2-1/11

2/536/1/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року Новогродівський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Пархоменко О.Ф.

при секретарі Рогаліній О.О.

з участю: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника співвідповідача Саляєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, редакції газети «Інформатор» про захист, честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, редакції газети «Інформатор» про захист, честі, гідності та ділової репутації, вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на першій сторінки щотижневої рекламно-інформаційної газети «Інформатор» №НОМЕР_1 опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є депутат Новогродівської міради Донецької області ОСОБА_4, в якій викладені відомості, які не відповідають дійсності, порочуть їх честь, гідність та ділову репутацію. В указаній статті викладена недостовірна інформація, яка стосується їх, а саме: «Встав на сторону бандитов, которые збили шахтера ОСОБА_12 ( ими оказались бывший директор Новогродовского городского рынка ОСОБА_1, его сыновья и друзья)». Таким чином зі змісту даної статті вбачається звинувачення позивача ОСОБА_1 та його синів та друзів у скоєнні злочину. У відповідності до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов»язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. В позові та доповненні до позову просять: зобов'язати депутата Новогродівської міської ради Донецької області ОСОБА_4 та редакцію щотижневої рекламно-інформаційної газети «Інформатор» скасувати відомості, поширені та опубліковані ними у випуску газети «Інформатор» від ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», які не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачів, а саме : «Встав на сторону бандитов, которые избили шахтера ОСОБА_12 ( ими оказались бывший директор Новогродовского рынка ОСОБА_1, его сыновья и друзья), шляхом опублікування, спростування на першій сторінці щотижневої рекламно-інформаційної газети «Інформатор» тиражем не менше 4500екз. Також позивачі просять стягнути з автора статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 на користь кожного з позивачів моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., стягнути з редакції щотижневої рекламно-інформаційної газети «Інформатор» на користь кожного з позивачів моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., стягнути з відповідачів витрати пов'язані з оплатою судового збору та послуг з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи та надання правової допомоги.

В судовому засіданні позивачі і їх представник позовні вимоги з доповненнями підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник з позовом не погодились, вважають його таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що надрукована ним стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» в щотижневій рекламно-інформаційній газеті «Інформатор» була його, як депутата місцевої ради, реакцією, відповіддю на статтю ОСОБА_11 - другого секретаря Новогродівського міському Компартії України, під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_4 в газеті «Комуніст Донбаса». Фрагмент із статті, процитований у позові, мав звернення і оцінку дій перш за все ОСОБА_11. Про те, що позивачі нанесли тілесні ушкодження шахтарю ОСОБА_12 відповідач дізнався від його тещі ОСОБА_13, яка і просила відповідача, як депутата, заступитися за постраждалого від рук позивачів. Він особисто виїжджав на місце події, спілкувався з мешканцями селища Зоря, де відбувалися події, в результаті яких був побитий шахтар

Представник відповідача щотижневої рекламно-інформаційної газети «Інформатор», з позовом не згодний, суду пояснив, що редакція не перевіряє зміст та достовірність інформації, викладеній у статтях, які готуються і підписуються авторами не працівниками редакції, і вважає, що фраза, наведена позивачами у позові, є особистим оціночним судженням автора стосовно поведінки позивачів при певних обставинах. Зважаючи на те, що описані події мали місце, у автора статті було право на особисту думку стосовно описаного, а тому просив у позовних вимогах відмовити повністю.

Вислухавши сторони, допитав свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, редакції газети «Інформатор» не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у друкованому засобі масової інформації - щотижневій рекламно-інформаційній газеті «Інформатор» № НОМЕР_1 була надрукована стаття російською мовою під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» за підписом автора ОСОБА_4, депутата Новогродівської міської ради. Щотижнева інформаційно-рекламна газета «Інформатор» є місцевим друкованим засобом масової інформації, та розповсюджується в містах Селидове, Новогродівка, Українськ, Гірник Донецької області. В статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є відповідач ОСОБА_4, мова йдеться про заходи передвиборчої компанії, які застосовуються ліві політичні сили, а саме про дії представників Комуністичної партії в передвиборній боротьбі, а саме ОСОБА_11, щодо його методів висвітлювання роботи органів місцевого самоврядування, порядку в місті.

Відповідач в своїй статті зазначає, що після виходу статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка була опублікована в газеті «Донбас» ІНФОРМАЦІЯ_5 в редакцію звернувся комуніст ОСОБА_11. Встав на сторону бандитів, які побили шахтаря ОСОБА_12 (ними були колишній директор Новогродівського міського ринку ОСОБА_1, його сина та друзі), відносно яких порушена кримінальна справа в Красноарміській прокуратурі.

Саме уривок фрази з наведеної статті, а саме вислів «Встав на сторону бандитов, которые избили шахтера ОСОБА_12 ( ими оказались бывший директор Новогродовского рынка ОСОБА_1, его сыновья и друзья), на думку позивачів, є звинуваченням ОСОБА_1, його синів і друзів у скоєні злочину, є пощиренням недостовірної інформації, яка порушує їх право на повагу до їх честі, гідності та ділової репутації.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови від 28.10.2009 р. Красноармійським МВ ГУМВС України у Донецькій області була порушена кримінальна справа за фактом умисного причинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень середньої важкості у вигляді травматичної екстракції шости постоянних зкбів. Постановою Красноармійського міського суду від 19.04.2010 року задоволена скарга ОСОБА_12 на постанову старшого слідчого Красноврміської міжрайонної прокуратури від 05.03.2010 р. про відмову у порушені кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за ст. 122ч.1 ККУ. Вищезазначена постанова скасована та матеріали справи повернуті для проведення додаткової перевірки з метою встановлення причетності ОСОБА_2 до скоєння злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 ККУ. Постанова суду набрала законної сили 26.05.2010 року. 18.02.2011 року постановою слідчого Красноармійської міжрайонної прокуратури в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом умисного спричинення середньої важкості тілесного ушкодження ОСОБА_12 було відмовлено. Але постановою Коасноармійського міськрайсуду Донецької області від 08.06.2011 року вказана постанова від 18.02.2011 року була скасована та справа повернута прокурору Красноармійської міжрайонної прокуратури для проведення додаткової перевірки. (копії постанов в матеріалах справи) На момент винесення рішення в цивільній справі, даних про закінчення досудового слідства в кримінальній справі за фактом умисного спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, до суду не надходило. Згідно останньої відповіді суду в.о. Красноармійського міжрайонного прокурора, досудове слідство по зазначеній справі триває ( арк. спр.131).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 в суді пояснив, що 26.04.2009 р. зі своїми знайомими приїхав відпочити до водойому с. Зоря Красноарміського району Краснянського заповідника. Заїхавши до водойому та вийшовши з машини, до нього підійшов чоловік, як пізніше дізнався - ОСОБА_1 і сказав, що він є господарем водойому і що той знаходиться на приватній території. У цей час підійшло ще троє чоловік і не зважаючи на те, що ОСОБА_12 хотів піти від них, ОСОБА_1 його зупинив і сказав, що треба поговорити, але розмова ОСОБА_1 і іншими присутніми велась тільки з їх сторони, з використанням нецензурних слів. Після декількох хвилин особи, які підішли почали наносити удари по тілу ОСОБА_12 Свідок пам'ятає, що удар в щелепу він отримав від ОСОБА_2 - сина ОСОБА_1, внаслідок чого втратив свідомість. Коли отямився, усі чоловіки ногами продовжували наносити йому удари по всьому тілу, від чого він періодично втрачав свідомість. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями він звернувся до лікарні м. Селидове, де йому зробили рентгенівські знімки, надали першу медичну допомогу і направили на амбулаторне лікування за місцем проживання.

Обставини, викладені свідком ОСОБА_12, підтвердила свідок ОСОБА_15 Вона підтвердила, що ОСОБА_12 били ОСОБА_1, його син ОСОБА_2 та інші особи, яких вона не знає. Вона в час побиття ОСОБА_12 разом зі своїм знайомим знаходилась в декілька метрів від того, що відбувалось, але ОСОБА_1 і особи, які були разом з ним, не давали змоги підійти до ОСОБА_12. Вона надавала ОСОБА_12 першу допомогу, змивала кров, кликала на допомогу, так як бачила тяжкий стан ОСОБА_12

Згідно до акту судово-медичного обстеження № 386 від 16.10.2009 р., виконаного Красноарміським відділенням судмедекспертизи, тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_12, є наслідком не однієї ударної дії тупим предметом з граничною травмуючою поверхнею, якою могли бути кулаки, взуті ноги. Ступень тяжкості отриманих ушкоджень віднесена до середньої.

Свідок ОСОБА_16 - мати потерпілого, підтвердила те, що події 26.04.2009 р. відбулися в с. Зоря, і що саме там її син отримав тілесні ушкодження, вона засвідчила, що зверталася до ОСОБА_1, якого знала і раніше, з тим, щоб він пояснив причину побиття сина і чому він забороняє заїжджати на берег водойому. Але відповіді не отримала, зазначила, що ОСОБА_1 їй погрожував спалити хату, якщо вона буде звертатися до міліції.

Свідок ОСОБА_13 показала про те, що вона ОСОБА_4 знає як депутата місцевої ради і, зустрівши його в серпні 2009 року на місцевому ринку, розповіла йому про те, як ОСОБА_1 зі своїми синами та друзями в квітні 2009 року побили її зятя ОСОБА_12, вибили йому зуби, і саме вона просила ОСОБА_4, як депутата, захистити ОСОБА_12 Вона зазначила, що тільки бандити можуть бити одну людину групою осіб. Вона зазначила, що часто буває у селі, де облаштував на березі водойому базу відпочинку ОСОБА_1 Люди його побоюються, висловлюють своє незадоволення, що ОСОБА_1 вирубує дерева у лісі, захватили берег, частину лісу. Свідок повідомила, що ОСОБА_1 їй погрожував, говорив, щоб забрали заяву з міліції.

Позивачі в судовому засіданні заперечували проти факту побиття ними та їх друзями ОСОБА_12 ОСОБА_1 пояснив, що 26 квітня 2009 р. на березі водойому, який він орендує у с.Заря Краснянської сільської ради Красноарміського району, було близько 30 чоловік. Поки накривалися столи, він пішов у бік пляжу. Чув рів мотору машини, крики, бачив, як молодий чоловік дуже п'яний і з ним дівчина, умиваються у ставку. З'ясував зі слів чергової на шлагбаумі, що ОСОБА_12 проскочив шлагбаум, нецензурно висловлювався, ОСОБА_1 послухав, але нічого не сказав, бо бачив що ОСОБА_12 був п'яний. Він зазначає, що не бачив, щоб була якась бійка в той день на пляжі. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зазначили, що того дня на водойом не приїздили, ОСОБА_12 не бачили.

Відповідач ОСОБА_4 підтвердив що саме від ОСОБА_13 дізнався про події 26.04.2009 року в с. Зоря, про те, що саме ОСОБА_1 та його синами та друзями був побитий ОСОБА_12 Він зазначив, що знайомився з записами в амбулаторній картці, яку надала йому ОСОБА_13, мав бесіду з самим ОСОБА_12 і з його матір'ю ОСОБА_16, двічі їздив у село, розмовляв з мешканцями села Зоря. Як зазначив свідок, при першій поїздці йому здалося, що всі мешканці села залякані, деякі з них називали ОСОБА_1 і його синів та тих хто з ним заправляв на ставку - бандитами, з якими ніхто не має бажання зв'язуватись. Потасовки на берегу за участю ОСОБА_1, як зазначив свідок, зі слів мешканців села, були не поодинокі. ОСОБА_12 також йому розповідав, що ОСОБА_1 йому погрожував повибивати не тільки зуби, а й голову. Враховуючі почуті характеристики, в статті він передав настрій людей, їх оцінку поведінки ОСОБА_1, тому саме як оціночне судження і було використано слово «бандіти», а факт побиття підтверджують свідки. Він зазначив, що всі його дії були спрямовані на те, щоб розібратися в ситуації, відреагувати на звернення мешканки міста. Результати свого розслідуваня, в якому брали участь інші депутати міської ради, були викладені в статті «ІНФОРМАЦІЯ_7», яка була надрукована у розділі «ІНФОРМАЦІЯ_6» в регіональній газеті «Донбасс» № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 Він зазначив ,що дивно що позивачі ніяким чином не заперечували про викладеного у цій статті, а саме там у подробицях описуються події, які відбулися 26.09.3009 р. у с. Заря.

