А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Преснякової А.А., Бєдєлєва С.І.

при секретарі Сингур Н.В.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

засудженого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні 5 червня 2012 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженець міста Маріуполя Донецької об-

ласті, громадянин України, не судимий, працюючий еле-

ктромонтажником у Маріупольському СУ «Електромон-

таж» №415 АТ «Донбаспромелектромонтаж», проживаю-

чий в АДРЕСА_2

засуджений за частиною 2 статті 121 КК України з застосуванням вимог частини 1 статті 69 КК України до 5 років позбавлення волі.

Вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 30 грудня 2010 року приблизно о 22 годині 45 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, де у ході сварки, яка виникла раптово на ґрунті особистих неприязних відношень, підійшов до потерпілого ОСОБА_3 та з метою заподіяння тілесних ушкоджень, став наносити останньому множинні удари руками та ногами по усім частинам тіла, заподіявши тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя у момент їх заподіяння.

Причиною смерті потерпілого ОСОБА_3 стала масивна закрита черепно-мозкова тупа травма грудної клітини і черева, яка супроводжувалася формуванням множинних переломів ребер з обох сторін по декількох анатомічних ліній, розривом паренхими печінки і лівої нирки і ускладнена розвитком гемоперитонеума та шоку.

Справа №11/0591/282м/12 Головуючий у суді 1 інстанції Чмель О.Л.

Категорія 121 ч 2 КК України Доповідач Меленчук В.С.

2.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з судовим рішенням подали апеляції, в яких, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації злочину та доведеність вини, прокурор ставить питання про скасування вироку суду з постановкою нового з посиленням покарання, а засуджений про зміну вироку в частині призначеного покарання з проханням застосувати положення статті 75 КК України.

Прокурор, обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначив, що призначаючи засудженому ОСОБА_1 міру кримінального покарання, суд першої інстанції недостатньо врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини кримінальної справи, а також дані про його особу, а саме: раніше засуджувався, не надав своєчасну допомогу потерпілому, на утриманні має одну дитину, що підтверджується документально, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням зазначених обставин, прокурор вважає, що суд першої інстанції незаконно і безпідставно застосував положення статті 69 КК України, призначивши засудженому недостатнє кримінальне покарання.

Засуджений ОСОБА_1 в апеляції зазначив, що злочин вчинив при обставинах, які фактично спровоковані діями потерпілого ОСОБА_3, який був у стані тяжкого ступеню алкогольного сп'яніння, у пізній час ходив по квартирі, шукав спиртне і, не знайшовши, висловлювався нецензурно на його адресу та його дружини, кидався битися, вимагав налити горілки, тобто не давав спокій його сім'ї, на зауваження не реагував.

Також зазначив, що він вину свою визнав, щиро покаявся і усвідомив вчинене, працює, позитивно характеризується, на утриманні має двох малолітніх дітей, його заробітна плата є єдиним джерелом доходу сім'ї, потерпіла ОСОБА_2 не наполягає на суворій мірі покарання.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про можливість часткового задоволення апеляції прокурора, який подав апеляцію з призначенням міри покарання у вигляді обмеження волі, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 про пом'якшення покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи вина засудженого ОСОБА_1, крім його особистих показань доведена іншими доказами в їх сукупності, викладеними у вироку суду, яким дана належна оцінка.

Прокурор та засуджений ОСОБА_1 фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій та доведеність вини в апеляціях не оспорюють, у зв'язку з чим та відповідно до положень частини 1 статті 365 КПК України колегією суддів не розглядаються і не вирішуються.

Стосовно призначеного засудженому ОСОБА_1 кримінального покарання, колегія суддів дійшла такого висновку.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що суд першої інстанції врахував як пом'якшуючі покарання обставини повне визнання засудженим ОСОБА_1 своєї вини, щире каяття у вчиненому, наявність на утриманні дитини, а також дані про його особу: займається суспільно-корисною працею, характеризується позитивно, не судимий.

Крім зазначених обставин, що пом'якшують покарання суд першої інстанції також врахував неправильну поведінку потерпілого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2,

3.

яка не наполягала на покаранні, пов'язаного з позбавленням волі.

При цьому, суд першої інстанції зважив на те, що з урахуванням цих обставин по кримінальній справі та даних про особу засудженого ОСОБА_1, вони знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на пом'якшення покарання з застосуванням положень статті 69 КК України.

На думку колегії суддів такий висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Визнаючи цей висновок суду першої інстанції законним і обґрунтованим колегія суддів виходила з наступного.

Так, в ході апеляційного розгляду кримінальної справи було встановлено, що ті обставини, які суд першої інстанції врахував як пом'якшуючі, мають місце і підтверджуються матеріалами кримінальної справи.

Більш того, в ході апеляційного розгляду справи потерпіла ОСОБА_2 дала пояснення про те, що померлий ОСОБА_3 є її сином. За характером навіть у тверезому стані він був важкою людиною, а на ґрунті тривалого вживання алкогольних напоїв і у такому стані він взагалі ставав таким, що не контролював свої дії, вів себе неадекватно і агресивно, висловлюючи на їх адресу нецензурну брань та погрози, кидався битися, вимагаючи гроші або спиртні напої. Така поведінка сина мала тривалий і постійний характер, тому в їх сім'ї давно не було спокою, а їх життя перетворилося у катування. Самим жахливим було те, що спокою не було не тільки їм, але і маленькій дитині, на яку негативно пливала така обстановка в плані фізичного та психічного розвитку, у зв'язку з чим вони побоювалися за її долю і життя.

З урахуванням такої поведінки сина вона пробачила вину засудженого в його смерті і будь-яких претензій до нього не має, не бажає, щоб покарання йому було призначене з ізоляцією від суспільства.

Висловлюючи свою думку щодо апеляційних вимог засудженого ОСОБА_1 про пом'якшення покарання, занадто наполегливо звернулася до колегії суддів з проханням задовольнити ці його вимоги, оскільки він один в сім'ї працює і має постійний прибуток, його дружина, а її дочка не працює, на утриманні має своїх двох дітей, хоча у одного з них він не записаний батьком, вона сама вже не молода і має пенсію у сумі 860 гривень і не зможе забезпечити гідне життя собі, дочці та онукам, а відсутність засудженого може вкрай негативно вплинути на їх життя.

Обговорюючи законність врахування судом першої інстанції при призначенні покарання обставини, що обтяжує покарання - вчинення засудженим ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає, що цю обставину слід з обвинувачення виключити, оскільки ця обставина достатньо переконливо та достовірно в ході досудового і судового слідства не встановлена.

Так, 30 грудня 2010 року, тобто у день події, працівник міліції, відбираючи у засудженого ОСОБА_1 письмові пояснення, не з'ясовував у останнього чи вживав той алкогольні напої (а.с.9).

У подальших поясненнях, засуджений дав показання про те, що перед поверненням додому 30 грудня 2010 року він вжив 1 пляшку слабоалкогольного напою (а.с.27).

Будь-які інші докази про перебування засудженого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння органом досудового слідства не здобуті.

4.

Таким чином, обвинувачення у вчиненні засудженим ОСОБА_1 злочину у

стані алкогольного сп'яніння органом досудового слідства пред'явлене необґрунтовано,

оскільки суперечить вимогам кримінально-процесуального закону про оцінку доказів по справі в їх сукупності.

Отже, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає за можливе з урахуванням положень статті 69 КК України перейти до іншого виду кримінального покарання і з урахуванням усіх обставин справи і тих, які викладені вище, призначити засудженому ОСОБА_1 міру покарання у виді обмеження волі, вважаючи таке покарання достатнім і справедливим.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з вказівкою прокурора в апеляції про те, що засуджений ОСОБА_1 раніше засуджувався, оскільки за попереднім вироком він покарання відбув, а судимість погашена у встановленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу і твердження прокурора про ненадання засудженим своєчасної допомоги потерпілому, оскільки ці обставини були підтверджені свідком ОСОБА_5, яка пояснювала, що спочатку вони самі намагалися надати допомогу потерпілому, роблячи масаж серця, а коли побачили відсутність результату, викликали швидку медичну допомогу.

За таких умов, апеляція прокурора не заслуговує на увагу і не може бути задоволена.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, а апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити і вважати його засудженим за частиною 2 статті 121 КК України з застосуванням статті 69 КК України до 5 років обмеження волі.

В решті вирок залишити без зміни.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв