Справа № 22ц/1645      Головуючий в суді 1-ї інстанції Якухно О.М.

Категорія 27           Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

5  жовтня   2006   року  апеляційний   суд  Житомирської   області   в   складі:

головуючого-судді Матюшенка І. В.

суддів:  Жизневської А.В.,  Малаховоі Н.М.

секретаря

судового засідання Мартишок І.М.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Житомирі

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду від 6

червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення

моральної шкоди,

встановив :

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 спростувати відомості щодо викрадення ним будівельних матеріалів та заняття підприємницькою діяльністю. Позивач зазначав, що такі відомості поширені відповідачем шляхом подачі заяви до органів прокуратури і вони, відомості, порочать його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки є неправдивими і стосуються його приватного життя. Також просив стягнути з ОСОБА_2  20 тисяч грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 звернувся з уточнюючою позовною заявою в якій зазначав, що вище вказані відомості були поширені відповідачем серед жителів сіл Листвин і Словечне та в м. Овручі (а.с. 35-36).

Рішенням Овруцького районного суду від 6 червня 2006 року позов задоволено частково: визнано, що висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 протягом 2004-2005 років про те, що останній „злодій, займається підприємницькою діяльністю" в присутності сторонніх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  а також викладені в листі від 7 липня 2004 року прокурору району є такими, що не відповідають дійсності, образливими і порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати такі висловлювання у присутності тих же осіб та направити відповідне спростування до Овруцької міжрайонної прокуратури. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справ та невірну оцінку доказів по справі. Зокрема апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що свідки по справі є зацікавленими особами, а його заява про вивіз ОСОБА_1  будівельних матеріалів з території колишньої військової частини більше двох років перевіряється правоохоронними органами і не знаходить свого вирішення.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь 1500 грн. моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 20000 грн. моральної шкоди. Апелянт зазначає, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не враховані всі обставини справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 277, 2 97, 2 99 ЦК України фізична особа, особисті немаинові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Кожен має право на повагу до його гідності та честі та право на недоторканість своєї ділової репутації.

При цьому однією з умов, за якої настає відповідальність винної особи є поширення інформації, яка не відповідає дійсності.

Оскільки звернення особи до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину не може розглядатися як поширення неправдивих відомостей, а судом першої інстанції встановлено, що саме з такою заявою ОСОБА_2 звернувся до Овруцької міжрайонної прокуратури, то висновок суду першої інстанції про те, що такими діями відповідач поширив неправдиву інформацію , яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача є помилковим.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено самого факту поширення відповідачем інформації про нього, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Так, допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_2 висловлювався біля магазину на їх адресу та на адресу позивача, що вони викрали будівельні матеріали (а.с. 48) . Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що чула від ОСОБА_2 про те, що позивач покрав плити (а.с.49), а свідок ОСОБА_6 дав суду пояснення про те, що ОСОБА_2 неодноразово в різних місцях говорив про крадіжку ОСОБА_1  плит з території військової частини (а.с.50). Підтвердив поширення відповідачем негативної інформації про позивача і свідок ОСОБА_7 (а.с. 50-51).

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на пояснення відповідача про те, що вказані свідки є зацікавленими особами та перебувають з ним, відповідачем, у неприязних стосунках (даний факт при допиті підтвердили ОСОБА_5 (а.с 49) та ОСОБА_6 (а.с. 50)), а свідок ОСОБА_7 є співробітником позивача. Такі пояснення вище вказаних свідків спростовуються повідомленням Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області від 18 вересня 2009 року. Крім того, зі змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 від 18 вересня 2006 року слідує, що при перевірці заяви позивача встановлено, що відповідач дійсно приймав від громадян ягоди чорниці і в його діях вбачається ознака адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП. Не враховано судом і тієї обставини, що жоден з вказаних  свідків  не  підтвердив  факту  поширення  ОСОБА_2

інформації про те, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю.

За таких обставин, коли висновок суду першої інстанції про поширення ОСОБА_2 недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. А відтак, не підлягають до задоволення вимоги апелянта ОСОБА_1 про збільшення суми стягнутої моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Овруцького районного суду від 6 червня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.