ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 83311/11 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ :

21 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в Галицькому районі) щодо перерахунку її пенсії протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по дату розгляду справи в суді, здійснюючи таке нарахування та виплату в подальшому.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2011 року вказаний позов задоволено частково, визнано неправомірною відмову УПФ України в Галицькому районі щодо не нарахування та невиплати позивачці щомісячного підвищення до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату їй такого підвищення за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04 лютого 2011 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Галицькому районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Також наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачки суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Невиплата УПФ України в Галицькому районі щомісячної надбавки у вищезазначеному розмірі за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04 лютого 2011 року є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин має право на підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Разом з тим, при зверненні до суду позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги дату звернення позивачки до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що її позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати їй передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 20 липня 2010 року слід залишити без розгляду.

Стосовно інших позовних вимог щодо здійснення позивачці нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік апеляційний суд вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин та виходячи із встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог за період з 21 липня 2010 року по 04 лютого 2011 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Галицькому районі Івано-Франківської області, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2011 року у справі № 2а-161/11 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати позивачці ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 21 липня 2010 року по 04 лютого 2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату позивачці ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 21 липня 2010 року по 04 лютого 2011 року з урахуванням проведених у цей час виплат.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування і виплату передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 20 липня 2010 року залишити без розгляду.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

В іншій частині постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба