Справа № 2 -149 /2007 рік

РІШЕННЯ

іменем      України

12 жовтня 2007року,  Тернопільський міськрайонний суд в складі:

Головуючої                                       Подлісної І. М.

Секретаря                                         Миколишин А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,  за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3,  Тернопільської міської ради про відновлення меж; земельної ділянки,  зобов»язання звільнити земельну ділянку

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,  посилаючись на те,  що відповідач ОСОБА_2 порушив існуючі межові знаки самовільно зайняв частину його земельної ділянки площею площею біля 0, 01 га. Та поставив металеву огорожу,  у зв»язку з чим він позбавлений можливості користуватись цією земельною ділянкою.

ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1  Тернопільської міської ради про відновлення меж: земельної ділянки,  зобов»язання звільнити земельну ділянку,  посилаючись на те,  що відповідач ОСОБА_1  як землекористувач сусідньої земельної ділянки не дотримується правил добросусідства,  зруйнував межу,  яка була передбачена генпланом забудови 1960 р.,  розмістив туалет на відстані,  що суперечить нормам ДБН,  зменшив ширину заїзду на його подвір»я,  розмістив на його подвір»ї будматеріали,  а також: посадив горіх крона якого проникає на його територію і він змушений прибирати листя. Просить зобов»язати відповідача відновити межу,  знести туалет та забрати будівельні матеріали,  а також: зрізати горіх.

В суді позивач-відповідач ОСОБА_1заявлений ним позов підтримав та просив його задоволити,  заявлений ОСОБА_2 позов до нього не визнав,  проти його задоволення заперечив.

В суді відповідач-позивач ОСОБА_2заявлений до нього позов не визнав,  проти його задоволення заперечив,  заявлений ним позов до ОСОБА_1підтримав та просив його задоволити.

Представник тернопільської міської ради вважає позов ОСОБА_2 безпідставним і просить відмовити у його задоволенні.

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  свідків,  проаналізувавши матеріали справи вважає,  що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки підлягає до часткового задоволення,  а позов ОСОБА_2до ОСОБА_1,  Тернопільської міської ради про відновлення меж земельної ділянки,  зобов»язання звільнити земельну ділянку до задоволення не підлягає,  виходячи з наступних міркувань.

Згідно реєстраційного посвідчення виданого 10 березня 1998 р. Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1. володіє на праві приватної власності АДРЕСА_1на підставі договору дарування посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою,  19.02.1998 р. за реєстром № 5-796 та записаним в реєстрову книгу за № 2368.

Як вбачається із рішення № 566 виконкому Тернопільської міської ради від 27 червня 1953 р. «Про часткову зміну рішення виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 09 грудня 1952 р. № 1024» у зв»язку з тим,  що ОСОБА_3.,  за яким була закріплена земельна ділянка по АДРЕСА_4 бажає будуватись спільно з ОСОБА_4. ,  виконком Тернопільської міської Ради депутів трудящих,  рішає закріпити під індивідуальне будівництво земельну ділянку,  площею 300 кв.м.  по АДРЕСА_4-а за ОСОБА_4

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 04 червня 1993 р. виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2на праві особистої власності зареєстровано 1/2 частина житлового будинку з надвірними АДРЕСА_2на підставі договору дарування посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 04 травня 1993 р. за реєстром № 2 - 4344 та записано в реєстрову книгу за № 2154.

На підставі реєстраційного посвідчення від 04 червня 1993 р. виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2на праві особистої власності зареєстровано 1/2 частина житлового будинку з надвірними АДРЕСА_2на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 04 травня 1993 р. за реєстром № 2 - 4342 та записано в реєстрову книгу за № 2151.

Рішенням № 390 від 12 липня 1960 р. виконавчого комітету Тернопільської міської ради земельну ділянку площею 600 м. кв. закріплено для індивідуального житлового будівництва за ОСОБА_5

Згідно рішення № 331 від 13 травня 1971 р. виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про внесення змін в генплан забудови ОСОБА_4 ,  ОСОБА_6. та ОСОБА_5. В зв»язку з впорядкуванням границь земельних ділянок громадян ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1»,  вирішено змінити контури границь земельних ділянок ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3 та ОСОБА_5,  згідно прикладеної схеми. Частково змінено рішення міськвиконкому № 390 від 12 липня 1960р. про закріплення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку за ОСОБА_5змінивши площу земельної ділянки з 600 м. кв. на 500м. кв.. Зобов»язано

ОСОБА_4   переобладнати свою врем»янку на сарай,   згідно виданого генплану. Зобов»язано головного архітектора міста внести відповідні зміни в генплани ділянок ОСОБА_4  ,   ОСОБА_3. та ОСОБА_5. 

