Справа №   11-719 2006

Головуючий у 1  Інстанції  - Заїка Доповідач - Слісарчук

УХВАЛА

Іменем України

" 3 " жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого суддів

за участю прокурора засудженого

Романова О.В.

Михайловського В. І. Слісарчука Я.А.

Вдовиченка  І. М. ОСОБА_1..

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2006 року.

Цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року      народження,       уродженцю                        АДРЕСА_1

Смотрицького району Хмельницької області, засудженого вироком Богунського районного суду м.Житомира від 12 травня 1999 року за ст. 101 ч.З КК України на 6 років б місяців позбавлення волі,Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 12 червня 2003 року умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 15 днів звільненого від покарання .Вироком Богунського районного суду від 3 листопада 2003 року засудженого за ст.ст. 286 ч.1,71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на  3 роки,

відмовлено в задоволенні заяви про звільнення від покарання на підставі Закону України від 31 травня 2005 року „Про .амністію".

За змістом вищевказаної постанови підставами для відмови у звільненні від відбування покарання на підставі акту амністії з'явилось те, що ОСОБА_1. був раніше засуджений за злочин, передбачений ст. 101 ч.З КК України, а відповідно до п. „і" ст. 7 вищевказаного Закону до осіб, яких засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження амністія не поширюється.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. постанову суду просить скасувати, вважає її незаконною. Посилається на те, що останній злочин він вчинив злочин з необережності і має матір віком понад 70 років, а тому підлягає звільненню від покарання на підставі акту амністії.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1., який підтримав свою апеляцію, прокурора про скасування постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з  наступного.

З матеріалів справи видно, що вироком Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 1999 року ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за ст. 101 ч.З КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі.Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 12 червня 2003 року засудженого умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 15 днів звільнено від покарання.Протягом невідбутої частини покарання ОСОБА_1. вчинив злочин передбачений ст.286 ч.І КК Україи. Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 3 листопада 2003 року ОСОБА_1. було призначено покарання на підставі ст.71 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на З роки.Відбуваючи покарання ОСОБА_1. звернувся із заявою до суду про звільнення його від призначеного покарання на підставі ст.1 п. "т" Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію".

Постановою місцевого суду засудженому відмовлено в задоволені його заяви.

З вказаним рішенням суду погоджується і колегія суддів, оскільки за змістом Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію" особа звільняється від покарання тільки у випадках коли акт амністії поширюється на всі злочини, за вчинення яких її засуджено. Якщо особі призначено покарання за сукупністю вироків, за злочини хоча б на один з яких амністія не поширюється до такої особи амністія застосовуватись не може.

Матеріали справи свідчать, що вироком Богунського районного суду м. Житомира від 3 листопада 2005 року ОСОБА_1. призначено покарання на підставі ст. 71 КК України, в тому числі за злочин, передбачений ст. 101 ч.З КК України в редакції I960 року, акт амністії на який не поширюється (п."і" ст.7 Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію").

Тому  посилання  ОСОБА_1.  про  незаконність судового рішення, позбавлені підстав.

Постанова суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України колегія суддів,

Ухвалила :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськраионного суду Житомирської області від 24 березня 2006 року щодо нього - без зміни.