Справа №22-9152 \06р. Головуючий у 1 інстанції - Наумик О.О.
Категорія- 21 Доповідач- Дем*яносовМ.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2006 p. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новікової Г.В.
суддів Єлгазіної Л.П.,
Дем*яносова М.В
При секретарі БІЛЯВСЬКІЙ І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 03 серпня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1
пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 20 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовнгих вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди. Висновок МСЕК про спричинення позивачеві моральної шкоди в матеріалах справи відсутній. Крім того суд також не врахував , шо Фонд сплачує потерпілому й інші страхові виплати насамперед і одноразову допомогу, яка вважають компенсує також і моральну шкоду , а також те , що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу ст. 1 / в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей/, підпункту 2 „є" пункту 1 частини першої ст.21, частини 3 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та пррофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не надав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості . У зв*язку з працею в тяжких та шкідливих умовах отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт . Згідно висновків МСЕК від 27березня 2003 року йому вперше було встановлена втрата професійної працездатності 40 відсотків .
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров*я.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача погодитися не можна.
Відповаідно до роз*яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової\ шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди , суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 20 000 грн. не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням фактичних обставин справи, характеру і тривалості моральних страждань , а також керуючись принципом доцільності та справедливості зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 12 000 грн. .
Разом з тим, Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено, а також доводи Фонду про те, що позивачеві проводяться страхові виплати, передбачені Законом України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", оскільки страхові виплати не позбавляють позивача права на відшкодування моральної шкоди спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності, також як і доводи скарги про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п. З, ЗО 9, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької обласмті задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 серпня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 12 000 грн. \ дванадцять тисяч грн.\.
Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.