Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 -790 2006 року                              Головуючий у 1 інстанції Попельнюх P.O.

Категорія ст.191 ч.І КК                                      Доповідач Охріменко І.К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року        колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

головуючого                                     Ільченка A.M.

суддів                                                            Охріменка І.К., Швидкого Д.М.

з участю прокурора                                      Гришанової Н.Д.

засудженого                                                  ОСОБА_1

розглянула кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Придніпровського району м.Черкаси Пилипенка П.М. на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.07.2006 року, яким

ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українець, з середньо-спеціальною освітою, одружений, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, не судимий засуджений  за  ч.І   ст.191   КК  України  на один  рік  обмеження  волі  із звільненням його від покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік та, згідно ст..76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за   межі   України   на  постійне   місце   проживання   без   дозволу   органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи з 09.01.2006 року по 17.04.2006 року на посаді водія ІНФОРМАЦІЯ_2 та будучи особою, з якою роботодавцем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, безпосередньо пов'язану з забезпеченням схоронності ввірених йому матеріальних цінностей, на протязі березня-квітня 2006 року за допомогою платіжної картки «Гефест», яка була йому видана вказаним товариством для закупівлі дизельного палива для виконання трудових обов'язків, незаконно з корисливих мотивів отримав на заправній станції та розтратив дизельне пальне у кількості 1340 літрів на суму 4576 грн., заподіявши цьому товариству матеріальну шкоду на зазначену суму.

В своїй апеляції помічник прокурора просить вирок скасувати, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок м'якості та постановити новий вирок,  призначивши покарання засудженому у вигляді одного року обмеження волі, із застосуванням вимог ст..75 КК України та призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язану з розпорядженням матеріальними цінностями та майном терміном на один рік.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, вважаючого вирок законним та обґрунтованим, який необхідно залишити без змін, міркування прокурора, підтримавшої апеляцію, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляції.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно, а при призначені йому покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який законодавцем віднесений до категорії середньої тяжкості, дані про особу засудженого, характеризуючі його з позитивного боку, обставини, що пом'якшують його покарання.

При таких обставинах, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для скасування чи зміни цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Посилання в апеляції про необхідність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді позбавлення його права займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням матеріальними цінностями є безпідставним, яке в апеляції нічим не обгрунтоване. Дане додаткове покарання в санкції ч.І ст.191 КК України є альтернативним, а не обов'язковим для застосування судом.

Враховуючи обставини вчинення засудженим вказаного злочину, дані про особу засудженого та інші обставини по справі, наведені у вироку, колегія суддів вважає недоцільним призначати ОСОБА_1 додаткове покарання, так як основне покарання, яке йому визначене для відбування є достатнім і відповідає загальним засадам призначення покарання.

Крім того, апелянт в судовому засіданні просив призначити ОСОБА_1 саме таке покарання, яке визначив засудженому суд першої інстанції.

При таких обставинах апеляція помічника прокурора, як необгрунтована, не може бути задоволена.

Керуючись ст..ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника прокурора Придніпровського району м.Черкаси Пилипенка П.М. залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 липня 2006 року стосовно засудженого ОСОБА_1залишити без змін.