АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Тьосової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства Департамент міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання Рішення та бездіяльності незаконним, скасування Розпорядження та Свідоцтва про право власності на житло,

встановила:

18 червня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в якому ставила питання про визнання незаконним Розпорядження Управління Житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за № 21260 від 31 серпня 1993 року, визнання незаконною бездіяльність Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу (далі - УЖКГ та ПЕК), пов'язану із невиконанням вимог Закону України „Про звернення громадян" та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Житлово-Комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 31 серпня 2011 року на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстровій книзі за № 12-1860.

Свої вимоги мотивувала тим, що її дівоче прізвище - ОСОБА_4, з 25 грудня 1992 року та по даний час вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 спільно із своїм батьком - ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_9 та постійно проживала за зазначеною адресою (далі - спірна квартира).

Також зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 її бабуся ОСОБА_9 померла. Згодом, у зв'язку із прийняттям її батьком - співвідповідачем по справі ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_9, їй стало відомо, що спірна квартира була приватизована у 1993 році без її участі, як особи, яка була зареєстрованою та проживала із батьком за зазначеною адресою.

Одразу після того, як їй стало відомо про порушення її права, 17 листопада 2008 року вона звернулась до УЖКГ та ПЕК із відповідною заявою про відновлення її прав та скасування Розпорядження УЖКГ та ПЕК за № 21260 від 31.08.1993 року про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_9 та ОСОБА_4 спірної квартири.

Посилаючись на те, що зазначене звернення залишено УЖКГ та ПЕК без належного реагування та приймаючи до уваги, що зазначені вище дії з приватизації спірної квартири проведено органами приватизації із порушенням вимог законодавства України, чим порушено її законні права та інтереси, а бездіяльність органів приватизації з приводу її звернення є незаконною, просила її вимоги задовольнити.

__________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Мунтян О.О. Справа №22ц/1590/3736/2012р

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: Р- 5

2.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що батьки ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі до 2002 року. Постійним місцем проживання ОСОБА_3 було житлове приміщення спірної квартири за місцем реєстрації її батька ОСОБА_4, чому її батьками було прийнято рішення про її навчання у навчальному закладі не за місцем реєстрації та проживання, їй не відомо. Також, вказав, що ОСОБА_3 і зараз зареєстрована за даною адресою, такою, що втратила право користування даним приміщенням у встановленому Законом порядку не визнавалась та станом з 17 квітня 2009 року за зазначеною адресою зареєстрована її неповнолітня донька: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2

Враховуючи, що при проведенні приватизації спірної квартири, права позивачки, яка на той час була особою малолітньою, порушено її батьками, які діяли всупереч інтересам своєї неповнолітньої дитини, приватизацію проведено із порушенням вимог Закону, вважає, що порушене право позивачки підлягає відновленню.

Співвідповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказавши, що ОСОБА_3, дошлюбне прізвище - ОСОБА_4, в період з 1990 року по 2000 рік проживала за адресою: АДРЕСА_2 із матір'ю, за адресою проживання батька, співвідповідача у справі ОСОБА_4, а саме АДРЕСА_1 тільки значилась зареєстрованою, оскільки починаючи з 1988 року її батьки спільно не мешкали. Із зазначених підстав вважає, що приватизацію спірної квартири проведено законно, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Співвідповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав у повному обсязі, вказавши, що позивачка у справі ОСОБА_3 є його донькою та до 2000 року він, його дружина та донька переважно мешкали спільно з його матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 з часу народження проживала за зазначеною адресою, а з грудня 1992 року за даною адресою зареєстрована. При приватизації у довідці про склад осіб, які зареєстровані у спірному приміщенні, було вказано також і позивачку у справі ОСОБА_3, чому вона за результатами проведеної приватизації не прийняла у неї участі, співвідповідач зазначити не зміг. Також вказав, що оскільки при приватизації були порушені права та законні інтереси його на той час неповнолітньої доньки, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник співвідповідачів Департаменту Міського господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства „Міське агентство з приватизації житла" до судового засідання не з'явилась, про день, місце та час розгляду справи сповіщались судом належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями в матеріалах справи та надала до суду заяву, якою просила суд розглянути справу за її відсутності (а.с.262, 263).

Співвідповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до судового засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи сповіщались судом належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями в матеріалах справи (а.с. 260-261).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2010 року у якості третьої особи у справі було залучено ОСОБА_12 (а.с. 129).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2011 року провадження у справі було зупинено до вступу до участі у справі правонаступників ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 146-145).

В подальшому, за клопотанням представника позивачки ОСОБА_3 проведено заміну співвідповідача УЖКГ та ПЕК на належного відповідача - Департамент Міського господарства Одеської міської ради, виключено зі складу співвідповідачів КП „ОМБТІ та РОН" та на підставі наданої Четвертою одеською державною нотаріальною конторою фотокопії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_9, було залучено у якості співвідповідачів: ОСОБА_5, а ОСОБА_6 та ОСОБА_2 переведено у статус співвідповідачів.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково та було визнано недійсним та скасовано Розпорядження Управління Житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за № 21260 від 31 серпня 1993 року щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_9 та ОСОБА_4 спірної квартири. Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням Житлово-Комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 31 серпня 2011 року на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстровій книзі за № 12-1860.

3.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 68,25 грн. У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із закриттям провадження у справі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка ОСОБА_3 довела суду те, що на час видачі Розпорядження Управління Житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за № 21260 від 31 серпня 1993 року, були порушені її права як неповнолітньої дитини на приватизацію спірної квартири сумісно з бабусею ОСОБА_9 та батьком ОСОБА_4 - відповідачем у справі. З цих підстав суд дійшов висноску про необхідність визнання недійсним та скасування вищевказаного Розпорядження органу приватизації та виданого на його підставі Свідоцтва про право власності на спірну квартиру на ім'я лише бабусі ОСОБА_9 та батька ОСОБА_4

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Судова колегія повністю погоджується з висновком суду про те, що на час приватизації спірної квартири позивачка ОСОБА_3 була в ній зареєстрована та проживала сумісно з батьком та бабусею, а тому мала право на приватизацію цієї квартири в рівних частках з іншими зареєстрованими і проживаючими особами у цій квартирі.

Згідно довідок про склад сім'ї, яка була надана органу приватизації разом із заявою про приватизацію спірної квартири, в ній проживали і були зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - позивачка у справі, яка в теперішній час має прізвище ОСОБА_3 (а.с.18-19).

Таким чином, при видачі Розпорядження органу приватизації, останній був зобов'язаний включити ОСОБА_3 до складу осіб, які мають право на отримання квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність.

Як пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник третіх осіб: Комунального підприємства Департамент міського господарства Одеської міської ради а також Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла" ОСОБА_4, виходячи із приватизаційної справи, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, підстав для того, щоб не включати ОСОБА_3 (ОСОБА_3) до складу осіб, які мають право на приватизацію спірної квартири, у органу приватизації не було, у зв'язку з чим Розпорядження з цього приводу і в цій частині є незаконним.

Крім того, представник третіх осіб ОСОБА_4 суду пояснила, що зазначені обставини могли виникнути у зв'язку з тим, що в 1993 році процес приватизації державного житлового фонду в Україні лише розпочався, тому при вирішенні цих питань допускались різні помилки. Не включення ОСОБА_3 (ОСОБА_3) до складу осіб, які мають право на приватизацію спірної квартири, було помилковим, проте, в подальшому дана помилка була виправлена і права зазначеної особи фактично були поновлені.

Судова колегія погоджується з таким висновком представника третіх осіб, з наступних підстав.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 31 серпня 1993 року, копія якого мається на а.с. 21, право власності на спірну квартиру визнано за ОСОБА_9 та ОСОБА_4, проте на зворотній стороні Свідоцтва мається штамп КП „ОМБТІ та РОН", згідно якого у лютому 1994 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

З цих підстав та за клопотанням апелянта ОСОБА_2, судовою колегію із КП „ОМБТІ та РОН" була витребувана інформація стосовно того, за ким проведена державна реєстрація права власності на спірну квартиру (а.с.343-346).

Згідно з ухвалою судової колегії від КП „ОМБТІ та РОН" надійшла інформація про те, що право власності на спірну квартиру зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому від 31.08.1993 року, № 12-1860, за ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_3- позивачкою у справі ОСОБА_3 (а.с.350).

4.

В якості додатку до інформації було надане відповідне Свідоцтво про право власності на житло, згідно якого власниками спірної квартири зазначені ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.351).

Яким чином ОСОБА_3 була включена до числа осіб у Свідоцтві, за якими визнано право власності на спірну квартиру, судовій колегії встановити не представилось можливим.

Разом з тим, враховуючи, що це право за позивачкою ОСОБА_3 вже зареєстровано в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, на теперішній час ніким не спростовано, то у відповідності до ст. 182 та ч. 4 ст. 334 ЦК України, ОСОБА_3 (ОСОБА_3) в установленому законом порядку є власником 1/3 частини спірної квартири.

Таким чином, права ОСОБА_3 є поновленими, у зв'язку з чим у задоволенні її позовних вимог про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло слід відмовити.

З огляду на викладене та враховуючи, що Розпорядження Управління Житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за № 21260 від 31 серпня 1993 року, є частково незаконним, судова колегія вважає за необхідне визнати його недійсним в частині не включення ОСОБА_3 до складу осіб, яким передано АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність.

Що стосується оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, то судова колегія вважає рішення суду в цій частині законним і таким, що підлягає залишенню без змін.

Стосовно доводів представника позивачки ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_15 та відповідача ОСОБА_4 про те, що реєстрація прав власності ОСОБА_3 (ОСОБА_3) в КП „ОМБТІ та РОН" є незаконною, оскільки протирічить первісному Свідоцтву про право власності на житло, а тому воно має бути визнано недійсним у повному обсязі, то судова колегія вважає їх необґрунтованими і безпідставними, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, позивачка ОСОБА_3 мала право на приватизацію спірної квартири нарівні з батьком і бабусею, тобто в результаті приватизації їй у власність мала бути передана 1/3 частина спірної квартири.

Зазначене право позивачки ОСОБА_3 поновлено в лютому 1994 року, та починаючи з цього часу за нею проведена державна реєстрація прав власності на 1/3 частку спірної квартири.

Крім того, судова колегія зазначає, що суд помилково визнав недійсним та скасував Свідоцтво про право власності на спірну квартиру у повному обсязі, на чому по теперішній час наполягає позивачка та її представник, оскільки таким чином будуть порушені права спадкоємців ОСОБА_9, яка на час приватизації також мала право на отримання у власність 1/3 частку спірної квартири.

Оскільки ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, маючи на день смерті право власності на 1/3 частку спірної квартири, то Свідоцтво про право власності в частині визнання за нею цього права на частку квартири, не може бути визнано недійсним.

Непогодження представника ОСОБА_3, а також її батька - відповідача ОСОБА_4 з тим, що на даний час право власності на 1/3 частину квартири за ОСОБА_3 вже визнано і зареєстровано і їх наполягання на скасуванні всього Свідоцтва про право власності, свідчить про намагання зазначених осіб виключити спадкоємців ОСОБА_9, у тому числі апелянта ОСОБА_2, із числа осіб, які мають право успадкувати частку спірної квартири після смерті ОСОБА_9, яка в свій час в установленому законом порядку набула право власності на 1/3 частку цієї квартири.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки частково ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують рішення суду, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, а в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог - рішення залишити без змін.

5.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати Розпорядження Управління Житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за № 21260 від 31 серпня 1993 року, недійсним в частині не включення ОСОБА_3 до складу осіб, яким передано квартиру АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: підпис) С.М. Сегеда

підпис) С.П. Гайворонський

підпис) Н.А. Кононенко

Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда