкої медичної допомоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач не виплатив йому компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період 1998-2000 р.р., такими діями йому заподіяна моральна шкода.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 вересня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 листопада 2005 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2006 року зазначені рішення та ухвала суду першої інстанції залишені без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач не довів наявності перед ним у відповідача заборгованості по виплаті компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, крім того, фактів, що підтверджують вчинення дій, які заподіяли йому моральну шкоду, а також із того, що надані Чернігівською міською станцією швидкої медичної допомоги докази свідчать про виплату ОСОБА_1 відповідних сум. Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення  додаткового рішення, суд виходив з того, що відсутні підстави для його ухвалення, передбачені ст.220 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом     ОСОБА_1 до Чернігівської міської станції швидкої медичної допомоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 вересня 2005 року, ухвалу цього ж суду від 15 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін