Справа № 2-277/11

Провадження №2/2610/109/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маліновської В.М.,

при секретарі Лазоришинець К.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Агентства УНІАН, генерального директора ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про публічне спростування недобросовісної реклами й недостовірної інформації щодо інтелектуальної власності та компенсацію шкоди і судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідачів, у якому просив публічно за рішенням суду та за рахунок винних осіб: - спростувати недобросовісну рекламу в такому ж порядку, в якому вона була розміщена на пресс-конференції в UNIAN за участю тих самих осіб та в Інтернеті; - персонально повідомити про рішення суду, решту організаторів Свята Українського словника та запрошених організаторами на свято осіб; -оприлюднити відповідь автора винаходу і власника патенту та торговельної марки; - стягнути з відповідача судові витрати та компенсацію у зазначеному розмірі (а.с. 2том1).

При цьому ціна позову вказана 100 мінімальних заробітних плат. Вимог до кожного з відповідачів у позові не визначено.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва 24 жовтня 2008 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі (а.с.1том1).

Позивач неодноразово подавав до суду заяви про уточнення підстав позову та позовних вимог (а.с. 144-147 том1, а.с.167-192том1, а.с.29-30том2, а.с.68-75том2), проте питання щодо їх прийняття судом вирішені не були, оскільки вони містили недоліки (а.с.26-27том2, 87-88том2).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що агентство Уніан поширило недобросовісну рекламу та інформацію, яка не відповідає дійсності, зокрема в анонсі, прес-релізі, під час та у звітах про прес-конференцію з презентації «Свята Українського словника». Також, вказує, що відповідач ОСОБА_4 порушуючи його права автора і власника інтелектуальної власності: рекламує його винахід як оригінальний винахід видавництва «Самобранка», показаний на відкритті магазину «Словники-Самобранки»у сквері на Львівській площі у м.Києві 07 червня 2007 року, видає себе за співвласника його винаходу, використовує його знак для товарів і послуг, на який видано свідоцтво № 47236 від 15.02.2005р., в галузі поліграфії.

Щодо відповідачки ОСОБА_3, то позивачем взагалі не вказано, якими її діями могло бути порушено конкретне право позивача, лише констатується те, що в анонсі Уніан її зазначено як PR-менеджера «Самобранки».

Відповідачі щодо позову надали свої письмові заперечення.

Так, у запереченнях відповідача ОСОБА_4 від 15 квітня 2009 року вказано, що він не порушував прав позивача, а навпаки між ними ще з 2004 року існували усні домовленості щодо впровадження винаходу позивача у виробництво і ними вчинялось ряд дій з цією метою, у 2006 році ними навіть було складено бізнес-план дослідного виробництва «Паперові словники і довідники типу Самобранка». Також, відповідачем на сторінках журналу «Сам обранка»№11 за 2005 рік, власником якого він є, було розміщено статтю про позивача

З 07 червня 2007 року відповідачем відкрито першу в Україні спеціалізовану книгарню «Словники Сам Обранки»(м.Київ, вул.Артема 1/5, МАФ у сквері на Львівській площі), в якій представлені різноманітні словники. На відкритті вказаного магазину був присутній і сам позивач. 16 жовтня 2007 року в книгарні «Словники Сам Обранки», в рамках громадських заходів, присвячених Року української книги, було проведено свято Українського словника, на якому був присутній і позивач та демонстрував свій винахід.

Відповідач ОСОБА_4 просив звернути увагу на те, що позивачу належить патент на винахід -«пристрій для пошуку сторінок у книгах», а також свідоцтво на знак для товарів та послуг «Самобранка». Посилання на те, що йому належить право власності на комерційну назву «Словників Самобранок»не відповідає дійсності. Позначення «Самобранка»та «Словники Самобранки»не є тотожніми. Відповідач є власником комбінованого позначення «Словники Сам Обранки».

Представником Уніан Кияницею В.І. в судовому засіданні 23 грудня 2009 року(а.с.90 том1) подано суду копію відеозапису прес-конференції та електронну копію анонсу свята Українського словника (диски долучені до справи). Також у матеріалах цивільної справи (а.с.85-88том1) міститься роздруківка з сайту Уніан з повідомленням від 12 жовтня 2007 року про те, що 16 жовтня в Києві відбудеться свято українського словника та анонсу прес-конверенції, присвяченої презентації Свята Українського словника із зазначенням дати проведення 15 жовтня 2007 року(а.с.88).

Крім того, представником Уніан подано заперечення у судовому засіданні 29 жовтня 2012 року (а.с.95-97том2), в яких вказано, що відповідачем не порушено прав позивача, оскільки розміщення на сайті інформації про подію та анонс не є не є рекламою. Також зазначено про те, що позивачем порушено річний строк звернення до суду з позовом про спростування недостовірної інформації щодо повідомлення про проведення Свята Українського словника, яке було розміщене на сайті 12 жовтня 2007 року, а позивач звернувся до суду 14 жовтня 2008 року, у зв'язку з чим просило відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_3 письмових заперечень щодо позову не подавала, в усних поясненнях її представники проти позову заперечили, вказавши, що PR-менеджером видавництва «Самобранка»вона не працювала.

У судовому засіданні 29 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 позов підтримали повністю і просили його задовольнити.

Представник відповідача агентства Уніан -ОСОБА_6, проти позову заперечив і просив у його задоволенні відмовити, оскільки Уніан прав позивача не порушено і сплинув строк позовної давності.

Представники відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_8 та ОСОБА_9, проти позову заперечили, вказавши, що відповідачем жодних прав позивача не порушено.

Представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_10, зазначила, що відповідач дійсно брав участь у прес-конференції 15 жовтня 2007 року, проте він не рекламував пристрій позивача, а розповідав про відкриття книгарні «Словники Сам Обранки», проте прав позивача не порушував.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що позивачу належить патент на винахід №61099 -пристрій для пошуку сторінок у книгах (а.с3том1), а також свідоцтво на знак для товарів та послуг №47236 від 15 лютого 2005 року для товарів 16 класу, кольори: чорний, білий, напис «Самобранка»(а.с3 зворот том1).

12 жовтня 2007 року на сайті агентства Уніан було розміщено повідомлення під назвою «16 жовтня в Києві відбудеться свято українського словника», що не заперечувалось сторонами, а його роздруківка та електронна копія долучені до справи. Зокрема, у вказаному повідомленні зазначалось, що 16 жовтня 2007 року о 13.00 за адресою: м.Київ, Львівська площа (у сквері), в магазині «Словники-Самобранки», в межах громадських заходів, присвячених Року української книги, Український мовно-інформаційний фонд разом з видавництвом «Довіра», «Наукова думка»та спеціалізованим магазином «Словники-Самобранки»проводить свято Українського словника.

Також, серед іншого в повідомленні вказувалось, що в магазині можна ознайомитись зі словниками, що являють собою пошукову систему, котра розташована на обрізі книги і дозволяє пошук слів у словниках будь-якою мовою без гортання сторінок і дана система була продемонстрована на відкритті магазину 7 червня.

Крім того, на сайті Уніан під заголовком «Прес-конференція. Присвячена презентації Свята Українського словника»було розміщено анонс: «Прес-конференція, присвячена презентації Свята Українського словника. Прес-конференція відбудеться у межах громадських заходів, присвячених Року української книги. Учасники: куратор проекту, директор видавництва «Самобранка»ОСОБА_4, член-кореспондент НАНУ ОСОБА_11, PR-менеджер «Самобранки» ОСОБА_3. Свято відзначатиметься 16 жовтня 2007 року о 13-00 в Києві на Львівській площі (у сквері), в магазині «Словники-Самобранки». Організатори: Український мовно-інформаційний фонд разом з видавництвами «Довіра», «Наукова думка»та спеціалізованим магазином «Словники Самобранки»(вул.Хрещатик, 4 конференц-зал). Телефони:332-70-62; 463-69-13; E-mail: АДРЕСА_1. Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями Дата проведення: 14:30 15.10.2007».

Вказане повідомлення та анонс розміщені на сайті Уніан у рубриці Новини Уніан.

При цьому, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 з 17.05.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.27том1). З 23 березня 2004 року відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано журнал загальнодержавного розповсюдження «Самобранка ТМ», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації № 8568 (а.с.73том1)

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 існували відносини з приводу представлення відповідачем інтересів позивача перед третіми особами, в тому числі і щодо представництва на 57 Міжнародній виставці-ярмарку у м.Франфуркті на Майні, Німеччина, з усіх питань, що стосувались належного позивачу винаходу -Пристрою для пошуку сторінок у книгах, що підтверджується довіреністю від 07.10.2005 року, яка була видана на один місяць. Наявність спільних дій позивача та відповідача ОСОБА_4 щодо винаходу не заперечувалось і позивачем, який визнав, що на відкритті книгарні 7 червня 2007 року та на святі Українського словника 16 жовтня 2007 року він був.

Разом з тим, позивач наголошував, що відповідач ОСОБА_4 порушив його права як винахідника пристрою для пошуку сторінок у книгах, оскільки без його згоди на прес-конференції демонстрував словники, облаштовані пристроєм, а також не вказав, що його винахідником є позивач, і використовував слово «Самобранка», яке є належним позивачеві знаком для товарів і послуг, для позначення книгарні та неіснуючого видавництва. Дії відповідача ОСОБА_4 на прес-конференції в Уніан 15 жовтня 2007 року позивач вважає недобросовісною рекламою.

У судовому засіданні 30 жовтня 2012 року судом було поновлено судовий розгляду для дослідження відеозапису прес-конференції та електронної копії повідомлення і анонсу про прес-конференцію свята Українського словника.

З відеозапису судом встановлено, що дійсно, на прес-конференції, яка відбулась 15 жовтня 2007 року у конференц-залі Уніан, відповідач ОСОБА_4 розповідав про святкування року Української книги, про відкриття книгарні у сквері на Львівській площі у м.Києві, про яку вказав, що називається вона «Словники Сам Обранки», пояснивши походження назви від слів «Сам Обрав», а також провів демонстрацію словників, зазначивши, що врони обладнані унікальним пристроєм для пошуку сторінок. При цьому, відповідач жодного разу не зазначив, що патент на винахід належить йому особисто, а повідомив журналістам, що даний винахід запатентовано в Україні і оформлено заявку на патент в інших країнах. Запросив, бажаючих відвідати книгарню і ознайомитись з такими словниками, а також повідомив, що до них проявили цікавість інші країни. Відповідачем вживались у виступі неоднозначні формулювання щодо виробництва словників, облаштованих пристроєм, з яких можна дійти висновку про його причетність до цього, оскільки вживався займенник «Ми».

Судом також встановлено, ОСОБА_3, яка зазначена відповідачем у справі, на прес-конференції присутньою не була. Жодних даних які б свідчили про те, що агенство Уніан проводило недобросовісну рекламу матеріали цивільної справи не містять.

Відповідачу ОСОБА_4 належить свідоцтво на знак для товарів і послуг № 104360 за 10 березня 2009 року для товарів 35 класу, кольори: білий, чорний, блакитний, синій, бузковий, темно-малиновий, червоний, жовтий, світло-зелений, зелений, світло-жовтий, із зображенням знака у вигляді розгорнутої книги з написом «словники сам обранки»(а.с.72том1). Крім того, відповідачу ОСОБА_4 належить свідоцтво на знак для товарів і послуг № 104359 за 10 березня 2009 року для товарів 16 і 41 класу, кольори: білий, червоний, темно-бордовий, із зображенням знака у вигляді квадрату з текстом «САМ обранка»(а.с.74том1). Дата подачі заявок на реєстрацію цього знака вказана як 10 грудня 2007 року, тобто після прес-конференції та свята Українського словника. Також слід відзначити, що станом на 30 березня 2009 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи по запиту ОСОБА_1 були відсутні (а.с.75том1).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 54 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

З огляду на те, що позивачу належить патент на винахід -пристрій для пошуку сторінок у книгах, а також свідоцтво на знак для товарів та послуг на нього поширюється дія Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно зі ст. 16 якого використанням знака визнається: -нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); -застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; -застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

З дослідженої в судовому засіданні відеокопії прес-конференції 15 жовтня 2007 року не встановлено використання будь-яким з відповідачів знаку, зареєстрованого позивачем.

Саме по собі розміщення Уніан в анонсі прес-конференції та повідомлені про свято Українського словника слова «Самобранка», не доводить використання його відповідачем, про що відповідних вимог позивачем не заявлено.

Щодо вимоги позивача про спростування відповідачами недобросовісної реклами, в тому ж порядку в якому вона була розміщена, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про рекламу», в редакції, яка діяла станом на жовтень 2007 року, реклама -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; прихована реклама - інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій. За ст. 10 вказаного Закону недобросовісна реклама забороняється, відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа, а рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону. При цьому ст. 9 Закону визначено: реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сам по собі факт демонстрації на прес-конференції 15 жовтня 2007 року словників, облаштованих пристроєм для пошуку сторінок у книгах, не є рекламою.

Більш того, вказані вище закони не передбачають виплату власнику патенту чи свідоцтва на знак для товарів і послуг компенсації у розмірах мінімальних заробітних плат.

Щодо посилання позивачем у тексті позовної заяви на порушення його прав автора та власника інтелектуальної власності варто зазначити, що Закон України «Про авторське і суміжні права»охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Оскільки ні сам пристрій, на який є патент у позивача, ні його знак для товарів і послуг не є твором, то вказаний Закон до цих правовідносини не застосовується.

Враховуючи те, що позовну заяву позивачем подано про публічне спростування недобросовісної реклами та недостовірної інформації, хоча позовної вимоги про спростування недостовірної інформації заявлено не було, суд вважає вказати на таке.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про інформацію»реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої, порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь -особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009р. за № 1).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009р. за № 1).

При цьому виходячи з положень Постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 3 Постанови від 28 вересня 1990 р. за № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»(п.17) відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності, а на позивача при цьому покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов.

Дослідивши докази суд прийшов до висновку, що позивач не надав суду доказів порушення його особистих прав кожним з відповідачів.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 32, 34, 41, 54, 68, 129 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про інформацію», Закону України «Про рекламу», Закону України «Про авторське і суміжні права», Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.277 ЦК України, п.п.5,17,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», 10, 11, 60, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Агентства УНІАН, генерального директора ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про публічне спростування недобросовісної реклами й недостовірної інформації щодо інтелектуальної власності та компенсацію шкоди і судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: