1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Чорного О.М.

за участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

31.05.2012 року відносно ОСОБА_1 складено протоколи № 273648 та № 273647 про адміністративне правопорушення, оскільки останній, в порушення вимог п. п. 2.4, 2.5 ПДР України, 31.05.2012 року на другу годину, керуючи автомобілем «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 по Кільцевій дорозі - вул. Л.Курбаса в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, вимогу працівників міліції про зупинку транспортного засобу не виконав та після зупинки автомобіля відмовився в присутності двох свідків від проходження медичного огляду.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2012 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. п. 2.4, 2.5 ПДР України та, з урахуванням даних про повторність, притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП, шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки з оплатним вилученням транспортного засобу.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про поновлення строку на оскарження, та апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення. Свою невинуватість він пояснює надуманістю даних про його переслідування та про те, що того вечора він нібито керував своїм автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки його транспортний засіб на той момент знаходився на стоянці і був у нерухомому стані. Також, він зазначає про протиправність дій працівників міліції, зокрема і щодо вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки він лише стояв поряд з автомобілем та не збирався сідати за кермо. Необґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за ознакою повторності він пояснює відсутністю у справі даних про попереднє притягнення його до адміністративної відповідальності та наявністю рішення про закриття провадження по попередньому протоколу, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку ОСОБА_1 на підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи, вважаю, що слід поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, а його апеляцію задовольнити частково, виходячи з наступного.

Доводи скаржника про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду від 30.08.2012 року, вважаю обґрунтованими, а тому слід поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.

Що стосується тверджень апелянта щодо його невинуватості, то вони не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.4, 2.5. ПДР, так як він не виконав законну вимогу працівників міліції та керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому відмовившись в присутності двох свідків від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.

Зокрема, його вина підтверджується як даними, що містяться в протоколах про адміністративне правопорушення № 273648 та № 273647 від 31.05.2012 року, поясненнях свідків та розписці ОСОБА_2, так і його особистими поясненнями щодо його перебування у стані алкогольного сп'яніння на стоянці біля автомобіля.

Твердження ОСОБА_1 про надуманість даних та протиправність дій працівників міліції, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апелянта про безпідставність визнання наявності в його діях ознак повторності, то вони, згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.09.2012 року про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, є обґрунтованими.

Тому, постанова суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним за кваліфікуючою ознакою повторність підлягає зміні шляхом виключення цієї ознаки, визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та пом'якшення призначеного покарання.

При вирішенні питання про необхідність і достатність розміру стягнення за вчинені ОСОБА_1 адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід врахувати дані про його особу і характер вчинених правопорушень, які пов'язані з недотриманням встановлених законом правил щодо експлуатації джерел підвищеної небезпеки, ступінь його вини і відношення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують вину правопорушника, а тому вважаю за необхідне пом'якшити призначене стягнення.

З огляду на наведене, апеляцію слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити, виключивши кваліфікуючу ознаку повторності та визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому замінивши призначене йому стягнення більш м'яким у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляцію ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Святошинського суду м. Києва від 30.08.2012 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки з оплатним вилученням транспортного засобу, - змінити, виключивши кваліфікуючу ознаку повторності та визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому замінивши призначене йому стягнення більш м'яким у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

Суддя О.М. Чорний