Таким чином в суді встановлено,   що сторони є власниками будинковолодінь і їм було надано в користування земельні ділянки у відповідності до рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради в таких розмірах:

·        ОСОБА_1 площею 300 м.  кв. по АДРЕСА_1

·        ОСОБА_2 площею 500 м.  кв. по АДРЕСА_2

В суді встановлено,   що виконком міської ради розглянувши на місці заяву землекористувачів земельних ділянок по АДРЕСА_3,   7/2 та 9 11 серпня 1982 р. була розроблена схема встановлення межової лінії між будинковолодіннями №№ 7,   7а та АДРЕСА_2   при цьому була врахована наявність лишків землі в усіх трьох власників та постійні суперечки і проведено спрямлення границі земле користувань з закріпленням межових знаків в натурі,   згідно прикладної схеми.

Вказане рішення ніхто із сторін не оспорив,   а тому його слід взяти за основу і вважати встановлені ним межові знаки на місцевості,   такими,   що визначають межу суміжних земельних ділянок сторін.

Як вбачається із висновку № 1715 від 08 травня 2007р. судової земельно-технічної експертизи при проведенні порівняння фактичного розташування межової лінії між даними будинковолодіннями із тією що зазначена на схемі встановлення межової лінії визначено та встановлено спірні земельні ділянки.

Вказаним висновком встановлено,   що існує спірна земельна ділянка площею 0,  14 м.   кв. котрою користується ОСОБА_2,   а згідно з даною схемою від 11.08.1982 р. має користуватись ОСОБА_1

Таким чином в суді встановлено,   що в даному випадку дійсно має місце самовільне зайняття земельної ділянки з боку ОСОБА_2 і слід його зобов»язати повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,  14 кв.м.  ,   якою він користується,   яка була надана в користування ОСОБА_1,   а тому заявлений ним позов підлягає до часткового задоволення.

Що стосується вимог ОСОБА_2 про відновлення меж: земельної ділянки,   зобов»язання звільнити земельну ділянку,   оскільки ОСОБА_1,   як землекористувач сусідньої земельної ділянки не дотримується правил добросусідства,   зруйнував межу,   яка була передбачена генпланом забудови 1960 р.,   розмістив туалет на відстані,   що суперечить нормам ДБН,   зменшив ширину заїзду на його подвір»я,   розмістив на його подвір»ї будматеріали,   а також: посадив горіх крона якого проникає на його територію і він змушений прибирати листя,   то вказані вимоги до задоволення не підлягають,   оскільки грунтуються на вимогах про встановлення меж: земельних ділянок,   які не можуть бути предметом розгляду в суді.

Встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) виконують землевпорядні організації на замовлення рад. Якщо при

встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності даних про розміри ділянок,  переданих у власність,  із фактичними розмірами,  то остаточний розмір такої ділянки визначається місцевою радою.

Оскільки ОСОБА_2 у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка не оспорював правильність рішення ради № 331 від 13 травня 1971 р. про зменшення площі земельної ділянки з 600 м. кв. на 500 м. кв. і землевпорядною організацією 11.08.1982р. були встановлені межі спірних земельних ділянок з врахуванням даного рішення,  то його вимоги не можуть бути задоволені.

В даному випадку ОСОБА_2 в суді не доведено,  а судом не встановлено підстав для задоволення заявлених ним вимог,  а тому в його позові до ОСОБА_1 слід відмовити.

керуючись cт. cт. 10,  60,  212 ЦПК України,   ст. .cт. 106,  107,  158,  212,  ЗК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволити частково. Повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 14 кв.м. ,  якою користується ОСОБА_2,  яка була надана в користування ОСОБА_1

В задоволенні решти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог -відмовити.

В позові ОСОБА_2до ОСОБА_3,  Тернопільської міської ради відновлення меж земельної ділянки,  зобов»язання звільнити земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення,  а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.