Стосовно вимог щодо відшкодування моральної шкоди за приниження честі, гідності та ділової репутації позивачі зазначили що стаття в газеті «Інформатор» опорочила їх імена, ділову репутацію, зменшилась кількість відвідувачів на водойомі, в благоустрій якого вони вклали значні кошти

Позивач . ОСОБА_2 зазначив, що у нього після того, як він у квітні прочитав статтю, підвищився тиск, почалися головні болі, безсоння, розпочалися проблеми на службі в органах міліції, йому було відмовлено в призначенні на чергову посаду, так як кримінальна справа, порушена за заявою ОСОБА_12, позначилась на довірі до нього на службі. Його дружина, також прочитав вислів про їх сім»ю, перехвилювалась, у неї пропало грудне молоко і вони вимушені годувати свою дитину молочними сумішами.

Позивач ОСОБА_7 зазначив, що після того, як статтю прочитали його друзі, вони стали не так доброзичливо відноситись до нього, бо легко поставити клеймо «бандит», партнери у м. Донецьк відмовились укладати з ним контракти. Збитки позивач оцінює набагато більші, ніж визначено розмір моральної шкоди, пред'явленої до відповідачів. Моральні страждання пов'язує і з тим, що приходиться ходити до суду, що також відволікає від справ.

Згідно діючого законодавства захист прав честі, гідності та ділової репутації, здійснюється цивільно-правовими засобами. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі та гідності (ст. 297 ЦК). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. (ст.299 ЦК).

Окремі нормативні акти також розглядають честь, гідність та ділову репутацію як об'єкт охорони та захисту. У Законі України «Про інформацію» зазначено, що відповідальність за порушення законодавства про інформацію несе особа, винна в розповсюдженні відомостей, які не відповідають дійсності, принижуючи честь та гідність особи (ст.47). Стаття 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації України» надає громадянам, юридичним особам і державним органам, а також законним представникам право вимагати від редакції засобу масової інформації опублікування ним спростування цих відомостей, які не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначень понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким законом надає значення самостійних об»єктів судового захисту.

Норми статті 277 Цивільного кодексу України встановлюють, що «фізична особа, особисті немайнові права якої порушено в наслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

У відповідності до норм ст.302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов»язана переконатися в її достовірності. В той же час, згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

Відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу висловлення своєї думки. За текстом цієї статті це право включає не тільки свободу дотримуватися своєї думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, але також можливість вільно отримувати та поширювати інформацію про ідеї, чим і скористався відповідач ОСОБА_4, як людина, як депутат міської ради, надрукувавши оспорюванний текст про дії комуніста ОСОБА_11 і його дружніх відносин з позивачами.

Будь-яке вираження поглядів має визначену форму і зміст. Змістом є висновок (умовивід), який містить у собі поширені судження. На думку суду, фраза наведена в статті ОСОБА_4, є поширення оціночних суджень автора і саме так можуть бути сприйняті третіми особами, як вираження суб'єктивної оцінки автора публікації певних подій, а не як ствердження про факти вини в скоєні злочину. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Оціночними можуть бути визнані лише ті судження, які в поширеній автором інформації є його суб'єктивною оцінкою дійсних фактів, подій і вони подані у формі, що адекватно, недвозначно відбивають суб'єктивний характер судження. Такі судження відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню.

Відповідно ст.47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання о не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх справедливості.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст.34 Конституції України, також закріплено в ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

Якщо ж оціночні судження викладені у формі висновку, якоїсь оцінки певних фактів, які при судовому розгляді виявляться неправдивими, то такі судження можуть бути спростовані, оскільки автором публікації невірно подані фактичні дані. В судовому засіданні встановлено, що події щодо побиття ОСОБА_12 мали місце, за даним фактом порушена кримінальна справа, і у відповідача ОСОБА_4 було право висловити своє судження щодо подій, що відбулися. Використання при побудові речення у статті слова «бандит» не є, на думку суду, кваліфікацією злочинних дій позивачів, а є застосуванням обороту, який зазвичай застосовується при висловлюванні негативного відношення до певних дій тієї чи іншої особи. Дані виводи підтверджуються і тим, що у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, висловлюючи своє негативне ставлення щодо роботи місцевого ринку, особисто назвав власника і працівників місцевого ринку «бандитами», даючи характеристику їх діям.

На підставі ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.57 ЦПК України, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.4ст..60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.59 ЦПК суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Відповідно до вимог ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно діючого законодавства захист прав честі, гідності та ділової репутації, здійснюється цивільно-правовими засобами. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі та гідності (ст. 297 ЦК). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. (ст.299 ЦК).

Окремі нормативні акти також розглядають честь, гідність та ділову репутацію як об'єкт охорони та захисту. У Законі України «Про інформацію» зазначено, що відповідальність за порушення законодавства про інформацію несе особа, винна в розповсюдженні відомостей, які не відповідають дійсності, принижуючи честь та гідність особи (ст.47). Стаття 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації України» надає громадянам, юридичним особам і державним органам, а також законним представникам право вимагати від редакції засобу масової інформації опублікування ним спростування цих відомостей, які не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначень понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким законом надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Термін «честь», «гідність», «репутація» визначають близькі між собою моральні категорії.

Честь - об'єктивна оцінка особистості, яка визначає відношення суспільства до громадянина, це соціальна оцінка моральних та інших якостей особистості, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Гідність - внутрішня самооцінка особистістю своїх власних якостей, властивостей світосприйняття, виконаного обов'язку, яка має ґрунтуватися на соціально-вагомих критеріях оцінки моральних та інших якостей особистості.

Честь та гідність нерозривно пов'язані між собою в силу того, що у їх основі лежить єдиний критерій моральності. Між цим не дивлячись на нерозривний зв'язок, який існує між суспільно оцінкою особи та його самооцінкою, між честю та гідністю існують певні відмінності. Вони полягають в тому, що честь - об'єктивна суспільна властивість, а в гідності на передньому плані - суб'єктивний момент, самооцінка.

Під «діловою репутацією» фізичної особи розуміють оцінку будь-яких професійних якостей особи, з якими їх носій асоціюється в очах своїх контрагентів, клієнтів, споживачів, колег, прихильників, виборців і персоніфікуються серед інших професіоналів у цій сфері, це набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Суд критично ставиться до стверджень позивача ОСОБА_1 про те, що саме наведене висловлювання в статті, опублікованій в газеті «Інформатор» зменшила число відвідувачів на пляжі ставку, який ним орендується, чим нанесла значні збитки його підприємницькій діяльності і спричинила моральну шкоду його діловій репутації, чест та гідності. Ні розмір, ні наявність збитків документально позивачем не підтверджено. Крім цього, свідок ОСОБА_17 - колишній лісничий Краснянського лісництва , допитаний в судовому засіданні, пояснив що він і його знайомі читали осінню статтю в газеті «Донбас» про побитого шахтаря, про те що існує газета «Інформатор» він не чув. Також, підтвердити те, що відвідувачів на березі водойми стало більше чи менше, свідок не зміг, так як не вів підрахунків.

Позивач ОСОБА_2 в обґрунтування своїх душевних страждань та отриманої моральної шкоди, заподіяною змістом реченням в газеті «Інформатор» № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 документально не підтвердив відмову йому в призначені на посаду саме з приводу статті, пояснити яким чином його керівник служби дізнався про дану статтю пояснити не зміг. Не підтвердився показаннями свідка і ствердження позивача про те, що у зв'язку з хвилюваннями стосовно інформації наведеної в даній статті, у його дружини зникло грудне молоко . Так, допитана в якості свідка ОСОБА_18 -дружина позивача, повідомила суду що в неї відсутнє грудне молоко з дня народження дитини, а саме з 14.11.2009 р., то б то до виходу із друку № НОМЕР_2 газети «Інформатор».

Позивач ОСОБА_7 в обґрунтування шкоди, заподіяної його діловій репутації, надав суду факсові копії листів ділової переписки, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС» ( м. Дніпропетровськ вул. Калинова,б.45) віх № 2501-10 від 25.01.2010 р. на ім'я засновника ТОВ «Інноваційна фінансова група» ОСОБА_7, в якому повідомляється про те що ТОВ «ДКС» в односторонньому порядку розриває договір № 2508-2009 від 25.08.2009 на поставку 1000 тон палива. В листі зазначається, що рішення щодо розірвання договору засноване на змісті статті, опублікованій в газеті «Інформатор» від ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій чітко зазначена причетність до кріминалітету ОСОБА_7. Лист фізичної особи- підприємця ОСОБА_19 (АДРЕСА_1), вих. № 345 від 07.12.2009 р., яке адресоване всім зацікавленим особам. Листом повідомляється про наміри підприємства розірвати договірні відносини, згідно договору № 2708-09 від 27.08.2009 на постачання ПММ. Дане рішення мотивоване появою в регіональній пресі земетки, яка дискредитує бізнес, репутацію засновників компанії «ІФГ». Суд критично ставиться до даних доказів, так як в порушення ст..64 ЦПК, дані докази не надані в оригіналі, відтиск дати та часу передачі повідомлення з застосуванням факту свідчит,ь що дані листи, складені різними суб'єктами підприємницької діяльності, які знаходяться за різними адресами, передані з розривом у декілька хвилин. У листі, отриманому від підприємця - фізичної особи, мова йдеться про розірвання договору з підприємством. Оригінали та копії договорів, про розірвання яких йдеться мова у листах, позивачем не надано. Позивачем ніяким чином не дано пояснення обставині - яким чином місцева газета, яка розповсюджується в мстах Новгродівка, Українськ, Гірник, Селидове Донецької області з обмеженою кількістю екземплярів могла потрапити у місто Дніпропетровськ, та вплинули на ділову репутацію позивача. Крім цього, по тексту листів зазначається, що інформація розповсюджена конкретно стосовно ОСОБА_7, як засновника ТОВ «ІФГ», що не відповідає тексту статті.

Крім цього, суд зазначає, що у Законі України «Про інформацію» зазначено, що відповідальність за порушення законодавства про інформацію несе особа, винна в розповсюдженні відомостей, які не відповідають дійсності, принижуючи честь та гідність особи (ст.47 в редакції Закону про інформацію, яка діяла на момент опублікування статті). Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, свідок ОСОБА_13 підтвердила те, що ОСОБА_4 отримав інформацію про побиття саме ОСОБА_1 і його синами ОСОБА_12 26.04.2009 р. саме від неї. Вона також в судовому засіданні дала характеристику діям позивачів, як бандитські. При таких умовах, суд вбачає, що ОСОБА_4, як депутат, висловив думку ОСОБА_13, яка звернулася до нього за допомогою. Зважаючи на це фактичним розповсюджувачем інформації щодо побиття ОСОБА_1 та його синами ОСОБА_12, є ОСОБА_13, а не ОСОБА_4

Не вбачається і порушень законодавства з боку редакції газети «Інформатор», яка скористалася своїм правом на інформацію, так як відповідно до ст5, п.2 ст. 7 ЗУ «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації» означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації. (ст..2 Закону). При цьому редакція газети не несе відповідальності за достовірність інформації, вказаній в статях, яка надана не корреспондентом газети, а приватною особою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9,28,29, 34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.275,297,299,302 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 10, 11, 57,60, 64, 213,214,215,218,223 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, редакції газети «Інформатор» про захист, честі, гідності та ділової репутації,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Новогродівський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті.

Суддя: