ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 4/1489-26/205 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя | Муравйов О.В. |
судді | Полянський А.Г. |
Фролова Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання та касаційну скаргу | Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області Управління МВС України у Львівській області |
на рішення та постанову | господарського суду Львівської області від 04.10-27.10.2005р. від 06.04.2006р. Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | №4/1489-26/205 господарського суду Львівської області |
за позовом | ТОВ “ХоСаРо” |
до | Управління МВС України у Львівській області, Медичного реабілітаційного центру “Перлина Прикарпаття” МВС України |
про | стягнення 382476,81грн. |
та за зустрічним позовом | Управління МВС України у Львівській області |
до | ТОВ “ХоСаРо”, Медичного реабілітаційного центру “Перлина Прикарпаття” МВС України |
про | визнання договору в частині недійсним |
За участю представників сторін:
позивача – Борисовський А.Р. дов. №109 від 01.09.2005р.,
відповідача –1 –Вершинін А.Г. дов. № ПВ/366 від 01.06.2006р,
відповідача –2 –не з’явились,
прокуратури –Мірошниченко В.С. посвідчення № 178.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04 –27.10.2005р. у справі № 4/1489-26/205 (суддя Деркач Ю.Б.) первісний позов задоволено повністю: - стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХоСаРо” суму заборгованості 382476,81грн. (в тому числі 326105,15грн. основного боргу, 45231,56грн. інфляційні витрати та 11140,10грн. –3% річних), 3824,77грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; - в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. (судді: Онишкевич В.В., Слука М.Г., Скрутовський П.Д.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати судові рішення у справі № 4/1489-26/205 та передати справу на новий розгляд, мотивуючи касаційне подання тим, що судові рішення не відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Управління МВС України у Львівській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить: - скасувати судові рішення у справі № 4/1489-26/205, прийняти нове рішення в частині зустрічного позову, яким зустрічний позов задовольнити, визнавши недійсним договір б/н від 03.02.2004р. в частині покладення на УМВСУ у Львівській області обов’язку по оплаті; - в частині первісного позову справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області, мотивуючи касаційну скаргу тим, що рішення та постанова у справі № 4/1489-26/205 прийняті з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.
У запереченні на касаційну скаргу позивач за первісним позовом просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційне подання та касаційну скаргу –без задоволення.
Відповідач - 2 не скористався наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання та касаційна скарга не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи на виконання Розпорядження МВС України № 206 від 16.05.2002р. “Про проведення ремонтних робіт в Медичному реабілітаційному центрі “Перлина Прикарпаття” МВС України” між сторонами по справі було укладено договір від 03.02.2004р. та 01.03.2004р. було підписано додаток до нього, яким було погоджено збільшення обсягу робіт.
Відповідно до умов Договору замовник, МРЦ “Перлина Прикарпаття” МВС України, доручає, виконавець, ТОВ “ХоСаРо”, виконує ремонтні роботи на об’єкті МРЦ “Перлина Прикарпаття” МВС України, за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. С.Бандери,71, а платник, Управління МВС України у Львівській області, оплачує виконані роботи на умовах даного Договору (п.п. 1.1. п.1Договору).
Ціна Договору, згідно п.п.2.1 п.2 Договору становить 300000грн., та встановлюється відповідно до кошторису (погодженого сторонами), який є невід’ємною його частиною (п.п.2.2 п.2).
Відповідно до п.п.3.3 п.3 оплата вартості ремонтних робіт проводиться платником, Управлінням МВС України у Львівській області по мірі виконання робіт (Форма №2) в 5-ти денний термін після проведення них технагляду та підписання сторонами акту прийому-передачі робіт.
В п. 7 додатку до Договору сторони передбачили, що для оплати виконаних робіт, в тому числі і для проведення авансових платежів відповідно до п.3.2 Договору платник має право залучати інші підприємства, установи та організації, в тому числі на основі благодійництва чи на цивільно-правовій основі.
На виконання умов Договору 25.05.2004р. було підписано акт приймання-здачі виконаних робіт, з якого, зокрема, вбачається, що позивач, здійснив виконання робіт у відповідності із Договором від 03.02.2004р. на загальну суму –568566грн., вартість яких сплачена третіми особами частково –у розмірі 242460грн. Решта заборгованості за виконані роботи на суму 326105грн. не оплачена і є предметом даного спору.
Слід зазначити, що на час підписання сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт жодних зауважень Управлінням МВС України у Львівській області заявлено не було, отже це свідчить про те, що Управління погодилось з виконаними роботами та розміром їх вартості.
Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Однак, відповідач зобов’язання за Договором не виконав належним чином, чим порушив вимоги зазначених вище статей.
До того ж, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки заявлені вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи документами, а саме Договором, додатком до нього, договірними цінами, кошторисами та актами виконаних робіт.
Що ж стосується зустрічного позову, то касаційна інстанція також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись з зустрічною позовною заявою Управління МВС України у Львівській області просило визнати недійсним Договір від 03.02.2004р. в частині визначення останнього платником, посилаючись на те, що під час його укладення були порушені вимоги ст.ст. 92, 203, 207, 227 ЦК України.
Однак, як і суди попередніх інстанцій, колегія суддів не погоджується з вимогами Управління МВС України у Львівській області, оскільки п.п. 5.4 п.5, п. 12 Положення про УМВС України у Львівській області, затвердженого наказом МВС України № 94 від 02.02.2004р., передбачено, що Управління має право займатися відповідно до законодавства господарською діяльністю і утримується за рахунок Державного бюджету, а також за рахунок коштів, що надходять на підставі договорів від підприємств, установ, організацій і громадян, тобто останній володіє відповідною правоздатністю і дієздатністю, передбаченими ст. 91, 92 ЦК України, а тому його дії відповідають вимогам ст.ст. 203, 207, 227 ЦК України.
Про дійсність Договору свідчить, також, і рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2006р. у справі № 4/84-15/16, яке на час розгляду даної справи є чинним.
Підставою для скасування судових рішень заявники скарг, зокрема, зазначають те, що судами відхилено висновок спеціаліста від 24.03.2006р. № 321.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок спеціаліста наданий без відповідного доручення суду, не може оцінюватись як висновок експерта у розумінні ст.ст. 41, 42 ГПК України, оскільки призначення судової експертизи є прерогативою суду.
Крім того, висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилалися відповідачі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Посилання заявників касаційних скарги та подання на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, викладене свідчить про те, що в даному випадку має місце неналежного виконання договірних зобов’язань відповідачем, Управлінням МВС України у Львівській області.
Наведені висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Твердження заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Львівській області та касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 04-27.10.2005р. у справі № 4/1489-26/205 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. у справі № 4/1489-26/205 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.