А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 року. Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Меленчук В.С. за участю правопорушника ОСОБА_1, розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо нього та за його апеляційною скаргою на постанову судді Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 8 серпня 2011 року

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 8 серпня 2011 року

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України,

працюючий слюсарем ЦЕМР ПАТ «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»,проживаючий в місті АДРЕСА_1

підданий адміністративному стягненню за частиною 1 статті 1732 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у сумі 85 гривень.

Відповідно до постанови судді суду першої інстанції правопорушник ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 17 липня 2011 року о 16 годині, знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, в ході конфлікту зі своєю бабусею ОСОБА_2 кричав на неї, грубо висловлювався, нецензурно лаявся на неї, вчинивши психологічне насильство.

Правопорушник ОСОБА_1, не погоджуючись з судовим рішенням, 1 лютого 2012 року подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови судді суду першої інстанції з закриттям провадження по справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, правопорушник ОСОБА_1 посилається на те, що справа відносно нього була розглянута в його відсутність, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим не мав можливості захистити свої права. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього йому стало відомо при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до нього та його дружини про виселення з будинку де вони проживають.

Крім того, у листопаді 2011 року він звернувся до прокурора Іллічівського району міста Маріуполя і за його скаргою постанова дільничного інспектора міліції про відмову у порушенні кримінальної справи від 23 липня 2011 року постановою прокурора від 25 листопада 2011 року скасована. Проте, суддя суду першої інстанції при судовому розгляді справи послався на постанову дільничного інспектора як на доказ у підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Одночасно з подачею апеляційної скарги, правопорушник ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судді суду першої інстанції.

Справа №33/0591/19м/12 Суддя суду 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Категорія 173-2 КУпАП Суддя суду 2 інстанції Меленчук В.С.

2.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, правопорушник ОСОБА_1 зазначив, що справа про адміністративне правопорушення щодо нього була розглянута в його відсутність, про час і місце розгляду справи він належним чином не був повідомлений, про прийняте по цій справі рішення йому стало відоме лише під час судового розгляду цивільної справи, копію постанови по справі про адміністративне правопорушення він отримав 25 січня 2012 року.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційні вимоги, суддя апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При цьому, виходячи з обставин справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 та відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП суддя апеляційної інстанції вважає за доцільне і необхідне вийти за межі апеляційної скарги у зв'язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права при судовому розгляді справи.

Відповідно до положень статей 245 та 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи, з урахуванням положень статей 251 та 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 положення зазначених норм адміністративного закону не дотримані, а розгляд справи здійснений формально і поверхово.

Насамперед, слід зауважити, що ця справа у супереч положень статті 268 КУпАП розглянута у відсутність правопорушника ОСОБА_1, без належне його повідомлення про час і місце розгляду справи, чим порушені права на дачу пояснень, надання доказів, користування послугою адвоката, подання клопотань тощо.

Крім того, недотримання зазначеної норми адміністративного закону не сприяло повному і об'єктивному розгляду справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі з урахуванням вимог закону про захист прав і свобод людини.

Так, відповідно до положень статті 252 КУпАП орган чи посадова особа оцінює докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З постанови судді суду першої інстанції вбачається, що в основу визнання правопорушника ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП покладені постанова про відмову у порушенні кримінальної справи та пояснення правопорушника і потерпілої ОСОБА_2

Перевіряючи письмові пояснення правопорушника ОСОБА_1, на які суддя

3.

суду першої інстанції послався як на доказ, зазначивши про визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя апеляційної інстанції встановив, що таких відомостей у поясненнях немає. Мова йде лише про те, що відбулася сімейна сварка, однак вбити не погрожував, застосувати фізичну розправу не висловлював, з будинку не виганяв.

Більш того, в ході розгляду апеляційної скарги правопорушник ОСОБА_1 дав пояснення про те, що будинок де проживає він та його бабуся ОСОБА_2 збудований на два виходи і мешкають вони окремо один від одного.

Крім того, правопорушник пояснив, що потерпіла перебуває у віці 82 роки і веде себе неадекватно.

Ці обставини, при розгляді справи суддею суду першої інстанції не з'ясовані і залишилися поза увагою.

Поклавши в основу вини правопорушника ОСОБА_1 постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, суддя суду першої інстанції зазначив, що в цій постанові вбачаються ознаки адміністративного діяння, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП.

На думку судді апеляційної інстанції, ця постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не може бути допустимим доказом, оскільки, наявність адміністративного правопорушення і необхідність складання адміністративного правопорушення є думкою особи, яка винесла постанову про відмову у порушенні кримінальної справи з подальшим складанням протоколу про адміністративне правопорушення з направленням його для розгляду до суду, де перевіряється законність і обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2, при вимогах закону про наявність сукупності доказів, будь-якими доказами не підтверджуються.

Таким чином, поклавши у постанову зазначені докази, суддя суду першої інстанції не піддав їх аналізу і належній оцінці.

Не враховані суддею суду першої інстанції і положення статті 9 КУпАП, відповідно до якою адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1732 КУпАП є умисним.

Натомість, з апеляційної скарги та з документів, оглянутих при апеляційному розгляді справи між правопорушником ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 існує цивільно-правовий спір про виселення та відшкодування витрат на ремонт будинку, який на теперішній час розглядається у суді першої інстанції.

На думку судді апеляційної інстанції постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню і з тієї підстави, що до адміністративної відповідальності з визнанням винним притягнута не та особа, тобто «ОСОБА_1», замість «ОСОБА_1».

Безумовною підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції є і розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_1 у його відсутність.

У постанові судді суду першої інстанції зазначено про належне повідомлення правопорушника про час і місце розгляду справи, однак, такі твердження є безпідставними, відомості про це в матеріалах справи відсутні.

З цих підстав, суддя апеляційної інстанції вважає за можливе і необхідне поновити правопорушнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції.

4.

Враховуючи наведене, суддя апеляційної інстанції вважає, що постанова судді першої інстанції підлягає скасування з закриттям провадження по справі.

Сплачений правопорушником ОСОБА_1 до державного бюджету судовий збір у сумі підлягає поверненню, оскільки апеляційна скарга по справі про адміністративне правопорушення будь-якими платежами не оплачується.

Керуючись статтями 247,289,293,294 КУпАП, суддя апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Поновити правопорушнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 8 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати з закриттям провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір у сумі 17 (сімнадцять) гривень, сплачений 1 лютого 2012 року правопорушником ОСОБА_1 до банку ПАТ «А-Банк» ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач державний бюджет Ворошиловського району міста Донецька з кодом отримувача №34686537 розрахунковий рахунок платника №10021809040001 МФО 307770, розрахунковий рахунок отримувача 31214206700004 МФО 834016 повернути ОСОБА_1 індефікаційний номер НОМЕР_1.

Постанова судді апеляційної інстанції є остаточною, оскарженню не підлягає, на неї не може бути подане подання прокурора.

Суддя