АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
«26» вересня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Каланжовій Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування квартири з незаконного володіння та передачу у власність та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року,
в с т а н о в и л а:
Зважаючи на складність у викладанні повної ухвали суду, пов'язаної з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, апеляційний суд вважає на необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Г.О. Косогор
______________________________________ Н.В. Ісаєва
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» вересня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Каланжовій Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування квартири з незаконного володіння та передачу у власність та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2011 року ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, звернувся до суду з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_4 про витребування квартири з незаконного володіння та передачу у власність, посилаючись на те, що 01 грудня 1994 року по 06 грудня 2002 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі зі ОСОБА_5 Від вказаного шлюбу є двоє дітей, однією з яких є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі та спільного проживання, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3600 від 17 жовтня 1997 року, зареєстрованого на товарній біржі Центральна Одеська біржа ними була придбана квартира АДРЕСА_2 яка була оформлена на ОСОБА_5 08 вересня 1999 року на підставі договору дарування № 2461, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, вказана квартира була подарована їх донці - ОСОБА_3 В 2007 році ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_5 було продано зазначену квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 1998 року, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2006 року визнано дійсним та визнано за ОСОБА_1 право власності на вищевказану квартиру, визнано недійсним вищевказаний договір дарування № 2461 від 08.09.1999 року. За апеляційною скаргою ОСОБА_2, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2006 року було скасоване.
Також позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 було продано спірну квартиру ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 9405 від 19 липня 2006 року, який в свою чергу також здійснив відчуження даної квартири ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 10133 від 29 липня 2006 року. На теперішній час, власником вищезгаданого спірного майна є відповідач, який, володіє ним незаконно. В зв'язку з чим просить суд витребувати дане майно з володіння відповідача та передати його у власність ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим зустрічним позовом до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року, в якому вказувала, що зазначене нерухоме майно набуте на законних підставах, відповідно до договору купівлі продажу від 28.02.1998 року, і позивач не має права на його витребування, вважає що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Також посилається на те, що ОСОБА_5 в своїй заяві від 22.05.2006 року проти задоволення позовних вимог про визнання договору дарування недійсним та визнання договорів купівлі-продажу квартири дійсними не заперечувала та визнала такі вимоги, тому вважає що договір дарування є мнимим, укладеним без наміру створити юридичні наслідки, оскільки на момент здійснення угоди відповідачка ОСОБА_5 відчужила свої права на квартиру за договором купівлі-продажу, та квартира, яка є предметом договору дарування на той час належала ОСОБА_1
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, зустрічний позов ОСОБА_1 не визнав.
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 позов ОСОБА_2 не визнав, зустрічний позов підтримав.
Представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, а також ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року позов ОСОБА_2, як законного представника в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування квартири з незаконного володіння та передачу у власність задоволений частково. Витребувана з незаконного володіння ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_2 загальною площею 42,8 кв.м., в тому числі житловою -27,7 кв.м. та передати її у власність ОСОБА_3
В задоволені позову в частині вимоги щодо передачі квартири у власність відмовлено.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року відмовлено у повному обсязі.
На рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені первісного позову у повному обсязі, задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції від ОСОБА_3 надійшла заява про її відмову від позову.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2012 року прийнята відмова ОСОБА_3 від її позову на стадії апеляційного розгляду справи.
Скасуване рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування квартири з незаконного володіння та передачу у власність.
Апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1 в частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування квартири з незаконного володіння та передачу у власність - закрите.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі зі ОСОБА_5, який був зареєстрований 01 грудня 1994 року у відділі реєстрації актів громадянського стану № 1 управління юстиції Приморського району м. Одеси. Зазначений шлюб було розірвано у відділі реєстрації актів громадянського стану № 1 управління юстиції Приморського району м. Одеси 06 грудня 2002 року. Від вказаного шлюбу є двоє дітей, однією з яких є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі та спільного проживання, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3600 від 17 жовтня 1997 року, зареєстрованого на товарній біржі Центральна Одеська біржа, була придбана квартира АДРЕСА_2 яка була оформлена на праві власності на ОСОБА_5
Також судом було встановлено, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під час зареєстрованого шлюбу за сумісні кошти, а тому була їх спільною сумісною власністю.
Згідно до вимог ст. 23 КпШС України (який діяв на той момент), майном, нажитим за час шлюбу, подружжя, розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
08 вересня 1999 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчено договір дарування № 2461, згідно із яким ОСОБА_5 як власник квартири АДРЕСА_2 на підставі вказаного договору купівлі пролажу нерухомого майна від 17.10.1997 року, подарувала донці ОСОБА_3 зазначену квартиру за згодою чоловіка ОСОБА_2 (у період шлюбу зі ОСОБА_5), яка була прийнята обдарованою.
В 2007 році ОСОБА_2 стало відомо, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2006 року був визнаний недійсним вищевказаний договір дарування № 2461 від 08.09.1999 року та визнаний дійсним договір купівлі-продажу від 28 лютого 1998 року, який був укладений в простій письмовій формі, згідно якого ОСОБА_1 купила, а ОСОБА_5 продала квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 42,8 кв.м., в числі житловою 27,7 кв.м. та визнано за ОСОБА_1 право власності на вищевказану квартиру.
24 грудня 2007 року ухвалою апеляційного суду Одеської області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності було скасоване, а справа направлена на новий розгляд, в зв'язку з тим, що суд першої інстанції розглядаючи справу не притягнуд до участі у справі орган опіки та піклування та чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_2, оскільки під час винесення рішення ОСОБА_5 перебувала у шлюбі та мала дитину.
01 грудня 2008 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору-дарування, визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності залишено без розгляду.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції визначив норми матеріального права, які повинні застосовуватися при вирішенні спірних правовідносин, а саме відповідно до п.4 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року він застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після його вступу в силу, тобто після 1 січня 2004 р. У зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 28 лютого 1998 року, тобто до прийняття нового ЦК, то необхідно застосовувати норми законодавства, які діяли на той час, тобто норми Цивільного кодексу УPCP 1963 року.
Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Позивач ОСОБА_2, як співвласник спірної квартири на той час на праві спільної сумісної власності набутої під час шлюбу, письмової згоди на укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 28.02.1998 року не надавав, з чого слідує, що вказана угода суперечить вимогам законодавства та є недійсною.
Крім того, за змістом ст. 47 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу від 28.02.1998 року, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. У зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України „Про нотаріат". Згідно ст. 55 цього Закону, договори про відчуження нерухомого майна посвідчуються нотаріально.
Відповідно ст. 224 ЦК УРСР (1963), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Згідно з вимогами ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради.
Таким чином продавець ОСОБА_5 не була одноособовим власником спірної квартири, та не мала права одноособово розпоряджатися нею, тому покупець ОСОБА_1 на час підписання спірного договору купівлі-продажу не набувала права власності на квартиру АДРЕСА_2.
Також позивач дізнався, що ОСОБА_1 спірна квартира була продана ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 9405 від 19 липня 2006 року, який в свою чергу також здійснив відчуження даної квартири ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 10133 віл 29 липня 2006 року.
Третя особа ОСОБА_6 в свою чергу 02.03.2011 року звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 07.02.2011 року, яке ухвалою суду від 01.06.2011 року було скасоване як незаконне, оскільки ОСОБА_1 також не набула правомірно право власності на квартиру під час вирішення спора у суді, а тому реєстрація права власності за ОСОБА_10 на спірну квартиру є незаконною.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що між сторонами існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру, тому обраний первинним позивачем спосіб захисту є відповідний цим правовідносинам та позов про витребування майна у добросовісного набувача є правомірним.
Що стосується позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року то вказаний договір укладений у повній відповідності з діючим законодавством, підстави визнання цього договору недійсним не доведені, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року та про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року задоволенню не підлягають.
На підставі вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1, з яким погоджується колегія апеляційного суду, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу обґрунтовував своє рішення нормами, які не можна застосовувати для вирішення цього спору, не приймаються до уваги, оскільки розглядаючи справу суд першої інстанції обґрунтовано застосував до даних правовідносин п.4 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року, тобто він застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після його вступу в силу, тобто після 1 січня 2004 р., а тому суд правомірно застосовував норми законодавства, які діяли на той час, тобто норми Цивільного кодексу УPCP 1963 року, оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 28 лютого 1998 року до прийняття нового ЦК.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 також не приймаються до уваги, оскільки також спростовуються матеріалами справи, а доказів на підтвердження своїх доводів як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення, в частині якої воно оскаржується, з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання недійсним договору дарування квартири від 08.09.1999 року та визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1998 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Г.О. Косогор
______________________________________ Н.В. Ісаєва