Справа №11 «а»-540                                                       Головуючий у першій інстанції

Категорія: крим.                                                              Сало Т.Б.

Доповідач Нешик Р.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Паська Д.П.

Суддів: Нешик Р.І., Ляліної Л.М.

За участю прокурора: Заброцької Л.О.

Адвоката: ОСОБА_1

Розглянула у відкритому засіданні 31 серпня 2006 р. в м. Вінниці кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого та його адвоката ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2006 року, яким

ОСОБА_2,

раніше судимий 09.04.2004 року

за ст. 185 ч. 1 КК України на

2 роки позбавлення волі; умовно

достроково звільнений 17.05.2005 року

на 10 місяць 21 день,

засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі. Згідно ст. 71 К України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднана частина не відбутого покарання за попереднім вироком, остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов залишений без задоволення.

ОСОБА_2 засуджений за те, що в ніч із 17.07.2005 року на 18.07.2005 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння шляхом пошкодження сітки вікна кухні, проник у квартиру ОСОБА_3, АДРЕСА_1, звідки викрав особистого майна потерпілого на загальну суму 847 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляції засудженого та його адвоката ставиться питання про скасування вироку і повернення справи на додаткове розслідування із-за однобічності і неповноти досудового і судового слідства, посилаючись, що даний злочин вчинив не засуджений ОСОБА_2, а свідок ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення засудженого та його адвоката, підтримавших доводи поданих ними скарг; міркування прокурора про законність оскарженого вироку; дослідивши доводи апеляцій та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів не знайшла підстав для зміни чи скасування вироку зі слідуючих підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні крадіжки чужих речей при обставинах, викладених у вироку, правильний і грунтується на досліджених в суді доказах, в тому числі показах потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив, що вечером 17.07.2005 року із засудженим вживали спиртні напої у нього вдома, куди запрошували двох знайомих дівчат і хлопця, а коли всі розійшлися і він ліг спати, ранком виявив зникнення особистих речей в тому числі і мобільного телефону. Коли зателефонував на свій номер мобільного телефону, ОСОБА_2 підняв трубку і пообіцяв повернути викрадене ранком.

Але на неодноразові прохання він так нічого і не повернув до того часу, коли він звернувся із заявою в органи міліції. Потерпілий також підтвердив, що виявив у своїй квартирі особисті речі ОСОБА_2, чисті без плям крові.

При перших допитах засудженого в якості підозрюваного та обвинуваченого, він повністю визнав свою вину та детально розповів про обставини скоєного ним злочину. Такі пояснення повністю співпадали із показами потерпілого. Тому суд обгрунтовано взяв їх до уваги.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив суду, що у присутності понятих за пропозицією потерпілого і його поясненнями про знаходження речей у ОСОБА_2, він вилучив їх у останнього.

Поняті - свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пояснили, що були очевидцями передачі засудженим пакета із речами працівнику міліції.

Зі свідчень матері засудженого - ОСОБА_8, за пропозицією сина вона забрала аудіомагнітофон у хлопця по імені ОСОБА_9 і передала працівникам міліції, якого в послідуючому визнав своїм потерпілий.

За таких обставин, посилаючись і на інші докази, перелічені у вироку, суд обгрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки.

Посилаючись на заяви ОСОБА_4 та рапорт оперативного уповноваженого Ленінського РВ міліції про причини написання явки із повинною та свідчень стосовно визначення ним вини у скоєнні крадіжки, суд на законних підставах не взяв їх до уваги, оскільки за твердженнями ОСОБА_4 він взяв на себе вину засудженого по проханню останнього.

Крім того, його покази в суді як свідка, містять протиріччя із поясненнями засудженого та потерпілого стосовно часу скоєння злочину, причин скоєння злочину, наявності тілесних ушкоджень на тілі засудженого, місця знаходження речей, - що підтверджує неправдивість його показів. Тому суд обгрунтовано розцінив таку поведінку ОСОБА_4 як намагання допомогти засудженому уникнути відповідальності, при тому, що він сам (за його показами) був притягнутий до відповідальності не за один епізод крадіжок.

В зв'язку з чим, доводи апеляції про скасування вироку по причині непритягнення ОСОБА_4 до відповідальності за скоєння крадіжки у ОСОБА_3, замість ОСОБА_2, не заслуговують уваги.

Судова колегія також не визнала, що судове чи досудове слідство по справі проведено неповно або однобічно.

Без допиту свідка ОСОБА_10 суд розраховував достатніми доказами про передачу йому ОСОБА_2 аудіомагнітофона, який він же в послідуючому передав матері засудженого. Оскільки дані обставини ніким не оспорювались, ніякої необхідності для допиту свідка в суді не було.

Як встановлено по справі, крадіжка із квартири засудженим скоєна при відсутності інших людей та в той час, коли ОСОБА_3 спав.

Тому, не було ніяких підстав встановлювати та допитувати осіб, що знаходились в квартирі потерпілого до скоєння даного злочину, як і відсутня потреба при допиті засудженого і свідка ОСОБА_4 в суді, проводити між ними очну ставку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги засудженого та його адвоката залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.