АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського С.П.,
за участю секретаря Тьосової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановила:
16 листопада 2011 року TOB «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.12.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений Кредитний договір № CNL-500\229\2005 на суму 19900 доларів США з фіксованою відсотковою ставкою за користування кредитом строком до 21.12.2011року.
Посилаючись на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 27.10.2010р. загальна сума заборгованості по Кредитному договору склала 127850,03грн., просили вимоги задовольнити та стягнути вказану суму та судові витрати у справі з відповідача.
У відповідності до ст.224 ЦПК України суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2012 року позовні вимоги ТОВ „ОТП Факторинг Україна" були задоволені (а.с.64).
Ухвалю того ж суду від 20 червня 2012 року заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.86).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну заочного рішення в частині стягнення заборгованості та задоволення позовних вимог ТОВ „ОТП Факторинг Україна" у розмірі 98473,31 грн., посилаючись на те, що рішення ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив умови Кредитного договору № CNL-500\229\2005 від 21.12.2005 року, а тому у відповідності до ч. 1 ст.1054 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу заборгованість за цим договором, заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеню за прострочення виконання зобов'язання та штрафні санкції.
З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Швець В.М. Справа №22ц/1590/9517/2012р
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: Р-27
2.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач ОСОБА_2 порушив умови вищевказаного Кредитного договору, передбачені пунктами 1.1; 1.5.1 ч. 2 цього договору, а тому у відповідності до ст.ст. 526, 610, 612, ч. 2 ст. 1050 ЦК України зобов'язаний повернути кредит, відсотки за користування ним, пеню за прострочення виконання зобов'язання та штрафні санкції.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що він є директором приватного сільськогосподарського підприємства „Агро-Трейд 2001" та розраховував сплачувати заборгованість за кредитом і відсотків за його користування із прибутку від зібраного врожаю сільськогосподарської продукції.
Однак, через несприятливі погодні умови в 2007 році виникли форс-мажорні обставини, які призвели до знищення врожаю сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим позивач з об'єктивних причин не отримав очікуваного прибутку, що в свою чергу призвело до виникнення кредитної заборгованості.
Однак зазначені доводи позивача не є підставою для звільнення його від обов'язку по погашенню заборгованості по кредиту, відсотків за його користування та пені, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також безпідставними є доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що ним не були порушені умови п. с) п.п. 2.3.7. п. 2.3 ч. 2 Кредитного договору, а тому стягнення штрафних санкцій за п.4.1.3 ч. 2 Кредитного договору є незаконними, оскільки ці доводи не підтверджуються наявними у справі доказами.
Так, у відповідності до п. с) п.п. 2.3.7. п. 2.3 ч. 2 Кредитного договору у випадку використання Позичальником кредиту чи його частини на проведення ремонту нерухомого майна, позичальник зобов'язується через 385 календарних днів з моменту видачі кредиту чи останнього траншу надати в банк документи, що свідчать про цільове використання не менше 50% кредиту.
Як вбачається із Кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є саме проведення ремонту нерухомого майна (а.с.5).
Таким чином, через 385 календарних днів після отримання суми кредиту, відповідач ОСОБА_2 був зобов'язаний виконати умови п. с) п.п. 2.3.7. п. 2.3 ч. 2 Кредитного договору, однак цього не зробив.
Із доводів ОСОБА_2, викладених його довірителем в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції, слідує, що ним направлялись до банку документи на підтвердження того, що кредит був використаний на ремонт нерухомого майна, однак докази цього на даний час не збереглись.
Представник „ОТП Факторинг Україна" в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти вищевикладених доводів представника апелянта.
З цих підстав судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів існування обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, які б могли спростувати оскаржуване судове рішення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
3.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ухвалено з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.
Разом з тим, ухвалюючи судове рішення, суд допустив порушення норм процесуального права, які є підставою для його зміни.
Так, судове рішення ні в своїй мотивувальній ні в резолютивній частині не містить суму заборгованості за кожною із вимог, як того вимагає п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 „Про судове рішення у цивільній справі".
Зазначена заборгованість складається з:
заборгованості за кредитом у сумі 11 067,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 87 563,37 грн.;
заборгованості за відсотками у сумі 1 378,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 10 909,94 грн.;
пені за прострочення виконання зобов'язання у сумі 1 723,12 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 13 632,64 грн.;
штрафних санкцій у сумі 1 990,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 15744,08 грн.
У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає за необхідне оскаржуване судове рішення змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в іншій редакції, вказавши на необхідність стягнення кредитної заборгованості по кожній із вимог позивача.
При цьому судова колегія виходить із того, що у відповідності до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2012 року змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини заочного рішення в наступній редакції:
„Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитом у сумі 87 563,37 грн. (вісімдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 37 копійок); заборгованість за відсотками по користуванню кредитом у сумі 10 909,94 грн. (десять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 94 копійки); пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 13 632,64 грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні, 64 копійки), штрафні санкції у сумі 15 744,08 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні 08 копійок),а всього стягнути заборгованість у сумі 127 850,03 грн. (сто двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 03 копійки), а також судові витрати у справі в сумі 1398,50 грн. (одна тисяча триста дев'яносто вісім гривень 50 копійок).
В іншій частині заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду Одеської області: підпис) С.М. Сегеда
підпис) Л.Є. Виноградова
підпис) С.П. Гайворонський
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда