АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Каланжовій Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання знятися з реєстраційного обліку по квартирі; та за зустрічним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4) про вселення,
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 29 грудня 1998 року, на підставі договору купівлі-продажу, вона придбала у свою особисту власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, маючи намір через деякий час переїхати до м. Одеси на постійне місце проживання. На час придбання у власність квартири і до теперішнього часу, позивачка з чоловіком проживає у м. Кіровограді. Оскільки її син ОСОБА_4, маючи сім'ю, не мав свого житла, ОСОБА_3 дозволила сім'ї сина на певний час посилитися у її однокімнатній квартирі і зареєструватися там. У серпні 2010 року їй стало відомо, що син і невістка свій шлюб розірвали. У цьому ж місяці, відповідачка ОСОБА_1 із своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 виїхали з її квартири на інше постійне місце проживання. Як вказувала ОСОБА_3, вона не має можливості розпорядитися своєю власністю, оскільки до теперішнього часу в ній зареєстровані, як нібито проживаючі, відповідачі по справі. На її неодноразові прохання та вимоги знятися з реєстраційного обліку, відповідачі не реагують.
У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1, діюча від себе та від імені і в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала та подала зустрічний позов, в якому просила вселити її та дочку в квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позову вона посилалася на те, що з 18 березня 1994 року по 09 серпня 2010 року знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, у 1995 році у них народилася дочка ОСОБА_2. У 1998 році мати її колишнього чоловіка, ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу придбала у свою власність спірну однокімнатну квартиру, дозволивши їхній сім'ї
Справа №22ц-1590/3762/2012 Головуючий 1- ої інстанції
Погрібний М.О.
Категорія: 42 Доповідач: Косогор Г.О.
поселитися і проживати там. У серпні 2010 року позивачка з чоловіком свій шлюб розірвали і ОСОБА_1 з донькою переїхали на зйомну квартиру.
ОСОБА_1 вважала, що вона та її дочка мають право на користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1, оскільки вони зареєстровані там, оплачували комунальні послуги, проводили поточний ремонт квартири.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 було задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 18 березня 1994 року по 09 серпня 2010 року, яки був розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2010 року, що набрало законної сили.
Під час шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
29 грудня 1998 року, мати ОСОБА_4, ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, придбала у свою власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_3, постійно проживаючи із своєю сім'єю у місті Кіровограді, на прохання сина ОСОБА_4, дозволила йому з його сім'єю користуватися квартирою, що в судовому засіданні підтвердили сторони по справі.
ОСОБА_4, ОСОБА_1 та їхня дочка ОСОБА_2 поселилися
у квартиру АДРЕСА_1, де
стали проживати, оплачуючи комунальні послуги, якими вони користувалися
та підтримуючи квартиру в належному стані для своїх потреб. Реєстрацію
свого місця проживання по вказаній квартирі ОСОБА_4 здійснив 01
лютого 1999 року. А ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2, були зареєстровані 19 січня 2007 року.
У 2009 році сім'я ОСОБА_4 і ОСОБА_1 фактично розпалася
і вони стали проживати окремо. А саме, ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_1
В.А. залишилися проживати в квартирі АДРЕСА_1 а ОСОБА_4 на квартирі. Данні обставини в судовому засіданні підтвердили сторони по справі.
В серпні 2010 року ОСОБА_1, зібравши всі належні їй та дочки речі, переїхала на інше місце проживання в квартиру АДРЕСА_1, де і проживає з дочкою по теперішній час, що в судовому засіданні підтвердили сторони та що підтверджується актом від 31 серпня 2011 року, складеним жителями будинку №72 по проспекту Добровольського у м. Одесі, підписи яких
засвідчені головою ЖБК «Суворовський-5».
20 серпня 2010 року ОСОБА_3 поселилася в належну їй квартиру та зареєструвалася в ній.
Однак, на час звернення до суду, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та їхня дочка ОСОБА_2 залишались зареєстрованими у квартирі ОСОБА_3, порушуючи її права власника по користуванню, володінню та розпорядженню нею. ОСОБА_3 доводилось оплачувати комунальні послуги із розрахунку кількості осіб, зареєстрованих на її жилій площі, а також виникали певні труднощі по розпорядженню своєю власністю. Проти вказаних доводів сторони не заперечували та їх не спростовували.
Згідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним прав користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ч.4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Крім того, відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий дім, квартира, інше приміщення, придатне дл проживання у ньому (гуртожиток, готель та ін.) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільнш вибір місця проживання" - громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Таким чином, суд дішов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 правомірні, обґрунтовані, основані на законах, зазначених вище, які регулюють виникли між сторонами правовідносини, підтверджені доказами та підлягають повному задоволенню.
Суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1, якими вона обґрунтовувала своє невизнання позову ОСОБА_3 та підтримку свого зустрічного позову, оскільки вони суперечать фактам, встановленим законодавством України, яке регулює виниклі правовідносини між сторонами.
Посилання ОСОБА_1 на норми ст. ст. 64, 65, 71 ЖК України суд визнав безпідставними, оскільки зазначені норми закону регулюють правовідносини, які виникають між наймодавцем, наймачем і його членами сім'ї в державному та відомчому житловому фонді.
В судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, і це підтвердили усі сторони по справі, що ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 ніколи не були членами сім'ї ОСОБА_3, як власника квартири АДРЕСА_1 і будь-які угоди між ними щодо спірної житлової площі - не укладалися.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних позовних вимог ОСОБА_1, та задоволення позову ОСОБА_3.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» та на ст. 12 Закону У країн «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», як на обґрунтування вимог апеляційної скарги, оскільки зазначені норми не регулюють виниклі правовідносини між сторонами.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Г.О. Косогор
Судді : О.С. Комлева
Н.В. Ісаєва