АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

Гайворонського С.П.,

за участю секретаря Тьосової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Об'єднання садоводів "Степове", Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, Красносільська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, про визнання недійсним рішення Об'єднання садоводів "Степове", державного акту на земельну ділянку, договору оренди, договору дарування земельної ділянки та договору дарування квартири, визнання права власності на частку спадкового майна у порядку спадкування,

встановила:

16 листопада 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 та після її смерті відкрилася спадщина. Позивач належним чином звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак під час збору документів для оформлення права на спадкоємство дізнався, що спадкового майна не має.

Також зазначив, що як з'ясувалося, ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування ще 22.04.2003 року відчужила на користь своєї доньки - відповідачки у справі ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

Позивач також вказав, що протоколом засідання Ради садоводів „Степове" від 04.11.2007 року було оформлене рішення зборів ради садоводів № 19, яким розглянута та задоволена заява ОСОБА_5 від 03.10.2007 р. про виключення її з членів товариства садоводів та включення замість неї доньки ОСОБА_3 з переоформленням на ОСОБА_3 права користування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі спірна земельна ділянка.

Оскільки об'єднанням садоводів „Степове" вказана заява ОСОБА_5 розглянута в той час, коли остання вже померла, позивач стверджував, що це рішення по відчуженню спірної земельної ділянки порушує його права, як спадкоємця.

Посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_6 хворіла хронічними захворюваннями і на час укладення угоди дарування 22.04.2003 року і при оформленні заяви від 03.10.2007 року до об'єднання садоводів „Степове", не розуміла значення своїх дій та не могла керуватися ними, просив його вимоги задовольнити та визнати недійсними зазначений договір дарування,

__________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Науменко А.В. . Справа №22ц/1590/4273/2012р

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: Р- 5, 21, 23, 37

2.

рішення об'єднання садоводів, державний акт на спірну земельну ділянку, який виданий відповідачці ОСОБА_3 28.03.2008 року, а також договір оренди вказаної земельної ділянки від 27.05.2008 року та в подальшому укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування спірної земельної ділянки від 05.06.2008 року.

Виходячи з вище зазначених вимог, позивач також просив визнати за ним право власності у порядку спадкоємства на 1\2 частини спірної земельної ділянки та квартири.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову як по суті так і у зв'язку з подачею заяви після спливу позовної давності. В свою чергу, 12.12.2011 року подали до суду письмові заперечення з письмовими доказами на підтвердження своїх доводів, а також окрему заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Треті особи по справі: Комінтернівська районна державна адміністрація, Красносільська сільська рада Комінтернівського району Одеської області звернулися з заявою про розгляд справи без присутності їх представників.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі як по суті позовних вимог, так і через сплив строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судового рішення, із ухваленням нового про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, та таке що ухвалено із порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування спірної квартири від 22.04.2003 року, суд виходив із того, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не підлягають врегулюванню на підставі ст. 225 ЦК України, оскільки останній набрав чинності лише з 01.01.2004 року, а тому позивачем не наведені правові підставі щодо визнання недійним вказаного договору дарування. Крім того, відмовляючи у позові, суд застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, на чому наполягали відповідачі у справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними рішення об'єднання садоводів, державного акту на спірну земельну ділянку, договору оренди вказаної земельної ділянки від 27.05.2008 року і в подальшому укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору дарування спірної земельної ділянки від 05.06.2008 року, суд виходив із того, що позивач не надав суду доказів, що у нього виникло право на отримання у спадщину спірної земельної ділянки, оскільки остання не належала на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6

Крім того, до спірних правовідносин суд також застосував строк позовної давності.

Однак повністю з такими висновками суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що спадкодавець ОСОБА_6 хворіла хронічними захворюваннями, а тому на час укладення угоди дарування 22.04.2003 року і при оформленні заяви 03.10.2007 року до об'єднання садоводів „Степове" не розуміла значення своїх дій та не могла керуватися ними.

З метою дослідження зазначених доводів позивача і для встановлення дійсних обставин справи, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні за клопотанням позивача було призначено комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу (а.с.283-285).

Згідно Акту вказаної експертизи № 410 від 16.08.2012 року ОСОБА_5 не страждала яким-небудь психічним захворюванням станом на 22 квітня 2003 року і 03 жовтня 2007 року, розуміла значення своїх дій та могла керувати ними на момент складання договору дарування спірної квартири та складання заяви на переоформлення спірної земельної ділянки на свою доньку (а.с.302-308).

3.

Зазначений висновок судової експертизи не спростовується матеріалами справи, не викликає сумнівів у судової колегії щодо його обґрунтованості, а тому в судовому засіданні 02.10.2012 року ухвалою судової колегії без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 в призначенні повторної посмертної судової психіатричної експертизи було відмовлено.

Судова колегія зазначає, що дійшовши правильного висновку щодо пропуску строку позовної давності, суд ухилився від обов'язку з'ясувати всі обставини справи та те, які маються підстави для задоволення позовних вимог, або для відмови в їх задоволенні.

Так, позовна давність не є часовою межею для звернення з позовом до суду, її пропущення має своїм наслідком розгляд і вирішення справи по суті, яке полягає у відмові в задоволенні позовних вимог. Сплив позовної давності не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви, закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Якщо в результаті дослідження доказів у судовому засіданні буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а при визнанні причин пропущення такого строку поважними, порушене право має бути захищене.

Якщо ж буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропущення строку позовної давності.

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропуск строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Суд не може достеменно зробити висновок про закінчення строку позовної давності, він може лише встановити, що з моменту, на який вказує позивач, минуло більше трьох років.

Для того, щоб зробити висновок про те, що позовна давність спливла, необхідно встановити чи належало позивачу суб'єктивне право, про захист якого він просить, чи воно порушувалося відповідачем, і якщо так, то з якого моменту про це дізналася або повинна була дізнатися особа, чи не зупинявся або не переривався строк давності, і нарешті, чи не було поважних причин його пропущення. Всі ці обставини можуть бути встановлені виключно в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, навіть тоді, коли на перший погляд могло скластися враження про пропущення позовної давності.

У порушенні ст. 212, ч. 3 ст. 213 ЦПК України, суд зазначених обставин не врахував, не надав правової оцінки обставинам, які мають істотне значення у справі, відмовляючи у позові, застосував наслідки спливу строку позовної давності, не в повному обсязі розглянувши справу по суті позовних вимог.

У відповідності до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

4.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач ОСОБА_2 не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів існування обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, у задоволенні цих вимог слід відмовити за їх безпідставністю, а не у зв'язку з перебігом строку позовної давності.

Що стосується подальшого отримання відповідачкою ОСОБА_3 державного акту на спірну земельну ділянку від 28.03.2008 року та в подальшому укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору дарування спірної земельної ділянки від 05.06.2008 року, то суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи вищевикладене та те, що спірну земельну ділянку відповідачка ОСОБА_3 отримала у власність у встановленому законом порядку.

Також суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки від 27 травня 2008р., оскільки матеріали справи не містять доказів існування даного договору та даних про його сторони.

Таким чином судова колегія зазначає, що суд правомірно вказав в оскаржуваному рішенні, що відповідно до положень ст. 1218 ЦК України спірна земельна ділянка та квартира не входили до складу спадщини, а тому позивачем не доведені підстави виникнення у нього права на спадкоємство спірного нерухомого майна після смерті його матері.

Крім викладеного, позивач обгрунтовув свої вимоги також тим, що ОСОБА_6 не підписувала заяву від 03.10.2007 року на переоформлення права користування спірною земельною ділянкою на ОСОБА_3, та тим, що рішення загальних зборів про переоформлення цього права відбулось вже після смерті ОСОБА_6

З цих підстав, судова колегія зазначає наступне.

Стосовно підпису на заяві, то позивач також не надав суду достатніх доказів вищезазначених доводів.

Разом з тим, згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз № 605 від 10.05.2011 року та № 2018/02 від 28.05.2010 року категорично дати відповідь на те, чи виконаний підпис на вказаній заяві у вигляді прізвища „ОСОБА_6" самою ОСОБА_6, не представилось можливим.

Позивач ОСОБА_2 також посилався на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України Київської області № 242 від 23 березня 2012 року, як на доказ того, що ОСОБА_6 не підписувала заяви на переоформлення земельної ділянки (а.с.178-182).

Однак, як вбачається із вказаного Висновку, вирішити питання в категоричній формі, ким вчинений підпис на заяві, не представилось можливим.

Разом з тим, враховуючи вищевикладені обставини переоформлення земельної ділянки ОСОБА_6 на свою доньку ОСОБА_3, судова колегія дійшла висновку про наявність волевиявлення ОСОБА_6 на переоформлення права користування спірною земельною ділянкою на відповідачку ОСОБА_3 і зазначені обставини матеріалами справи не спростовується.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З цих підстав, судова колегія вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення висновки суду про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності та із резолютивної частини рішення абзац перший наступного змісту: „Заяву відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності звернення позивачем ОСОБА_2 за захистом до суду задовольнити". В іншій частині рішення є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

5.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення висновки суду про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Виключити із резолютивної частини рішення абзац перший наступного змісту: „Заяву відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності звернення позивачем ОСОБА_2 за захистом до суду задовольнити".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: підпис) С.М. Сегеда

підпис) Л.Є. Виноградова

підпис) С.П. Гайворонський

Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда