АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Тьосової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради та Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс Банк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними та про визнання права власності, за участю в якості третіх осіб: виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради та нотаріуса Четвертої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л.,

встановила:

25 травня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1964 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_5

Також зазначила, що в 1967 році у подружжя народився син ОСОБА_6. Починаючи з березня 1976 року по день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_2, сім'я постійно проживала у АДРЕСА_1. З цих підстав позивачка вважає, що разом з відповідачем прийняли спадщину.

Крім того вказувала, що після смерті ОСОБА_5 залишилось майно у вигляді житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (раніше село територіально входило до складу Овідіопольського району Одеської області, на цей час знаходиться в межах Київського району м. Одеси) (далі - спірний житловий будинок), а також земельна ділянка площею 0,12 га, на якій зведено зазначений житловий будинок (далі - спірна земельна ділянка).

Право приватної власності спадкодавця ОСОБА_5 на спірний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за вказаною адресою підтверджується свідоцтвом про право власності, яке було видано на підставі рішення № 355 від 31 жовтня 2005 року виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Право приватної власності спадкодавця ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку площею 0,12 га, на якій зведено зазначений житловий будинок, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю І-ОД № 081188, виданим 5 лютого 2002 року на підставі рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 30 січня 2002 року № 7/22-ХХІІІ.

Позивачка зазначила, що вказані спірні об'єкти нерухомості були придбані нею і спадкодавцем ОСОБА_5 в період шлюбу за сумісні кошти, а тому є їх спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим вважала себе власником 1/2 частини вказаного житлового будинку і земельної ділянки, на якій він збудований.

__________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Літвінова І.А. Справа №22ц-1590/3637/2012р.

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: Р-37

2.

Крім того, вона як спадкодавець першої черги також має право на спадщину Ѕ частини спадкового майна, що складає 1/4 частку всього нерухомого майна, оскільки інша 1/4 частка має належати відповідачу ОСОБА_3

Однак, незважаючи на вказані обставини, за заявою відповідача нотаріус Восьмої одеської державної нотаріальної контори все одно відкрила спадкову справу № 111/2007 та видала відповідачу ОСОБА_3 Свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕР № 120785 від 04 червня 2007 року на весь спірний будинок і в той же день - Свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕР № 120784 на всю земельну ділянку.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила її вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи - Управління земельних ресурсів Одеської міської ради позов не визнав.

Представники інших третіх осіб до суду не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, причину неявки суду не повідомили.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково, та були визнані недійсними:

свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕР № 120785 від 04 червня 2007 року, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на будинок житловою площею 161,9 кв.м під АДРЕСА_2;

свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕР № 120784 від 04 червня 2007 року, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку надану для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,12 га по АДРЕСА_2;

свідоцтво на право власності, видане 25 грудня 2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3 на домоволодіння, яке розташовано в АДРЕСА_2 та в цілому складається з одного жилого будинку літера «А» загальною площею 346,3 кв. м, жилою площею 161,9 кв. м, літньої кухні літера «Б», насосної літера «В», відображених у технічному паспорті від 24.10.2007 року;

державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,12 га по АДРЕСА_2, виданий 02 листопада 2007 року Управлінням земельних ресурсів Одеської міськради на ім'я ОСОБА_3, та скасовано запис про реєстрацію державного акту.

Крім того було визнано право власності за ОСОБА_2 на 3/4 вищевказаного домоволодіння та на 3\4 частки вказаної земельної ділянки, за ОСОБА_3 - на 1/4 частку цього домоволодіння та на 1\4 частку вказаної земельної ділянки, розподілені між сторонами судові витрати.

Зазначене судове рішення було оскаржено в апеляційному порядку Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2011 року апеляційну скаргу Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради було відхилено, а вказане вище судове рішення було залишено без змін (а.с.142-146).

20 грудня 2011 року на вищевказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року надійшла апеляційна скарга також від Одеської міської ради (далі - ОМР), разом із заявою про поновлення строку на її подання, який суддею-доповідачем було поновлено (а.с.150-160, 164).

В апеляційній скарзі представник ОМР ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності за сторонами відповідно по 3\4 та по 1\4 часток вищезазначеного житлового будинку і земельної ділянки, на якій він розміщений, та про ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

3.

Крім того, 16.05.2012 року до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ПАТ КБ „Правекс Банк", в якій вони ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення є незаконним та таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.174-179).

Після усунення недоліків вказаної апеляційної скарги, які були викладені в ухвалі судді-доповідача від 18.05.2012 року (а.с. 337-338), строк на апеляційне оскарження ПАТ КБ „Правекс Банк" було поновлено, апеляційне провадження у справі було відкрите (а.с. 378).

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 довела суду те, що спірне нерухоме майно було придбане нею в період шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_5, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Виходячи із цього, позивачці ОСОБА_2 належить 1/2 частка спірного майна.

Що стосується іншої 1/2 частини спірного майна, то воно дійсно є спадковим майном і має належати спадкоємцям ОСОБА_5 - позивачці ОСОБА_2 і відповідачу ОСОБА_3 в рівних частках, тобто по 1/4 частині спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.

З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_2 в період з 1964 року до дня смерті ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували у шлюбі та проживали сумісно за адресою: АДРЕСА_1.

За час шлюбу, а саме в 2002 році, подружжя ОСОБА_5 придбали у власність спірні житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності на спірний житловий будинок (а.с.8) та державним актом про право приватної власності на земельну ділянку (а.с.11).

У зв'язку з цими обставинами та у відповідності до ст. 22 КоБС України, який діяв на час придбання у власність спірного нерухомого майна, останнє було їх сумісною власністю і належало їм в рівних частках, тобто по 1/2 частині.

В 2011 році позивачка дізналася про те, що без її відому відповідач ОСОБА_3, який є їх сином, у 2007 році отримав у спадщину спірне нерухоме майно.

Враховуючи, що позивачка також прийняла спадщину, та те, що її права були порушені, про що вона дізналась тільки в 2011 році, вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

З цих підстав, судова колегія зазначає, що строк позовної давності позивачкою не пропущений, крім того, про застосування позовної давності ніхто із осіб, які беруть участь у справі, до ухвалення судового рішення, як того вимагає ч. 3 ст. 267 ЦК України, не заявляв.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частку спірного майна, як сумісного майна подружжя, придбаного в період шлюбу.

Що стосується іншої 1/2 частини спірного майна, то судова колегія також погоджується з висновком суду в цій частині про те, що ця частина є спадковим майном і має успадковуватись позивачкою і відповідачем в рівних частках.

При цьому судова колегія виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 в установленому порядку, передбаченому статтями 1269 та 1270 ЦК України, прийняв спадщину, оскільки звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття, однак приховав те, що окрім нього мається також інший спадкоємець першої черги (а.с.41).

Разом з тим, позивачка ОСОБА_2 також прийняла спадщину в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5

4.

Зазначені обставини підтверджуються довідками про місце реєстрації та проживання спадкодавця та позивачки за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18,19).

Про вищевикладене також свідчить штамп у паспорті позивачки, згідно якого вона зареєстрована за вказаною адресою з 11 березня 1976 року по теперішній час (а.с.12), та довідкою ЖБК „Ленінський -26", згідно якої спадкодавець також проживав за вказаною адресою з 11 березня 1976 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).

Зазначені докази, які маються в матеріалах справи, повністю спростовують доводи представника апелянта ПАТ КБ „Правекс Банк" про те, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачкою спадщини.

Таким чином, письмові докази у справі свідчать про те, що позивачка ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка -спадкодавця ОСОБА_5

З цих підстав, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_2 стала власницею 1/4 частини спірного житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування, враховуючи, що у відповідності до ч. 5 ст.1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Всі вищевикладені обставини свідчать про те, що на час отримання відповідачем ОСОБА_3 Свідоцтв про право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку і як наслідок - державного акту про право приватної власності на спірну земельну ділянку, позивачка ОСОБА_2 була власницею 3/4 частин цього нерухомого майна, у зв'язку з чим у суду мались всі підстави для визнання зазначених Свідоцтв а також державного акту недійсними в частині 3/4 та для визнання за позивачкою права власності на цих 3/4 частин всього спірного нерухомого майна.

Разом з тим, визнаючи недійсними та скасовуючи вищезазначені правовстановлюючі документи у повному обсязі, судом не було враховано, що в частині права власності відповідача ОСОБА_3 таких підстав не було, оскільки він набув право власності на 1/4 частину цього майна в установленому законом порядку.

З цих підстав, судова колегія частково погоджується з доводами апелянта ПАТ КБ „Правекс Банк" про те, що ухваленим судовим рішенням порушені права банку як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, однак лише в його 1/4 частині, оскільки як було зазначено вище, інші 3/4 частини цього нерухомого майна належить позивачці ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, у суду не було правових підстав для визнання за відповідачем ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину спірного нерухомого майна, оскільки з такими позовними вимогами до суду ніхто не звертався.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що з вимогами про визнання за відповідачем ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину спірного нерухомого майна до суду ніхто не звертався, ухвалюючи судове рішення в цій частині суд вийшов за межі позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ КБ „Правекс Бангк" підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується апеляційної скарги ОМР, то з підстав вищевикладеного вона підлягає також частковому задоволенню.

Однак, інші доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд вирішив питання про права та обов'язки ОМР, яка нібито є власником спірної земельної ділянки, є необґрунтованими і безпідставними, тому задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов'язки ОМР.

Свою апеляційну скаргу апелянт мотивує тим, що спір між сторонами виник з приводу земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР, а тому зміна власника цієї ділянки порушує права її законного власника, тобто апелянта - ОМР.

5.

Проте, дані твердження апелянта спростовуються письмовими доказами, які є в матеріалах справи.

Так, із державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 081188, виданого 5 лютого 2002 року на ім'я спадкодавця ОСОБА_5, вбачається, що останній набув право власності не земельну ділянку на підставі рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 30 січня 2002 року № 7/22-ХХІІІ (а.с.11). Зазначене пов'язано з тим, що на час винесення вищевказаного рішення земельна ділянка перебувала у віданні саме Таїровської селищної ради, а не ОМР.

Вказане підтверджено листом КП „ОМБТІ та РОН" до Овідіопольського БТІ про передачу архівних матеріалів по житловому масиву „Луч", у зв'язку з переходом вказаної території у склад земель м. Одеси (а.с. 139), а також про підтвердження адреси ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_2, що підтверджується розпорядженням Київської райадміністрації ОМР (а.с. 140).

Таким чином, до складу ОМР територія, на якій розташована спірна земельна ділянка, перейшла після того, як право власності на спірну земельну ділянку вже було визнано за спадкодавцем ОСОБА_5, що повністю спростовує доводи ОМР про порушення її прав як власника спірної земельної ділянки.

Вищевикладеними обставинами також спростовуються доводи щодо порушення правил виключної підсудності спорів, оскільки на час звернення до суду з позовом, земельна ділянка вже входила до складу території Київської райадміністрації ОМР.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Вимогами ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що апелянти ПАТ КБ „Правекс Банк" і ОМР частково довели суду свої вимоги, лише в частині визнання недійними правовстановлюючих документів в 1/4 частці спірного житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності на цю частку за відповідачем ОСОБА_3 В іншій частині апеляційні скарги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують рішення суду, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково.

6.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги Одеської міської ради, а також Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс Банк" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, а також ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2011 року скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсними в частині 3/4:

- Свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕР № 120785 від 04 червня 2007 року, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок житловою площею 161,9 кв. м під АДРЕСА_2;

- Свідоцтво про право на спадщину за законом ВЕР № 120784 від 04 червня 2007 року, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, надану для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,12 га по АДРЕСА_2;

- Свідоцтво про право власності, видане 25 грудня 2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3 на домоволодіння, яке розташовано в АДРЕСА_2, та в цілому складається з одного житлового будинку літера «А» загальною площею 346,3 кв. м, жилою площею 161,9 кв. м, літньої кухні літера «Б», насосної літера «В», відображених у технічному паспорті від 24.10.2007 року;

- Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,12 га по АДРЕСА_2, виданий 02 листопада 2007 року Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 3/4 частин житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 та в цілому складається з одного житлового будинку літера «А», загальною площею 346,3 кв. м, жилою площею 161,9 кв. м, літньої кухні літера «Б», насосної літера «В», відображених у технічному паспорті від 24.10.2007 року.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 3/4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,12 га по АДРЕСА_2.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: підпис) С.М. Сегеда

(підпис) Л.Є. Виноградова

(підпис) Н.А. Кононенко

Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда