ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 18/3484/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ФосАгро-Череповец" (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Череповецкий "Азот")

на рішення та постанову Господарського суду Полтавської області від 06.02.2012 Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2012

у справі№ 18/3484/11

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Череповецкий "Азот"

доПублічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

простягнення 343 186,34 руб.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за контрактом №76/06/121/1186 від 02.10.2006 року на виготовлення та поставку залізничних вагонів для перевезення цементу у сумі 343 186,34 руб., у вигляді витрат по усуненню недоліків залізничних вагонів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.02.2012року (суддя Солодюк О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано недоведеністю обставин, пов'язаних із проведенням ремонту вагонів, відповідно, недоведеністю підстав для відшкодування відповідачем витрат по усуненню недоліків відповідних залізничних вагонів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року (судді Могилєвкін Ю.О., Барбашова С.В., Плужник О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін із посиланням у мотивувальній частині постанови на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, що стало підставою для відмови у позові.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, п. 1 ст. 673, п. 1 ст. 678, ст. 712 ЦК України, ст. 43, 84 ГПК України і тому просить суд скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" вважає, що прийняті судові рішення у справі є законними і підлягають залишенню без змін.

У судовому засіданні 01.11.2012року оголошувалась перерва до 08.11.2012року.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між сторонами спору було укладено контракт №76/06/121/1186 від 02.10.2006 року на виготовлення та поставку 350 залізничних вагонів для перевезення цементу моделі 19-758 виробництва ВАТ "КВБЗ", які виготовлені згідно ТУ У 3.06-05763814-211-2000 (далі- контракт).

Відповідно до умов контракту відповідач, як продавець виготовив і поставив, а позивач, як покупець оплатив і прийняв продукцію виробничо-технічного призначення -нові ж.д. вагони для перевезення цементу моделі 19-758 виробництва ВАТ "КВБЗ" згідно специфікації №1 до контракту, яка є невід'ємною частиною даного контракту. Підтвердженням виконання зобов'язання за контрактом є залізничні накладні та акти прийому-передачі, складені в період з листопада 2006 року по січень 2007 року.

Відповідно до п. 3.8 контракту приймання продукції по якості можливе на території продавця. Судами встановлено, що приймання продукції за якістю проведено на території відповідача.

Пунктом 2.2 контракту передбачено, що продукція, яка поставляється, повинна відповідати чинній нормативно-технічній документації заводу -виробника, технічним умовам ТУ У 3.06-05763814-211-2000, підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника.

Гарантійний термін експлуатації вагонів моделі 19-758 згідно п. 6.1 ТУ У 3.06-05763814-211-2000 складає 2 роки з моменту введення їх в експлуатацію.

Судами встановлено, що в період гарантійного терміну експлуатації, в 2007 року, на ст. Апатити і ст. Кошта Північної залізниці були відчеплені в ремонт 58 вагонів з причини несправності запасних резервуарів гальмівної системи та повідомлено відповідачу про виявлені недоліки продукції.

Відповідно до п. 2.5 контракту в тих випадках, коли в результаті дефектів, виявлених в поставленій продукції, або некомплектності продукції виникла або може виникнути загроза безпеки експлуатації вагонів на залізничних дорогах, приймання за якістю (проведення експертизи) і складання актів проводиться з обов'язковим притягненням представників продавця.

Згідно п. 2.6 контракту, якщо буде встановлено факт неякісної, некомплектної продукції з обставин, відповідальність за які несе продавець, то продавець повинен забезпечити усунення виявлених дефектів, некомплектності протягом 90 днів з моменту отримання продавцем Акту (двохстороннього) приймання продукції за якістю.

За узгодженням сторін усунення дефектів, некомплектності продукції може бути здійснено одним з таким способів або їх поєднанням за рахунок продавця:

- шляхом проведення ремонтних робіт за місцем знаходження невідповідної продукції силами продавця чи із залученням підрядних організацій;

- шляхом заміни дефектної продукції або окремих її вузлів (деталей) на якісну продукцію (вузли, деталі) або доукомплектуванням продукції;

- шляхом компенсації покупцю витрат, які він фактично поніс і/або які він повинен понести у зв'язку з усуненням дефектів (у випадках, коли ремонтні роботи проводяться силами покупця або за рахунок його коштів силами підрядних організацій (п. 2.7 контракту).

Попередні судові інстанції встановили, що на виконання пп. 2.5, 2.7 контракту відповідач прийняв участь в комісійному розслідуванні, на підставі чого стосовно 58 вагонів були оформлені Акти технічного стану (відновлення) і протоколи огляду відчеплених вагонів. Результат огляду вагонів показав, що у всіх 58 вагонах виявлено тріщини запасних резервуарів в районі штуцера днища.

Згідно з п. 2.9 контракту, продавець відшкодовує покупцю всі витрати та/або втрати, які виникли у зв'язку з усуненням дефектів або доукомплектуванням або уцінкою товару, проти рахунків, виставлених на підставі узгоджених сторонами калькуляцій, що підтверджують такі витрати (втрати) або уцінку продукції.

На підставі протоколів від 21.03.2007 року, 03.05.2007 року, 07.05.2007 року сторонами був узгоджений порядок відновлення продукції і проведення компенсації з боку відповідача.

Також протоколом від 07.05.2007 року сторони погодили вартість поточного ремонту вантажних вагонів, зокрема, №58972746, №58975368, №58972274, яка склала 6863,91 рублів РФ без урахування ПДВ за один вагон. Протоколом від 07.05.2007 року було встановлено, що у разі виникнення тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара в гарантійний період на інших вагонах виробництва відповідача, роботи з відновлення гальмівної системи повинні виконуватися силами ВЧДЕ Лост по калькуляції, що додається, сума якої не повинна перевищувати більше 4284,35 рублів РФ без урахування ПДВ за один вагон.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що ВАТ "Череповецкий "Азот" за свій рахунок на підставі п. 2.3 договору та силами ремонтних підрядних організацій в період з квітня по жовтень 2007 року, а також з січня по березень 2008 року за відповідним погодженням з відповідачем, забезпечило усунення дефектів продукції на загальну суму 343 186,34 руб., що підтверджується Звітами про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу за квітень -жовтень 2007 року та січень -березень 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, пов'язаних із проведенням ремонту вагонів, відповідно, недоведеністю підстав для відшкодування відповідачем витрат по усуненню недоліків відповідних залізничних вагонів.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у відповідача виник обов'язок відшкодувати покупцеві понесені ним витрати по усуненню недоліків продукції, які підтверджуються Звітами про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу за квітень -жовтень 2007 року та січень -березень 2008 року, проте, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду. Так як відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції передчасними, а застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права - помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до п. 1 ст. 673 ЦК України, які перебувають у нормативній єдності з положеннями п. 2.2 контракту, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, в тому числі, діючій нормативно-технічній документації та технічним умовам заводу-виготовлювача.

Згідно з п. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором або пропорційного зменшення ціни, або безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

п. 3 ст. 680 ЦК України унормовано -якщо на товар встановлений гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Суд І інстанції, відхиливши частину наданих позивачем доказів на підтвердження проведення ремонту вагонів та прийшовши до висновку, що позивач документально не підтвердив факт проведення ремонту щодо 42 вагонів з причини несправності запасних резервуарів, не надав правової оцінки іншим доказам, які були надані позивачем в підтвердження проведення ремонту інших 16 вагонів із загальної кількості 58.

Крім того, в силу ст. 41 ГПК України, якщо для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, призначення судової експертизи можливе як за клопотанням сторін спору, так і за ініціативою суду, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору. Про суд І інстанції зазначивши, що позивач під час розгляду справи не заявляв клопотання про призначення у справі судової експертизи, тим самим самоусунувся від вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення у даній справі судової експертизи за ініціативою суду.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" відповідно до частини першої статті 47 цього кодексу судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (п.11).

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, помилково застосував до спірних правовідносин норми ст. 863 ЦК України (щодо річного строку позовної давності), ст. 257 ЦК України (щодо трирічного строку позовної давності), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.

Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті.

У пункті 10.2 контракту сторони узгодили, що до прав і обов'язків сторін застосовується законодавство країни відповідача, у даному випадку -законодавство України, в тому числі, норми ратифікованих Україною конвенцій, що регулюють міжнародну купівлю-продаж товарів.

14.07.1993 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, яка вступила в силу для України 01.04.1994 року.

У відповідності до ст. 9 Конституції України дана Конвенція є невід'ємною частиною національного законодавства України.

До Протоколу про зміну Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року Україна не приєднувалась, тому такий Протокол не є чинним для України, а Конвенція діє для України в редакції 1974 року.

У відповідності до п. 1 ст. 1 Конвенції, остання визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу.

Положення даної Конвенції застосовуються автоматично, якщо на момент укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів сторони контракту здійснюють свою комерційну діяльність у Договірних державах.

З 24.12.1991 року Російська Федерація продовжує членство бувшого Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) в Організації Об'єднаних Націй і починаючи з цієї дати несе у повному обсязі відповідальність за всіма правами та зобов'язаннями СРСР згідно Статуту ООН і багатосторонніх угод, депозитарієм яких виступає Генеральний Секретар.

В силу п. 3 ст. 3 Конвенції, її положення не застосовуються, якщо сторони договору домовились про це у ясно вираженій формі.

Як зазначається у п. 2 ст. 3 Конвенції, оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права.

В силу ст. 8 Конвенції строк позовної давності встановлюється в чотири роки.

Як передбачено п. 2 ст. 10 Конвенції право на позов, що випливає з дефекту або іншої невідповідності товару умовам договору, виникає від дня фактичної передачі товару покупцеві або його відмови прийняти товар.

Пунктом 1 статті 20 Конвенції унормовано -якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову.

Отже, оскільки сторони контракту, які на момент укладення контракту здійснювали свою комерційну діяльність у Договірних державах, не виключили застосування Конвенції у ясній формі, питання щодо наявності чи відсутності пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду підлягає вирішенню з урахуванням положень Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, а не Цивільного кодексу України.

За таких обставин, ні постанову апеляційної інстанції, ні рішення суду першої інстанції не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ФосАгро-Череповец" (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Череповецкий "Азот") задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.02.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 зі справи № 18/3484/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій