Справа № 22ц/0591/782/2012 Головуючий у І інстанції Вайновський А.М.

Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Шапар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

14 квітня 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі ПАТ «Банк Форум») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому змінив та в остаточній редакції позову просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за вказаним кредитним договором, що утворилась станом на 01.12.2010 року, у розмірі 38 150,98 доларів США та штраф у розмірі 5000 грн.

На мотивування своїх вимог позивач вказав, що 03 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0220/08/15-N, згідно умов якого останньому було надано кредит в сумі 32500,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних та кінцевим терміном повернення до 03 червня 2033 року. За даним договором ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за його користування щомісячно протягом дії договору ануїтетними платежами. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03.06.2008 року між ПАТ «Банк Форум» в особі Маріупольської філії та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого остання зобов'язалась солідарно відповідати своїми грошовими коштами та всім своїм майном перед Банком за зобов'язаннями ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 01 грудня 2010 року утворилась заборгованість яка на вимогу банку не погашена.

У ході розгляду справи 18 травня 2010 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду позов до ПАТ «Банк Форум» та просив визнати недійсними кредитний договір №0220/08/15-N від 03.06.2008 року, додаткову угоду до нього №1 від 30 листопада 2009 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що кредитний договір укладений у порушення чинного законодавства в іноземній валюті - доларах США, , оскільки у ПАТ «Банк Форум» не має індивідуальної ліцензії для здійснення конкретної разової валютної операції по наданню та одержанню йому кредиту в іноземній валюті, про використання ним іноземної валюти на території України як засобу платежу. На день укладення кредитного договору курс валюти становив 1 долар США = 4,30грн., а на теперішній час становить 8грн., що свідчить про істотну зміну становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Сума боргу значно зросла, у зв'язку з чим значно погіршився його майновий стан, подальше виконання умов кредитного договору є порушенням принципу справедливості. Умови договору є несправедливими, так як в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду, як споживача кредитних послуг. Несправедливим вважає умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України відповідач перекладає на позичальника та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України. Несправедливою умовою, передбаченою п.5.2 договору, є право банку в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд, що суперечить п.п.5,11,п3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Орджонікідевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0220/08/15-N від 03 червня 2008 року у розмірі 38150,98 доларів та штраф у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн., а всього 1820 грн., по 910 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті спору. При цьому посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті спору, пояснення відповідачки ОСОБА_3, яка доводи апеляційної скарги підтримала та просила скаргу задовольнити, заперечення представника ПАТ «Банк Форум» Кленіної О.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №0220/08/15-N. Відповідно до параграфу 1,2 договору банк надав позичальникові кредит у сумі 32500 доларів США на придбання житлового будинку АДРЕСА_1 строком до 03 червня 2033 року за умови сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних. Позичальник ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно повернути суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі неустойки.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що позичальник здійснює повернення кредиту частинами, починаючи з липня 2008 року в сумі не менше 109 доларів США на відкритий йому відповідний позичковий рахунок.

30 листопада 2009 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою викладено в новій редакції параграф 2 кредитного договору, згідно п.2.3 якої ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячно впродовж дії договору рівними внесками за формулою ануїтету відповідно до Додатку №1 до цього договору. Сторони домовились, що порушення позичальником графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами строком понад 30 днів є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами, неустойки, а також підставою для звернення стягнення на заставлене майно.

Пунктом 4.1 кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється із суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно п.4.4 кредитного договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5000грн.

З наданих банком розрахунків вбачається, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, а після 12 березня 2010 року й по час розгляду справи не виконує взагалі. В результаті чого станом на 01 грудня 2010 року виникла заборгованість у сумі 38150,98 доларів США, яка складається із суми заборгованості за кредитом у розмірі 31499,05 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 5425,40 доларів США, суми пені у розмірі 1225,63 доларів США, штрафу в сумі 5000грн.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 03 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №0220/18/15-N(П), згідно умов якого остання на добровільних засадах зобов'язалася відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які випливають з умов кредитного договору, як солідарний боржник.

За таких обставин, виходячи з того, що ОСОБА_2 за кредитним договором і ОСОБА_3 за договором поруки свої зобов'язання належним чином не виконують, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ «Банк Форум» та стягнув солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 38150,98 доларів США і 5000грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин, недоведеності вимог ОСОБА_2, а також того, що кредитний договір відповідає вимогам діючого законодавства, передбачених законом підстав для визнання його недійсним не встановлено.

При цьому посилання ОСОБА_2 як на підставу недійсності договору на те, що кредитний договір укладений в іноземній валюті, відсутня індивідуальна ліцензія, суд визнав безпідставними, оскільки ПАТ «Банк Форум» мав банківську ліцензію №62 від 03 грудня 2001 року на право здійснення банківських операцій, дозвіл НБУ №62-3 від 03 грудня 2001 року та додаток до нього №62-3 від 10 червня 2005 року на здійснення операцій із валютними цінностями. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Тому ПАТ «Банк Форум» мав право на видачу кредиту в іноземній валюті, здійснення валютних операцій, а індивідуальна ліцензія не вимагалась, а, відповідно, відсутні порушення валютного законодавства при укладенні кредитного договору.

Також безпідставними суд першої інстанції визнав доводи ОСОБА_2 щодо дисбалансу умов кредитного договору на його шкоду як споживача, несправедливості умов кредитного договору, зокрема, п.5.2 договору щодо права банку в односторонньому порядку на власний розсуд змінювати умови договору, порушення загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, вимог Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, виходив з того, що згідно умов кредитного договору банк має право в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за погодженням позичальника з дотриманням передбаченого договором порядку такого погодження, тому таке положення договору не може бути визнано несправедливим. При укладені кредитного договору позичальник знав про нестабільний курс долара США по відношенню до національної валюти, приймаючи на себе відповідні ризики у разі зростання курсу долара США, був ознайомлений з усіма істотними умовами договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки суд правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано дійшов до висновку про задоволення позову ПАТ «Банк Форум» і відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що у ПАТ «Банк Форум» була відсутня не тільки ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті, але й відсутній навіть письмовий дозвіл НБУ, в якому було б дозволено банку видавати кредити в іноземній валюті, відсутня індивідуальна ліцензія відповідно до ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з матеріалів справи та не відповідають вимогам закону.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Як вбачається зі справи 03.12.2001 року АКБ «Форум» (нині ПАТ «Банк Форум») була видана банківська ліцензія НБУ №62 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та пунктами 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 10.06.2005 року АКБ «Форум» видано дозвіл НБУ №62-3 з додатком до нього на право здійснення банківських операцій з валютними цінностями, у тому числі, на ведення рахунків клієнтів, ведення кореспондентських рахунків в іноземній та національній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та міжнародних ринках, операцій з інструментами грошового ринку, операцій, що базуються на обмінних курсах та відсотках (а.с.72,73,126-128).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність порушення валютного законодавства при укладанні спірного кредитного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у порушення ст.60 ЦПК України ПАТ «Банк Форум» не надав суду розрахунок своїх позовних вимог, у зв'язку з чим, відповідачі не мали можливості перевірити правильність нарахування всіх заявлених сум, є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що такий розрахунок заборгованості ПАТ «Банк Форум» надав суду в грудні 2010 року при уточненні позовних вимог (а.с.67-68). Рішення по справі ухвалено майже через 10 місяців після надання цього розрахунку, тому відповідачі, отримавши копію заяви про уточнення позову з доданим розрахунком заборгованості мали можливість з ним ознайомитися, провести взаємозвіряння платежів з банком.

Посилання відповідачів на те, що позивачем при розрахунку заборгованості не враховано платіжну квитанцію №21632 від 20.05.2009 року про погашення кредиту на суму 115,70грн., що потягло неправильність нарахування пені, є також безпідставними, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, сплачена за даною квитанцією сума була зарахована на погашення кредиту 20.05.2009 року (а.с.67).

Ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді ніяких інших заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості в решті частини, відповідачі не навели, проти розрахунку заборгованості по процентам, пені, штрафу не заперечували, пояснивши, що всі платежі банком враховано, пеня, штраф нараховані згідно умов договору. Крім того, правильність розрахунку заборгованості сумніву не викликає, оскільки в ньому наявні зведенні дані руху по кредитним рахункам ОСОБА_2 та узгоджується з умовами кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору та графіком погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на законі та не спростовують правильність висновків і рішення суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :