АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Тьосової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

У грудні 2011 році заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України в особі Державного підприємства „Одеський державний цирк" звернувся до суду з позовною заявою, в якій ставив питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нежитлового приміщення загальною площею 77,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного чужого володіння.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі заяви головного бухгалтера державного підприємства „Одеський державний цирк" Варшавської О.В. проводилась перевірка щодо незаконного відчуження державної власності. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2007 у справі № 2-8754/2007 за позовом ОСОБА_3 до МПП „Бульвар-85", виконкому Одеської міської ради право власності на зазначене приміщення визнано за позивачем. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.07.2008 року рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2008 року позов залишено без розгляду. За таких обставин угоди купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладені на підставі скасованого рішення суду, є недійсними в розумінні вимог ст. 215 ЦК України.

Представник Державного підприємства „Одеський державний цирк", яка діяла на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги прокурора з підстав викладених у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що правових підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та витребування у ОСОБА_2 спірного майна немає.

Справу було розглянуто у відсутність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 року позовні вимоги заступника прокурора Приморського району м. Одеси були задоволені у повному обсязі.

__________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Шенцева О.П. Справа №22ц/1590/6956/2012р

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: Р-5, 20

2.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ставить питання про скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлове приміщення, загальною площею 77,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (спірне нежитлове приміщення) є власністю держави в особі Міністерства культури і туризму України та перебуває на балансі Державного підприємства „Одеський державний цирк", вибуло із володіння власника без належних правових підстав, а тому у відповідності до ст. 387 ЦК України має бути витребувано від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пороте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2007 у справі № 2-8754/2007 за позовом ОСОБА_3 до МПП „Бульвар-85", виконкому Одеської міської ради право власності на спірне нежитлове приміщення було визнано за ОСОБА_3

На підставі вищевказаного рішення суду 14.01.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 451.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу від 16.04.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 2678 ОСОБА_4 продав спірне нежитлове приміщення відповідачці ОСОБА_2

Разом з тим, згідно з ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.07.2008 року на підставі апеляційної скарги виконкому Одеської міської ради рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2007 у справі № 2-8754/2007 було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2008 у справі № 2-8408/08 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до МПП „Бульвар-85", виконкому Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення було залишено без розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зі скасуванням судового рішення, яке стало підставою для визнання права власності на спірне нежитлове приміщення, всі наступні угоди є недійсними, а у останнього набувача це приміщення має бути витребувано його власником на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Однак, судом не було враховано, що спірне нежитлове приміщення ніколи не належало державі в особі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк", оскільки є новоствореним, яке збудував ОСОБА_3 на замовлення МПП „Бульвар-85".

Такого висновку судова колегія дійшла, виходячи з того, що згідно технічного паспорту будинку цирку на місці, де було збудоване спірне нежитлове приміщення, був сінник, тобто не капітальна будівля а відкритий навіс для збереження сіна, що також не заперечується особами, які беруть участь у справі (а.с.7,34).

З цих підстав, ухвалюючи рішення про витребування спірного нежитлового приміщення на користь держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк", суд не прийняв до уваги, що це приміщення останньому не належало.

Крім того, вирішуючи питання про те, хто є власником спірного нежитлового приміщення, суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів того, що всі приміщення цирку, у тому числі сінник для збереження сіна, належить на праві власності державі в особі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк".

Так, як вбачається з матеріалів справи, приміщення, які перебувають в користуванні Державного підприємства „Одеський державний цирк", знаходиться на вул. Коблевській, 25 в м. Одесі, що підтверджується технічним паспортом (а.с.6-7).

3.

У судовому засіданні представник ДП „Одеський державний цирк" наполягав на тому, що спірне нежитлове приміщення в технічному паспорті зображено під літерою „Д".

Однак приміщення під літерою „Д" має назву „Склад", площею 136,92 кв.м (а.с.152), в той час як площа спірного нежитлового приміщення складає 77,8 кв. м., що свідчить про те, що позивач вимагав витребувати нежитлове приміщення, якого згідно технічного паспорту не існує.

З метою з'ясування того, хто є власником приміщень, які зазначені в технічному паспорті, судом апеляційної інстанції неодноразово у справі оголошувалась перерва для надання можливості прокурору, представникам Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк" надати суду докази того, що приміщення цирку належить саме їм, однак суду таких доказів не було надано.

Разом з тим, враховуючи відсутність інформації щодо власника приміщення Державного підприємства „Одеський державний цирк", судовою колегією була витребувана зазначена інформація (а.с.170).

Згідно довідки КП ОМБТІ та РОН № 378240.80 від 19.09.2012 року приміщення цирку належить на праві власності Виконкому Ворошиловської районної ради депутатів трудящих, про що свідчить державна реєстрація від 10.06.1949 року (а.с.171).

Враховуючи, що ні зазначена особа, ні її правонаступник не були залучені до участі у справі, позовних вимог в їх інтересах не заявлялось, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для встановлення власника спірного нежитлового приміщення та задовольняти позовні вимоги, які в суді першої інстанції не заявлялись.

При цьому судова колегія виходить із того, що у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вправі залучати до участі у справі на стадії апеляційного провадження особу, яка не приймала участі у справі, та задовольняти позовні вимоги, які не заявлялись цією особою в суді першої інстанції.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду про те, що поштова адреса спірному нежитловому приміщенню (АДРЕСА_1) була присвоєна з порушенням чинного законодавства, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей щодо незаконності присвоєння спірному нежитловому приміщенню вказаної поштової адреси.

У відповідності до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та враховуючи, що ні прокурор в інтересах держави, ні Міністерство культури і туризму України, ні Державне підприємство „Одеський державний цирк" не надали суду належних, допустимих і достатніх доказів їх права власності на спірне нежитлове приміщення, у суду не було правових підстав витребувати це приміщення на користь держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк".

4.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують рішення суду, оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги та докази, якими вони обґрунтовуються, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

За змістом ст. 154 ЦПК України у разі якщо у задоволенні позову відмовлено, одночасно з ухваленням судового рішення або після цього, суд може постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Виходячи з цього, судова колегія вважає можливим задовольнити заяву ОСОБА_2 та одночасно з ухваленням рішення, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року, у вигляді арешту на спірне нежитлове приміщення.

Керуючись ч. 4 ст. 154, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 315, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в собі Міністерства культури і туризму України та Державного підприємства „Одеський державний цирк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року, у вигляді арешту на майно - нежитлове приміщення, площею 77,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: підпис) С.М. Сегеда

підпис) С.П. Гайворонський

підпис) Н.А. Кононенко

Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда