1

Справа № 10/0591/115м/2012 Суддя першої інстанції: Помогайбо В.О.

Категорія: ст. 236-8 КПК Доповідач: Топчій Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Топчій Т.В.

суддів Бєдєлєва С.І.,Лупінової Л.М.

прокурора Редько В.И.

особи яка притягається

до кримінальної

відповідальності ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляцію прокурора який приймав участь у розгляді справи у суді на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2012 року про скасування постанови слідчого слідчого відділу Маріупольського ГУУМВС в Донецькій області від 31 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ст. 190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

11.04.12 року до Жовтневого райсуду м. Маріуполя надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого відділу Маріупольського МУУМВС в Донецькій області від 31 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно неї за ознаками злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України У скарзі заявниця зазначила, що при винесенні щодо неї оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи слідчим відділу Маріупольського ГУУМВС в Донецькій області, не було законного приводу передбаченого ст. 94 КПК України. Вважає також, що у слідчого були відсутні підстави, тобто фактичні данні які б свідчили про наявність у її діях ознак злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України. Вона навчаючись у період вересня 1984 - червня 1986 років у технікумі міскелектротранспорту м. Жданова, 24-25 квітня 1986 року поїхала відвідати своїх батьків у с. Іванівка Чорнобильського району Київської області та після катастрофи 04.05.86 року разом з іншими мешканцями села була евакуйована до с. Клавдієво Бородянського району Київської області, що підтверджується списками евакуйованих мешканців складеними сільською радою. Таким чином, враховуючи, що на час Чорнобильської катастрофи вона знаходилася в зоні відчуження, вона має право на пільги та соціальні гарантії встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Для отримання статусу особи постраждалої в наслідок ЧАЕС у 1991 році вона звернулася до сільради с. Іванівка, а потім до Київської обласної ради народних депутатів, де їй була видана довідка № 78663 від 22.08.91 року у підтвердження викладених обставин, яка стала підставою для отримання нею посвідчення особи постраждалої внаслідок ЧАЕС. Вона вважала, що отримала цей статус на законних підставах, законність довідки № 78663 від 22.08.91 року не викликала сумнівів ні в неї самої ні в працівників УТСЗНУ Новоазовського району за місцем її проживання де вона оформила свою пільгу. Вважає, що у слідчого не було достатніх підстав для порушення щодо неї кримінальної справи, її діями не була завдана шкода охоронюваним законом правам держави або будь-яким особам.

Постановою Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 28.04.12 р. скарга ОСОБА_1 були задоволена. Постанова слідчого відділу Маріупольського МУУМВС в Донецькій області від 31 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України була скасована, матеріали справи повернуті прокурору для проведення додаткової перевірки. Доводи які були наведені у скарзі заявниці були визнані судом такими, що заслуговують на увагу, суд вважає, що у слідчого був відсутній привод для порушення кримінальної справи, у розумінні ст. 94 КПК України. На думку суду оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи не містить конкретних підстав які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 умисних злочинів передбачених ст. 190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України. Не зважаючи на те, що кримінальна справа порушена щодо конкретної особи, під час дослідчої перевірки не зібрано даних у підтвердження самої події та ознак злочину, а саме заволодіння ОСОБА_1 шляхом обману грошовими коштами які були виділені державою у межах ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок ЧАЕС» та шляхом використання завідомо підробленого документу (часу, місця, засобу, умислу, мотиву, мети вчинення злочину).

В апеляції прокурор не погодився з постановою суду, вказує, що у слідчого були достатні приводи та підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 Суд у порушення вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги заявниці на постанову про порушення кримінальної справи вдався до аналізу та оцінки доказів та її вини у вчиненні злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України. Просить скасувати постанову Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 28.04.12 року про скасування постанови слідчого відділу Маріупольського МУУМВС в Донецькій області від 31 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України та відмовити заявниці у задоволенні її скарги.

Вислухавши доповідача, прокурора який підтримав доводи викладені в апеляції, ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2., які заперечували проти апеляційних вимог, просили відмовити в задоволенні апеляції, вивчивши матеріали судової справи за результатами розгляду скарги, матеріали про порушення кримінальної справи, спрямованої до суду, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню за наступними підставами.

У відповідності з вимогами передбаченими ст. 236-8 КПК України, роз"ясненнями які містяться в Постанові пленуму ВСУ № 6 від 04.06.10 р. «Про деякі питання які виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», суд розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення вказаної постанови, чи мала особа яка порушила справу достатньо даних які вказують на наявність ознак злочину, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, чи було прийняте рішення про порушення кримінальної справи компетентною особою, чи був нею дотриманий порядок порушення кримінальної справи передбачений ст. 94, 97, 98, 130 КПК України. При розгляд таких скарг суд не вправі вирішувати питання які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної постанови від 28.04.12 року суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 у слідчого не було приводів для порушення кримінальної справи у межах вимог ст. 94 КПК України, згідно якої приводом для порушення кримінальної справи можуть бути заяви та повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, окремих громадян, явка з зізнанням, повідомлення у пресі, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Рапорт о/у СГСБЄП Орджонікідзевського РВ МГУ УМВС України в Донецькій області Павлюкова А.В. за наслідками перевірки та зареєстрований у книзі заяв та повідомлень, в якому він вказує, що ОСОБА_1, підробила довідку № 78663 від 22.08.91 року не являється приводом для порушення кримінальної справи у розумінні ст. 94 КПК України та підставою для проведення дослідчої перевірки у межах ст. 97 КПК України. Тому і джерела отримання даних, під час дослідчої перевірки - документи одержані в результаті запитів слідчого відділу, пояснення осіб які були знайомі з ОСОБА_1 самої ОСОБА_1 не можна вважати законними.

Виходячи з вимог ст. 94 ч 2 КПК України справа може бути порушена тільки у тих випадках коли є достатні данні які вказують на наявність ознак злочину.

Разом з тим, з постанови про порушення кримінальної справи від 31.03.12 року вбачається, що вона не носить конкретного характеру, не містить достатніх даних які б свідчили про те, що довідка № 78663 від 22.08.91 року видана ОСОБА_1 виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів є підробленою та про наявність у діяннях ОСОБА_1 ознак вчинення злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України та підлягає скасуванню як винесена з порушенням вимог стст.94,97,98 КПК України.

На наявність зазначених порушень було вказано в постанові Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 28.04.12 року, при цьому суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку про передчасність винесення слідчим постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1,, вказавши про необхідність проведення більш повної та ретельної перевірки за встановленими фактами,

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 28.04.12 року винесена у відповідності з вимогами КПК України та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366,382 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2012 року про скасування постанови слідчого слідчого відділу Маріупольського МУУМВС в Донецькій області від 31 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України - залишити без змін.

Матеріали справи повернути прокурору м. Маріуполя для додаткової перевірки.

Судді:

Топчій Т.В. Бєдєлєв С.І. Лупінова Л.М.