Справа № 22ц/187б      Головуючий у 1-й інстанції Михалюк 0.П.

Категорія 39             Доповідач Матюшенко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 жовтня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Матюшенка І.В.

суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М.

при секретарі Кульчицькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду від 26 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення не донарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Рішенням Баранівського районного суду від 26 липня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 6019 грн. 6 коп. не донарахованої заробітної плати, 530 грн. 85 коп. компенсації за невикористану відпустку та 5000 гривень моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірну оцінку судом доказів по справі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд не врахував, що за режимом роботи магазин працював з 8 години до 20 години, а тому її робочий день був не 4 години а 6 годин на день, не були допитані судом в якості свідків інші продавці та не була витребувана книга приймання магазину під охорону працівниками Новоград-Волинського ВДСО.

ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає доводи, викладені в ній безпідставними.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 1 червня 2004 року по 22 березня 2006 року працювала продавцем непродовольчих товарів у належному відповідачу магазині (а.с. 6).

Відповідно до умов п.п. З, 4 Трудового договору між працівником і фізичною особою від 1 червня 2004 року позивачку було прийнято на роботу на 0.5 ставки з оплатою праці в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, час виконання робіт встановлювався графіком.

З представлених відповідачем письмових доказів.вбачається, що оплата праці позивачки за період роботи проводилася у розмірі, передбаченому у договорі (а.с. 8, 17, 47, 50,' 51), що не заперечується позивачкою, компенсація за невикористану відпустку нарахована ОСОБА_1 у розмірі 459 грн. ЗО коп. (а.с. 48) та отримана позивачкою 20 березня 2006 року (а.с. 49).

Доводи апелянта про те, що судом не в повній мірі досліджені обставини справи, оскільки не допитані продавці магазину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не витребувана з відділу державної служби охорони книга здачі магазину під охорону, є безпідставними, так як

і ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з аналогічними позовами і є зацікавленими особами. Щодо відмови суду першої інстанції витребувати з відділу державної служби охорони книгу (журнал) здачі магазину під охорону, то вказаний доказ не є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 працювала понад урочний час за вказівкою роботодавця, оскільки затверджений графік роботи суду не представлено, а інших доказів, які б свідчили про примус з боку роботодавця виконувати роботу понад визначені договором умови, позивачкою не надано.

За таких обставин, коли суд постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Баранівського районного суду від 26 липня 2006 року залишити без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього дня може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.