ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                       “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”

на                     постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського суду

                        від 17.01.2006р.

у справі           № 5/164

за позовом      Закритого акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації

                         електричних мереж “Центральна енергетична компанія”

до                       Відкритого акціонерного товариства  

                        “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”

про                        стягнення 8 863 467,17 грн. заборгованості за надані послуги з передачі

                         електроенергії згідно договору

та за зустрічним позовом ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”

до                      ЗАТ “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна

                         енергетична компанія”

про                      визнання договору №17/04 ЦТ від 20.12.2003р. недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача: Карпович Н.А. (довіреність №96 від 30.01.06),

від відповідача: Тищенко Т.А. (довіреність від 21.03.05),

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” і просило суд стягнути з останнього 8 863 467,17 грн., у тому числі 8  817 850,73 грн. заборгованості за надані згідно з договором №17/04 ЦТ від 30.12.2003р. послуги з передачі електроенергії, 45 616,44 грн. пені за прострочення оплати.

До ухваленні рішення у справі, позивач збільшив позовні вимоги, і просив суд стягнути з відповідача  12 632 720,50 грн., у тому числі заборгованість на суму 12 360 254,76 грн. за надані послуги з передачі електроенергії у березні 2005 р. за актом виконаних робіт та суми поетапних платежів в період з 14.04.2005р. по 30.06.2005р., та пеню у сумі 272 465,74 грн.

Відповідач подав зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсним договір №17/04 ЦТ від 30.12.2003р. з мотивів відсутності у нього додаткової ліцензії на право здійснення діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом та території здійснення ліцензованої діяльності, тому він не повинен дотримуватися вимог п.3.9.3 Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 12.07.2005р. (суддя С.Л.Шевченко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. (головуючий, суддя В.І.Крутовських, А.К.Дмитренко, А.Є.Прокопенко), первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 9 314 638,32 грн. основного боргу, 269 383,55 грн. пені та судові витрати. Справу в частині позову на 3 млн. грн. провадженням припинено на підставі п.11 ст.80 ГПК України. В решті суми позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.

Рішення та постанова в частинні задоволення первісного позову мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №17/04 ЦТ від 30.12.2003р., з урахуванням його додаткової угоди від 18.04.2004р., на передачу електричної енергії щодо повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено з тих підстав, що умови договору №17/ЦТ від 30.12.2003р. не суперечать діючому законодавству, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору. При цьому, скаржник не оспорює ухвалені рішення та постанову в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору №17/04 ЦТ від 30.12.2003р. недійсним.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами  норм матеріального та процесуального права  при ухваленні судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.4 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладено договір №17/04 ЦТ від 30.12.2003р., відповідно до якого позивач зобов’язався забезпечити передачу електричної енергії, яка належить відповідачу, через власні мережі в мережі відповідача і для реалізації її споживачам, а відповідач –своєчасно оплачувати одержані послуги з передачі електричної енергії. Пунктом 7.5 договору встановлено, що до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі звіту про обсяг переданої електроенергії сторонами оформлюється акт приймання-передачі електричної енергії, що є підставою для розрахунків. Згідно пункту 7.9. договору підставою для платежів є рахунок позивача, підтверджений актом приймання виконаних робіт. Відповідач здійснює оплату протягом 5 операційних банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Додатковою угодою №6 від 17.08.2004р. сторони змінили пункт 9.7 договору, встановивши строк дії договору до 31.12.2005р., та встановили наступний графік оплати послуг за передачу електричної енергії на 2004 рік: до 13.09.04р. –2 200 000,0 грн., до 20.09.2004р. –2 200 000,0 грн., до 04.10.04р. –2 300 000,0 грн., до 11.10.04р. –2 300 000,0 грн., до 18.10.04р. –2 200 586,10 грн.

На 2005 рік додатковою угодою №7 від 18.08.2004р. сторони, доповнивши договір пунктом 7.10., встановили  щомісячний поетапний порядок розрахунків за послуги з передачі електроенергії: 1 етап: відповідач зобов’язався до 5 числа розрахункового місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 1 250 000,0 грн.; 2 етап: до 20 числа –1 250 000,0 грн.; 3 етап: до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку позивача та підписаного сторонами акта виконаних робіт, акта звірки взаєморозрахунків за договором провести кінцевий розрахунок за отримані послуги.

Судами двох інстанцій встановлено, що на виконання вимог договору №17/04 ЦТ позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії за період з 01.01.2004р. по 28.02.2005р. на загальну суму 43 993 965,0 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторона без розбіжностей.

Відповідач здійснив розрахунки за надані позивачем послуги на суму 38 926 114,27 грн. (з урахуванням уступки права вимоги на 2 590 491,52 грн. та заліку зустрічних однорідних вимог на суму 600 550,82 грн.).

Також за відповідачем рахується заборгованість на суму 3 750 000,0 грн. за період з 04.03.2005р. по 13.04.2005р. згідно п.7.10 договору (додаткова угода №7 до договору).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.04.2005р. складає 8 817 850,73 грн.

30.06.2005 р. позивач збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача додатково борг за період з 14.04.2005р. по 30.06.2005р., який виник внаслідок невиконання відповідачем умов п.п.1, 2 абз.1 п.7.10 договору, всього 6 250 000,0 грн. та пеню у сумі 269 383,55 грн. (а.с.31-32, 63 т.2). Проте, враховуючи, що з 14.04.2005р. по 30.06.2005р. відповідач сплатив позивачу суму у розмірі 4 000 000,0 грн., позивач її зарахував в рахунок погашення боргу.

Отже, предметом спору у даній справі за первісним позовом є невиконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням збільшення позовних вимог, 12 314 638,32 грн. основного боргу та 269 383,55 грн. пені.

Оскільки під час розгляду даної справи відповідачем було сплачено відповідачу 7 000 000,0 грн., з яких 4 000 000,0 грн. позивачем враховано при збільшенні позовних вимог, суд першої інстанції в частині позову про стягнення 3 000 000,0 грн. припинив провадження у справі на підставі п.11 ст.80 ГПК України.

Таким чином, на час ухвалення рішення у даній справі залишок боргу, після його часткової оплати, складає 9 314 638,32 грн., який, за висновком судів, з огляду на положення ст.526 ЦК України підлягає стягненню.

Також підлягає стягненню передбачена п.8.5 договору пеня у розмірі 269 383,5 грн. за кожний день прострочки, оскільки грошові зобов’язання відповідачем не виконані в період з січня по березень 2005р., як не виконані і поетапні розрахунки у період з квітня по 20 червня 2005р.

В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом (ст.43 ГПК України) щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.

Доводи скаржника відносно того, що суд апеляційної інстанції безпідставно не припинив провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору в порядку ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки станом на 28.07.2005р. відповідач повністю розрахувався з позивачем за передачу електроенергії, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що відповідач розрахувався з позивачем лише 28.07.2005р., тобто вже після ухвалення рішення у справі 12.07.2005р., яке було предметом перегляду в апеляційному порядку, то у суду апеляційної інстанції не було правових підстав вважати ухвалене рішення суду першої інстанції не законним. Як не було підстав стверджувати про відсутність предмету спору на момент ухвалення рішення у даній справі.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування  оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. у справі №5/164  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій