Справа № 22ц/1796                                         Головуючий в суді 1 інст.: Шимко В.П.

Категорія 33                                                      Доповідач в суді 11 інст.: Товянська О.В.

УХВАЛА Іменем України

4 жовтня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого: судді Товянської О.В.

суддів: Широкової Л.В.,Малахової Н.М. при секретарі:Рудницькій О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілку­ванні з дитиною та її вихованні

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 травня 2006 року, -

встановив:

В квітні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2. аліментів на утримання дочки до її повноліття та на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку. Свої ви­моги мотивувала тим, що від шлюбу з відповідачем має дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка проживає разом з нею та перебуває на її утримання. Дитина потребує зі сторони відповідача матеріальної допо­моги на утримання і вона також, оскільки являється інвалідом 3 групи. В подальшому від позовних вимог в частині стягнення аліментів на своє утримання відмовилась.

В процесі розгляду справи в листопаді 2005 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про відібрання дитини та визначення її місця проживання. Зазначив, що позивач разом з дитиною переїхала на про­живання до своєї матері, де немає належних побутових умов та матеріа­льного забезпечення для утримання дитини. Просив суд відібрати дитину у ОСОБА_1. та визначити місце проживання дитини з ним.

В травні змінив позовні вимоги і просив зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановив­ши такий спосіб участі у вихованні : періодичні перебування доньки за його місцем проживання - повні місяці березня, червня, вересня, грудня кожного року.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської обла­сті від 18 травня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто на її користь щомісячно з ОСОБА_2. аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, 1.02.2005р.н., в розмірі % частини всіх видів його заробітку (доходу) до її повноліття.

Позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1. не чинити перешкод ОСОБА_2. у спілкуванні з дочкою та її вихованні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідс­тавністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення в час­тині відмови йому в задоволенні позовних вимог щодо визначення спо­собу участі у вихованні дитини   і ухвалити нове рішення, яким встано-

вити спосіб участі у вихованні дитини, а саме: періодичні перебування дочки за його місцем проживання в м.Костопіль Рівненської області по­вні місяці березень, червень, вересень, грудень кожного року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, Апеляційний суд прихо­дить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину і пра­вильно визнано, що відповідач повинен надавати кошти на її утриман­ня.

Відповідно до ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В даний час відповідач не працює. Проте ця обставина не пови­нна ущемлювати та зачіпати інтереси неповнолітньої дитини. Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як приватний підприємець.

Оскільки відповідач не працює, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2. аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1\2 від заробітку (доходу).

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1. перешкоджає ко­лишньому чоловіку у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дочки.

Відповідно до ст.ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи сис­тематичні побачення, можливість спільного відпочинку тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, по­ведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

ОСОБА_2. просить встановити такий спосіб його участі у спіл­куванні з маленькою дитиною як передачу йому дитини чотири рази на рік на цілий місяць раз у квартал.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування такого варіанту в даний період часу -дитина ще дуже мала -1,5 року і відлучення на тривалий час її від мате­рі, зміна обстановки, оточення може негативно на неї вплинути.

Рішення відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст.308,313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.                                        

На дану ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання за­конної сили ухвалою Апеляційного суду.