Справа № 1-178/11
У Х В А Л А
іменем України
08.11.2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі :
головуючого Татаурової І.М.,
суддів Вохмінової О.С., Антонюка В.В.,
при секретарі Нідзельській Т.А.,
з участю:
прокурора Злощинської Н.М.,
потерпілої ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Вінниці, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого за ст. 93 п. «і»КК України (в ред.1960р.),
в с т а н о в и в :
ОСОБА_4, органами досудового слідства, обвинувачується в тому, що він в ніч на 07.07.2001р. в компанії з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, знаходились на спорткомплексі «Динамо», який розташований біля річки «Південний Буг»по вул. Бужський Спуск, 19 в м. Вінниці. Перебуваючи на території спорткомплексу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпивали алкогольні напої. Біля 05.00год. ранку, після спільного розпиття алкогольних напоїв, на території спорткомплексу «Динамо», ОСОБА_5 почав вимагати у ОСОБА_8 проїхатись на його службовому автомобілі «ГАЗ 2410»д/н НОМЕР_1, який використовувався як таксі служби «002». ОСОБА_8 відмовив ОСОБА_5 у його проханні, внаслідок чого між ними виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою спричинення фізичної шкоди, почав умисно наносити удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_8 В цей час ОСОБА_8 оголосив «загальний виклик»водіїв таксі, які, прибувши на місце, нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В період часу з 06.30год. до 07.00год. 07.07.2001р. ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілі «ГАЗ 2410»д/н НОМЕР_1, який використовувався як таксі служби «002», під керуванням ОСОБА_8, спрямували в напрямку вул. Московської в м. Вінниці. Під час руху, в автомобілі, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка з приводу того, що знайомий останнього -ОСОБА_8 здійснив «загальний виклик»водіїв таксі, які нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Внаслідок сварки, яка виникла в автомобілі між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 зупинив автомобіль на площі 8-го Березня у м. Вінниці. ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вийшли із автомобіля на розі вул. 8-го Березня та вул. Московська, де між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 продовжилась суперечка з приводу побиття таксистами ОСОБА_4 В ході суперечки ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті помсти та виниклих неприязних стосунків, спричинених особистою образою, з метою протиправного позбавлення життя, почав умисно наносити ОСОБА_7 удари руками та ногами у різні частини тіла. При цьому ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7, який перебував у вертикальному положенні напроти ОСОБА_4, один сильний удар правою ногою в місце розташування життєво -важливих органів -верхню частину тулуба. Під час бійки, поряд із місцем, де перебували ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 проїздили працівники міліції, які помітили конфліктну ситуацію та зупинили автомобіль. Внаслідок цього ОСОБА_4 тимчасово припинив свої злочинні дії. За вказівкою працівників міліції ОСОБА_8 покинув місце свого перебування, поїхавши на керованому ним автомобілі «ГАЗ 2410»у гараж. Після цього, працівники міліції, вважаючи, що конфліктну ситуацію владнали, на службовому автомобілі, також, покинули місце свого перебування. На площі 8-го Березня у м. Вінниці залишились ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті помсти та виниклих неприязних стосунків, спричинених особистою образою, з метою протиправного позбавлення життя, продовжив умисно наносити ОСОБА_7 удари руками та ногами по різним частинам, ОСОБА_7 намагався захищатись. Після цього, з метою уникнути бійки, ОСОБА_7 почав тікати з площі 8-го Березня, побігши по вул. Московській в напрямку вул. Д.Нечая. В цей час у ОСОБА_5 та ОСОБА_4, на ґрунті помсти та неприязних стосунків, спричинених особистою образою, виник спільний намір умисно протиправно позбавити життя ОСОБА_7 Вчиняючи активні дії на реалізацію спільного злочинного наміру щодо умисного позбавлення життя ОСОБА_7, діючи узгоджено та цілеспрямовано, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 побігли за ним. Наздогнавши ОСОБА_7 у 1-му провулку Московському у м. Вінниці, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сильним ударом руки збив ОСОБА_7 з ніг та почав умисно наносити йому чисельні удари ногами по різним частинам тіла. В цей час до ОСОБА_5 підбіг ОСОБА_4, діючи узгоджено та цілеспрямовано, з метою протиправно позбавити життя ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, почали умисно ногами з різних сторін наносити ОСОБА_7 чисельні удари в область життєво -важливих органів -голови та тулубу. ОСОБА_7 у цей час перебував у горизонтальному положенні, лежачи на спині. В ході побиття ОСОБА_7, вчиняючи активні дії по реалізації спільного з ОСОБА_5 наміру на протиправне позбавлення життя ОСОБА_7, де ОСОБА_5, діючи умисно, підскочив над ОСОБА_7, після чого, взутими ногами і масою свого тіла опустився на груди ОСОБА_7, в місце розташування життєво -важливого органу -серця. Після стрибка ОСОБА_5 ОСОБА_7 втратив свідомість. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважаючи, що спільними діями довели свій злочинний намір спрямований на позбавлення життя ОСОБА_7 до кінця, покинули місце події. ОСОБА_7 від заподіяних йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5, через нетривалий проміжок часу, помер.
Відповідно до висновку судово -медичної експертизи № 599 від 16.07.2001р., смерть ОСОБА_7 настала внаслідок закритої тупої травми грудей з розривом серця, виливом крові в порожнину серцевої сорочки, розвитком тампонади серця.
Крім того, внаслідок умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження, а саме: закритий поперечний перелом VII ребра зліва по середньо -ключичній лінії без розходження уламків і ушкодження пристінкової плеври; крововиливи у вигляді геморагічної інфільтрації м'яких тканин волосяної частини голови у тім'яній області; забиті рани лобової ділянки справа, ділянки лівої надбрівної дуги, облямівки верхньої губи справа; синець верхньої повіки правого ока, ділянки кута нижньої щелепи зліва; садна лівої виличної області; синці на передній поверхні правого плечового суглобу, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; синці на передній стінці грудної клітини зліва в підключичній області, справа і зліва на рівні IV мідребер'я, на рівні реберної дуги справа, на рівні мечевидного відростку і VI-VII ребер зліва; синці на задній поверхні грудної клітини в області правої лопатки і зліва по біляхребтовій лінії на рівні IX-X ребер; садно долонної поверхні правої кисті; садна передньої поверхні правого колінного суглобу.
Відповідно до висновку судово -медичної експертизи № 599 від 16.07.2001р. забиті рани обличчя, садна та синці обличчя, шиї, тулуба та кінцівок, крововиливи в м'які тканини волосяної частини голови, тулуба відносяться до легких тілесних ушкоджень; закритий перелом VII ребра зліва по середньо -ключичній лінії відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, яке не було небезпечним для життя в момент заподіяння; закрита тупа травма грудей з розривом серця відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння.
Відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи Головного бюро судово -медичних експертиз МОЗ України № 284 від 13.01.2003р. -наявність на передній поверхні грудей на рівні 4-го міжребер'я довгастого переривчастого горизонтального синця, відсутність в проекції цього синця переломів ребер дають підставу виключити можливість виникнення розриву серця у ОСОБА_7 за рахунок падіння його з висоти власного зросту і зіткнення грудної клітки з бордюром. Цей розрив міг стати наслідком як стрибка ОСОБА_5 на груди потерпілого, так і удару ОСОБА_4 в груди потерпілого, при умові, що ОСОБА_7 знаходився в цей момент у горизонтальному положенні.
По справі проведено судове слідство, де дослідженні всі наявні в справі докази та виконані вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Підсудний ОСОБА_4, як під час досудового так і під час судового слідства свою винність у вчиненні інкримінованого йому діянні, передбаченого ст. 93 п. «і»КК України (в ред.1960р.), не визнавав, але не заперечив наявність між ним та потерпілим ОСОБА_7 конфлікту. Суду показав, що 07.07.2001р. він зустрівся на ринку «Юність»з ОСОБА_5, який був у компанії ще трьох невідомих йому чоловіків. Хтось із них запропонував поїхати на річку Південний Буг, так як це було свято Івана Купала, і вони поїхали на спорткомплекс «Динамо», де вони трохи посиділи. Через деякий час він захотів подивитись на місцевість та попросив у чоловіка на прізвище ОСОБА_8, який працював таксистом і який привіз їх на спорткомплекс «Динамо», автомобіль. ОСОБА_8 дозволив йому прокататись на автомобілі. Проїхавшись приблизно метрів 50 в одному напрямку повернулись назад до бесідки, де усі сиділи і до ОСОБА_8 з проханням прокататись звернувся ОСОБА_5. Раптом, ОСОБА_8 почав ображати словами ОСОБА_5 та його матір. Вони почали сваритись, на що ОСОБА_8 зробив спільний виклик таксистів. На прохання присутніх не робити виклик, ОСОБА_8 не відреагував та зробив виклик. Після виклику вони вирішили покинути дане місце і тільки почали відходити, як автомобілі почали з'їжджатись і вони почали тікати. Він бігти довго не міг, так як йому в 1998 році зробили операцію по видаленню частини легені, тому його спіймали першим та побили, били здебільшого ногами. Після чого, почали розбиратись. Він запитав у ОСОБА_8 за що його побили, на що він відповів за те, що він тікав. Поки таксисти ловили інших хлопців він сидів в автомобілі, де почув, що по рації передали, що знайшли ОСОБА_5 і вони поїхали до того місця, де знайшли ОСОБА_5. Приїхавши він бачив, як таксисти розбирались з ОСОБА_5. Останній сказав, що відшкодує ОСОБА_8 завдану шкоду. Після чого, таксисти були обурені, що ОСОБА_8 зробив виклик через дрібниці і вони роз'їхались. Їх залишилось четверо він, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, вони всі поїхали до кінотеатру ім. Шевченка, де він запропонував ОСОБА_7 поїхати на експертизу для встановлення факту, що він був у стані алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_7 витяг його з автомобіля та вдарив його один раз, у відповідь він теж вдарив його один раз. Саме в цей час проїжджали працівники міліції, яких мабуть збентежив той факт, що автомобіль був припарковано не біля тротуару, а ближче до середини дороги. Працівникам міліції вони повідомили, що в них все нормально і що вони вже владнали конфлікт. Після чого, таксист та працівники міліції поїхали. Він почав шукати свій мобільний телефон і зрозумів, що залишив його у піджаку, який забув в автомобілі у ОСОБА_8, де були також його документи. Після чого, він запитав у ОСОБА_7 де можна знайти ОСОБА_8, щоб забрати піджак та речі, на що ОСОБА_7 в грубій формі сказав, що нічого не скаже та почав тікати. Він почав його наздоганяти, однак через те, що на легенях йому було проведено операцію, він не зміг бігти далі та зупинився відпочити, а ОСОБА_5 і далі наздоганяв ОСОБА_7. Віддихавшись він почав їх шукати і незабаром знайшов у провулку Московському, де побачив, як ОСОБА_5 тягнув ОСОБА_7 за ноги, а потім різко стрибнув йому ногами на груди, він почав їх розбороняти, відволікши ОСОБА_5 від ОСОБА_7. Потім, він разом із ОСОБА_5 сіли в таксі та поїхали по домівках. Тілесних ушкоджень він ОСОБА_7 не наносив, ногами його не бив. За весь час він вдарив ОСОБА_7 лише один раз в праве плече і то з метою самооборони. З ОСОБА_5 він попередньо ні про що не домовлявся. Йому здається, що таксисти ОСОБА_7 також били, оскільки вони били усіх. Чи наносив ОСОБА_5 ще якісь удари крім стрибка на груди ОСОБА_7 він не бачив.
Потерпіла ОСОБА_1 по суті події суду нічого не показала, лише зазначила, що коли її син не прийшов додому, то вона почала телефонувати по лікарням. Потім, до неї зателефонували з міліції і повідомили що її син помер. Пред'явила цивільний позов у відшкодування матеріальної та моральної шкоди на суму 210 000грн., з яких: моральна шкода -200 000грн., матеріальна шкода - 10 000грн. Просила підсудного покарати суворо.
Також, під час розгляду справи, судом, детально, були допитані свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_6, показаннями яких орган досудового слідства обґрунтовує пред'явлене підсудному ОСОБА_4 обвинувачення.
Показання свідка ОСОБА_17, які, також, покладені в обґрунтування винності підсудного, були оголошені у судовому засіданні, у зв'язку з тим, що її явка була визнана судом неможливою, оскільки вона за місцем проживання та по Вінницькій області, згідно довідки АБ, не значиться.
За клопотанням адвоката ОСОБА_2 в справі були допитані експерти ОСОБА_18, який проводив додаткову судово -медичну експертизу трупа ОСОБА_7 (висновок №599/додат.1, Т.№1 а.с.127-129 ) та ОСОБА_19, який був головою кіперної комісії, яка проводила комісійну судово - медичну експертизу за матеріалами справи (висновок №19-к, Т.№2 а.с. 36-44).
Експерт ОСОБА_18 суду показав, що до причини казуїстики не можна віднести якийсь предмет, наприклад бордюр чи частину іншої людини. Причиною являється зіткнення якогось предмета з грудною кліткою в якій знаходиться серце. Це зіткнення і являється причиною розриву серцевого м'яза, причому ця причина встановлена у висновку в категоричній формі. Причиною є зіткнення тупого, твердого предмета з грудною клітиною і прилягаючих тканин до яких відноситься і серце, наслідком є розрив м'язу серця, що є результатом зовнішньої дії. У висновку зазначено, що удар був саме в проекції розміщення серця. Це там, де діючий предмет, група клітин і серце складають одне ціле. При таких пошкодженнях ще можна жити певний проміжок часу, тому що розрив не відразу супроводжується тампонадою, а по мірі того як серцева сорочка наповнюється кров'ю. Потім проходить певний час це може бути хвилина, дві може більше може менше. Ймовірно, що розрив серця відбувся від одного удару по грудній клітці. По кольору синців судити про силу удару не можна, по кольору судять про давність нанесення ушкоджень, а не про силу удару. Наскільки швидко серцева сорочка заповнюється кров'ю залежить від психо -емоційного стану людини, сили скорочення, частоти скорочення серця. Розрив серцевого м'язу можливий без пошкодження грудної клітини та ребер. Але такі випадки зв'язані не з травмою, а з якимись хворобливими змінами зі сторони серця.
Так, експерт ОСОБА_19 суду показав, що розрив серця у потерпілого ОСОБА_7 був травматичного характеру. Вважає, що має місце випадкове співпадання, а саме коли серце знаходилося у фазі діастоли (розширення) відбувся удар, а внаслідок виник розрив серця. Для розриву серця, під час його розширення, не потрібно сильного удару, вистачить і незначний удар. Це сталося випадково, так може бути один раз на мільйон. Людина, яка завдає однократного удару в ділянку грудної клітки не може достеменно знати в яку фазу серцевого циклу наноситься удар. Між ударом та смертю пройшло декілька хвилин.
06.11.2012р., після дослідження всіх наявних в справі доказів та отримання документів на виконання судового доручення, до закінчення судового слідства, адвокат ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 93 п. «і»КК України (в ред.1960р.) на додаткове розслідування.
Клопотання мотивувала тим, що для встановлення істини у справі необхідно провести додаткову комісійну судово -медичну експертизу, яка була призначена судом, але яку не представляється можливим провести під час розгляду справи в суді, оскільки необхідний тривалий час -понад три роки, а відповіді на запитання, які були поставлені перед експертом ОСОБА_20, який очолював комісію, яка проводила експертизу №284 від 13.01.2003р., не висвітлюють суті запитань, а лише вказує на те, що запропоновані запитання не були поставлені слідчим перед експертами в постанові про призначення експертизи, тому виходять за межі висновку експерта, а вразі, як би такі питання були поставлені, то необхідно було залучати фахівців в галузі кардіології або кардіохірургії. Просить суд клопотання задовольнити та направити кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_21 на додаткове розслідування та змінити відносно останнього запобіжний захід з «взяття під варту»на «підписку про невиїзд», оскільки підсудний тривалий час, понад чотири роки, перебуває під вартою без остаточного рішення суду по суті пред'явленого обвинувачення, що є порушенням прав підсудного.
В судовому засіданні прокурор, заперечила проти направлення справи на додаткове розслідування, оскільки, вважає, що в справі достатньо доказів для закінчення судового слідства та винесення вироку. Також, заперечила проти зміни відносно підсудного запобіжного заходу, оскільки він ухилявся від слідства та суду та був екстрагований в Україну. Просить клопотання залишити без задоволення.
Потерпіла ОСОБА_1 при вирішені питання про направлення справи на додаткове розслідування та зміни відносно підсудного запобіжного заходу підтримала думку прокурора. Просить клопотання залишити без задоволення.
Захисник ОСОБА_3 та підсудний ОСОБА_4 підтримали клопотання адвоката ОСОБА_2 Просять суд направити кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 на додаткове розслідування та змінити йому запобіжний захід з «тримання під вартою» на «підписку про невиїзд», оскільки підсудний не ухилявся від суду та слідства, покинув територію України офіційно і під своїм прізвищем про що свідчать матеріали справи.
Вислухавши думку учасників процесу, суд прийшов до переконання, про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_2 та необхідність направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 93 п. «і»КК України (в ред.1960р.) на додаткове розслідування з наступних підстав.
Статтею 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь -якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Про що також зазначено в Постанові Пленуму ВС України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ».
В частині 1 статті 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.
Так, нормою ст. 281 КПК України передбачено, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.
Суд, згідно вимог кримінально-процесуального законодавства України та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вжив всіх необхідних заходів для усунення неповноти та неправильності досудового слідства, але досудовим слідством допущена істотна неповнота слідства та не усунуті суперечності, про які, також, вказано в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.03.2011р. (Т.№7 а.с. 325-327)., які не можливо усунути в ході судового розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.03.2011р. вбачається, що саме суд, в ході судового слідства, повинен дослідити всі обставини справи, з'ясувати причини суперечностей та усунути їх, дати оцінку доказам щодо їх достовірності, відносності та допустимості.
Кримінально - процесуальний закон вимагає, якщо після повного та всебічного дослідження доказів і їх належної оцінки, буде встановлено, що частина обвинувачення є недоведеною, або дії підсудного підлягають кваліфікації за іншим законом, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, суд вправі самостійно прийняти відповідне рішення, вмотивувавши його, або прийняти рішення про невинуватість підсудного, закриття провадження в справі, вказавши підстави таких висновків.
Питання неповноти та неправильності досудового слідства, можуть бути з'ясовані під час судового розгляду шляхом більш детального допиту підсудного, свідків, експертів дачі судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України та інших процесуальних дій суду, передбачених КПК України.
Саме на виконання вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в справі, під час судового слідства було детально допитані підсудний ОСОБА_4, свідки згідно списку до обвинувального висновку, експерти ОСОБА_18 і ОСОБА_19, призначено додаткову комісійну судово -медичну експертизу, проведення якої було доручено експертам ДУ «Головного бюро судово -медичної експертизи МОЗ України», оскільки судом було визнано, що висновок експерта №284 від 13.01.2003р., який складався ДУ «ГБ СМЕ МОЗ України», є недосить ясним, тому, відповідно до ст. 75 КПК України, проведення додаткової експертизи було доручено проводити саме ДУ «ГБ СМЕ МОЗ України».
Однак, листом №1932/3 від 03.07.2012р. ДУ «ГБ СМЕ МОЗ України»було повідомлено суд про те, що черга на проведення експертиз та досліджень складає понад три роки (Т.№9 а.с. 116), що змусило суд відкликати кримінальну справу (Т.№9 а.с. 118) та продовжити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки підсудний ОСОБА_4 перебуває під вартою з 02.09.2008р. (Т.№3 а.с. 72-73) понад чотири роки без рішення суду за результатами пред'явленого обвинувачення.
У зв'язку з чим суд, відповідно до вимог ст. 315-1 КПК України, виніс постанову від 09.10.2012р., де доручив органу, який проводив розслідування по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4, допитати експертів, які склали висновок №284 від 13.01.2003р. та №72 від 25.12.2002р. для можливості усунення суперечностей, які були встановлення під час судового слідства в частині дій підсудного ОСОБА_4 по відношенню до потерпілого ОСОБА_1 та наслідками і причинного зв'язку між діями та наслідками (Т.№9 а.с. 142-143).
Станом на 06.11.2012р. судове доручення в повному обсязі не виконано, але з протоколу допиту експерта -начальника ДУ «Головне бюро судово -медичної експертизи МОЗ України », який направлений на адресу суду в порядку виконання судового доручення, вбачається, що експерт не може відповісти на поставлені йому запитання, оскільки більшість питань перед експертами не ставилися слідчим в постанові про призначення експертизи.
Під час судового слідства суду не представилось можливим встановити та усунути наступні суперечності.
Так, з пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення вбачається, що останньому вміняють нанесення потерпілому ОСОБА_7 сильного удару ногою в грудну клітину, а саме: «… ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7, який перебував у вертикальному положенні напроти ОСОБА_4, один сильний удар правою ногою в місце розташування життєво - важливих органів -верхню частину тулуба».
З вироку апеляційного суду Вінницької області від 19.06.2007р. відносно ОСОБА_5 вбачається, що останній засуджений за умисне протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_4, безпосередньо, вказано, що в той момент коли ОСОБА_7 «…з метою уникнути бійки, почав тікати з площі 8-го Березня, побігши по вул. Московській в напрямку вул. Д.Нечая… Наздогнавши ОСОБА_7 у 1-му провулку Московському у м. Вінниці, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сильним ударом руки збив ОСОБА_7 з ніг та почав умисно наносити йому чисельні удари ногами по різним частинам тіла…, де ОСОБА_5, діючи умисно, підскочив над ОСОБА_7, після чого, взутими ногами і масою свого тіла опустився на груди ОСОБА_7, в місце розташування життєво -важливого органу -серця. Після стрибка ОСОБА_5 ОСОБА_7 втратив свідомість».
З висновку комісійної судово -медичної експертизи Головного бюро судово -медичних експертиз МОЗ України № 284 від 13.01.2003р. вбачається, що наявність на передній поверхні грудей на рівні 4-го міжребер'я довгастого переривчастого горизонтального синця, відсутність в проекції цього синця переломів ребер дають підставу виключити можливість виникнення розриву серця у ОСОБА_7 за рахунок падіння його з висоти власного зросту і зіткнення грудної клітки з бордюром. Цей розрив міг стати наслідком як стрибка ОСОБА_5 на груди потерпілого, так і удару ОСОБА_4 в груди потерпілого, при умові, що ОСОБА_7 знаходився в цей момент у горизонтальному положенні.
Проаналізувавши викладені обставини в їх сукупності суд прийшов до переконання, що органами досудового слідства, достеменно, не встановлено від чиїх саме дій настала смерть потерпілого ОСОБА_7, чи то від однократної дії засудженого ОСОБА_5 - стрибка на груди потерпілого, чи то від однократної дії підсудного ОСОБА_4 - удару в груди потерпілого, оскільки експерти вказують, що розрив серця у потерпілого міг стати наслідком, як стрибка ОСОБА_5 на груди потерпілого, так і удару ОСОБА_4 в груди потерпілого, при умові, що ОСОБА_7 знаходився в цей момент у горизонтальному положенні, а в зазначеному положенні, згідно пред'явленого обвинувачення, потерпілий знаходився після сильного удару руки ОСОБА_5, яким потерпілий був збитий з ніг.
Колегія суддів звертає увагу, що практика судів загальної юрисдикції в Україні офіційно не визнається джерелом права, а судова практика вищих судових інстанцій виступає орієнтиром, як для нижчих судів, так і для інших правозастосовних органів, тобто суд в обґрунтування винуватості підсудного ОСОБА_4 не може покласти вирок Апеляційного суду Вінницької області від 19.06.2007р. відносно ОСОБА_5 (Т.№3 а.с.32-41), що вказує на необхідність органам досудового слідства конкретизувати та розмежувати дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по відношенню до потерпілого, тобто визначити об'єктивну сторону інкримінованого злочину підсудному ОСОБА_4
Відповідно до вимог КК України з об'єктивної сторони вбивство передбачає наявність трьох обов'язкових ознак:
- діяння, що полягає в посяганні на життя іншої людини;
- наслідку у вигляді настання біологічної смерті потерпілого;
- причинного зв'язку між діянням і наслідком.
Органами досудового слідства не встановлений причинний зв'язок між діями ОСОБА_4 і наслідком - смертю потерпілого ОСОБА_7, тобто при вбивстві причинний зв'язок між діяннями і наслідком означає, що дія або бездіяльність винного є необхідною умовою настання смерті потерпілого.
Суд намагався усунути наявні суперечності, шляхом допиту експертів, які проводили комісійної судово -медичної експертизи Головного бюро судово -медичних експертиз МОЗ України № 284 від 13.01.2003р., але на виклик суду експерти не з'явилися з причин вказаних у листі №1390/3 від 07.05.2012р. (Т.№9 а.с.10), а саме: експерт ОСОБА_20 є начальником ДУ «ГБ СМЕ МОЗ України», приймає участь в проведенні всіх комісійних судово - медичних експертиз як голова експертної комісії, тому через значну завантаженість прибути у судове засіданні не має можливості; експерт ОСОБА_22 -помер; експерт ОСОБА_23, в установі не працює, після звільнення померла; експерта ОСОБА_24 відрядити не мають можливості у зв'язку із відсутністю коштів.
Викладене свідчить про те, що усунути неповноту досудового слідства шляхом допиту експертів, направлення судового доручення та проведення додаткових експертиз, під час судового слідства є неможливим, оскільки дані дії потребують тривалого часу, а саме для проведення додаткової експертизи необхідно понад три роки, що є порушенням прав всіх учасників процесу, з урахуванням того, що підсудний перебуває під вартою понад чотири роки.
Суд звертає увагу, на те, що згідно ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у зв'язку із розглядом справи «Антоненков та інші проти України»Європейський суд з прав людини зазначив, що судам слід мати на увазі, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції тривалість провадження у кримінальній справі і період її розгляду не ділиться на стадії досудового слідства та судового розгляду й аналізується з точки зору його розумності в цілому.
Європейській суд у своїй практиці наголошує, що у справі, в якій йдеться про позбавлення свободи, особливо важливим аспектом є дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінною вимогою є наявність у національному законі чітко сформульованих умов, за яких здійснюється позбавлення свободи, та забезпечення передбачуваності застосування самого цього закону, тобто відповідності його до встановленої Конвенцією вимоги «законності». Європейській суд констатує порушення закріпленого у ст.5 Конвенції права на свободу та особисту недоторканність через тривале тримання заявника під вартою.
Так, у справі «Шалімов проти України»від 04.03.2010р. встановлено порушення п.1 ст.6 Конвенції щодо п'ятирічного кримінального переслідування заявника правоохоронними органами та судами Донеччини та порушення за п.3 ст.5 Конвенції через тримання його під вартою протягом майже чотирьох років.
З метою врегулювання цього питання 24.03.2010р. Уповноважений з прав людини звернулася до Президента України з поданням про запровадження граничного терміну перебування підсудних під вартою та забезпечення права ув'язнених і затриманих на гідні умови тримання. Позиція Уповноваженого була підтримана - розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою гуманізації попереднього ув'язнення». Також, відповідні положення, закладено у новому Кримінальному процесуальному кодексі України.
Вказані судом недоліки та суперечності необхідно усунути під час проведення додаткового розслідування.
Крім того, суд зазначає, що в разі необхідності слід провести інші слідчі дії, які необхідні для з'ясування дійсних обставин справи.
Не з'ясування даних обставин є підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
При вирішенні клопотання в частині зміни запобіжного заходу відносно підсудного суд враховує вище викладені рішення Європейського суду та наступні наявні в справі обставини.
Кримінальна справа по факту виявлення трупа невстановленої особи була порушена 07.07.2001р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 94 КК України (в ред. 1960р.) (Т.№1 а.с.9). Перший вирок був винесений Староміським районним судом м. Вінниці від 17.03.2004р., за яким ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 1 п. «є»Закону України «Про амністію»звільнено від відбування призначеного покарання (Т.№2 а.с.203-208).
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2004р. вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 17.03.2004р. залишений без змін (Т.№2 а.с.209-210), але ухвалою Верховного Суду України від 10.03.2005р. вказані вирок та ухвала апеляційного суду скасовано, а справу направлено на нове розслідування для надання вірної оцінки вчинків ОСОБА_5, діями якого був позбавлений життя потерпілий ОСОБА_7, але дії ОСОБА_4 під сумнів не ставилися (Т.№2 а.с.209-210).
Однак, в ході нового розслідування кримінальної справи, остання набрала інших обертів. Так, 24.06.2005р. слідчим прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 знову пред'явили обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України, незважаючи, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, які минули в липні 2004 року, і справу зупинили в зв'язку з розшуком ОСОБА_5 Проте, відносно ОСОБА_4 ніякі запобіжні заходи не застосовувалися, його відпустили, і після чого об'явили у розшук.
За час досудового та судового слідства у кримінальній справі ОСОБА_4 тримався під вартою в період з 26.12.2001 р. (Т.№1 а.с.222) по 26.02.2002р. (Т№2 а.с.46,47), та з 02.09.2008р. ( Т№3 а.с.72) по теперішній час.
Кримінальне провадження в справі ведеться більше одинадцяти років.
Згідно ч. 3 ст. 120 КПК України строк досудового слідства, у виняткових випадках, може продовжити Генеральний прокурор України або його заступники, що вказує на невизначеність розумних строків досудового слідства та кримінального провадження взагалі.
У рішенні «Меріт проти України»Україна визнана винною у порушенні розумних строків. У зазначеній справі Європейський суд констатував, що оскільки в КПК відсутні чіткі норми, які б передбачали можливість у належному порядку на стадії судового провадження продовжувати строк тримання особи під вартою, не задовольняє критерій «передбачуваності закону», як цього вимагає п. 1 ст. 5 Конвенції.
Крім того, ОСОБА_4 більше року перебував під вартою не в умовах слідчого ізолятору заарештованих осіб, а в Стрижавській виправній колонії, що не відповідає Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Враховуючи викладене та обставини справи, кількість років перебування кримінальної справи в провадженні, термін утримання під вартою ОСОБА_4, наявність, беззаперечно, суперечностей, враховуючи презумпцію невинуватості, з метою недопущення в подальшому порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усунення підстав для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України колегія суддів прийшла до переконання про необхідність зміни підсудному ОСОБА_4 запобіжного заходу з «тримання під вартою»на «підписку про невиїзд».
Керуючись ст. 281 КПК України, суд -
у х в а л и в :
Клопотання адвоката ОСОБА_2 задовольнити.
Матеріали кримінальної справи №1-178/11 про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 93 п. «і»КК України (в ред.1960р.) направити прокурору Вінницької області для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4, до набрання постановою законної сили, змінити з «взяття під варту» на «підписку про невиїзд»негайно звільнивши його з -під варти в залі судового засідання.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: