А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.

при секретарі Царьовій М.І.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні 1 листопада 2012 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляціями захисників ОСОБА_1, ОСОБА_8, прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 23 лютого 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 23 лютого 2012 року

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець села Агробаза Першотравневого району Донецької

області, громадянин України, не працюючий, не судимий, про-

живаючий в АДРЕСА_2

засуджений за частиною 2 статті 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

За частиною 4 статті 187 КК України виправданий за відсутності складу злочину.

ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_7 народження,

уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин Ук-

раїни, не працюючий, не судимий, проживаючий в місті Маріу-

полі, АДРЕСА_1

засуджений за частиною 2 статті 121 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі, за частиною 1 статті 186 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначене остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

За частиною 4 статті 187 КК України виправданий за відсутності складу злочину.

Справа №11/0591/617м/12 Головуючий у суді 1 інстанції Шишилін О.Г.

Категорія 121 ч 2 КК України Доповідач Меленчук В.С.

2.

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженець села Розовка Розовського району Запорізької об-

ласті, громадянин України, не судимий, працюючий помічни-

ком машиніста тепловозу ПАТ «Металургійний комбінат іме-

ні Ілліча», проживаючий в АДРЕСА_3

засуджений за частиною 2 статті 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

За частиною 4 статті 187 КК України виправданий за відсутності складу злочину.

Вказаним вироком суду засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними в тому, що вони 10 березня 2009 року о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходили біля будівлі Бердянської школи по вулиці Космонавтів у селі Агробаза Першотравневого району Донецької області, де засуджений ОСОБА_4 побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_11, який йшов попереду, наздогнав його і, попросивши закурити, розв'язав конфлікт та повалив на асфальт, після чого він та засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисно, групою осіб стали наносити удари руками та ногами по голові та іншим частинам тіла потерпілого.

Після того, як потерпілий підвівся з землі і пройшов декілька метрів, засуджений ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, наніс удар ногою у чолову область потерпілого, від чого той знову упав на спину, вдарившись потилицею об асфальт, а засуджений ОСОБА_4 кулаком наніс удар у чолову область голови потерпілого, заподіявши останньому сумісними діями тілесні ушкодження у вигляді подряпини в лівій чоловій області, синців в області лівого плеса і лівого стегна, синців в області лівого плеча і передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, ушибленої рани у чоловій області зліва, ушибленої рани у потиличній області у центрі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які тягнуть за собою короткочасний розлад здоров'я, перелому потиличної кістки, крововиливу під оболонки мозку, ушибу - розтрощення речовини головного мозку у чоловій області, які як у своїй сукупності, так і окремо відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та є небезпечними у момент їх заподіяння, від яких потерпілий 27 березня 2009 року помер у лікарні. В ході побиття потерпілого, засуджений ОСОБА_5, заволодів портмоне потерпілого вартістю 25 гривень, в якому знаходилися гроші у сумі 61 гривня.

Захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_1, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, з визнанням її підзахисного невинним.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що судове слідство проведено неповно і однобічно, а висновки суду першої інстанції, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, суд першої інстанції у підтвердження провини ОСОБА_6 в скоєнні злочину взяв за підставу пояснення засуджених, потерпілої та свідків, які неодноразово змінювали свої показання, однак в ході досудового та судового слідства практично всі вказані докази були або спростовані, або викликають реальні сумніви в їх достовірності, а також законності способів, якими вони були здобуті. Вважає, що провина засудженого ОСОБА_6 не доведена, його дії не правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 121 КК України, справа розглянута з порушенням кримінально-процесуального закону, а саме: порушено право на захист, на досудовому слідстві на засуджених та свідків був застосований психічний та фізичний вплив з боку працівників міліції.

Крім того, на думку захисника, докази, які свідчили б про намір у засудженого ОСОБА_6 на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, відсутні.

3.

Не погодився з судовим рішенням і захисник засудженого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8, який також подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, визнавши його підзахисного невинним.

Обґрунтовуючи свою апеляцію адвокат ОСОБА_8 зазначив про те, що оскаржуваний ним вирок винесений внаслідок однобічного, не повного, проведеного з обвинувальним ухилом досудового та судового слідства.

На його думку, провина засудженого ОСОБА_4, який при розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції вину свою не визнав, не доведена, а докази, які були досліджені у судовому засіданні об'єктивно не вказують ні на намір останнього заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, ні на те, що він їх заподіяв. Вважає, що висновки суду суперечать матеріалам справи та не відповідають її фактичним обставинам.

Прокурор, який приймав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції також подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Викладаючи свої міркування в обґрунтування своїх вимог, прокурором зазначено, що при постановленні вироку судом першої інстанції не вірно застосований кримінальний закон, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України, при наявності суперечливих доказів, які мають суттєве значення для висновків, у вироку не обґрунтував, з яких підстав він прийняв до уваги докази, які були здобуті в ході судового слідства, та відкинув ті, що були здобуті в ході досудового слідства і на попередніх судових засіданнях.

Прокурор зазначає, що в ході судового слідства було достовірно встановлено, що насилля до потерпілого ОСОБА_11 було застосовано з метою заволодіння чужим майном, тобто у всіх засуджених був корисливий намір при скоєнні злочину, але належна оцінка цим обставинам у вироку судом першої інстанції не дана.

Крім того, при постановці виправдувального вироку судом першої інстанції не застосовані положення пункту 2 частини 1 статті 6 КПК України.

Засуджений ОСОБА_4, подавши апеляцію на вирок суду першої інстанції, просить визнати його не винним у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченому частиною 2 статті 121 КК України та звільнити його з під варти.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог засуджений ОСОБА_4 зазначає, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованим та постановлений з порушенням кримінального закону.

Так, зазначає, що в ході досудового слідства слідчий не узяв до уваги пояснення єдиного очевидця подій ОСОБА_12 Цей свідок, давав свідчення про те, що він не наносив потерпілому удари по обличчю. Не узято до уваги також і пояснення усіх учасників злочину, які стверджують, що змови на заподіяння потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень між ними не було. На його думку, в ході судового слідства було встановлено, що від його ударів у потерпілого не могли утворитися такі тілесні ушкодження на голові, які призвели до смерті останнього, але судом це було проігноровано. Також просить врахувати те, що на момент скоєння злочину він був неповнолітнім та раніше не судимим.

Засуджений ОСОБА_5, у поданій апеляції на вирок суду першої інстанції, зазначив, про те, що з матеріалів кримінальної справи вбачається суттєва неповнота та однобічність судового розгляду справи.

4.

Так, викладаючи з цього приводу свої думки, вказує що змови між учасниками злочину не було, все почалось зі сварки з потерпілим ОСОБА_11, яка надалі переросла в бійку, в ході якої удари в голову останнього наносив тільки засуджений ОСОБА_4 і ці обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах кримінальної справи.

Крім того, за його твердженнями, матеріалами кримінальної справи підтверджується і факт застосування щодо нього морального та психічного впливу з боку працівників міліції, внаслідок чого він змушений був давати пояснення вигідні слідству. Просить відповідно до положень статті 367 КПК України кваліфікувати його дії за частиною 1 статті 186 та частиною 2 статті 121 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення і останні слова засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та думку їх захисників, які підтримали доводи апеляцій з проханням їх задовольнити та з запереченнями проти апеляційних вимог прокурора, міркування прокурора, який підтримав доводи прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, погоджуючись з частковим задоволенням апеляцій засуджених та їх захисників, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисників підлягають частковому, а апеляція прокурора повному задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 323 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.

Однак цих вимог закону суд першої інстанції при судовому розгляді справи не дотримав.

Крім того, цей же ж суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону щодо складання вироку, зокрема його мотивувальної частини.

Відповідно до положень статті 334 КПК України мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного із засуджених, із зазначених мотивів, з яких суд відкидає інші докази. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім навести докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного засудженого.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, обмежившись лише викладанням в ньому доказів, наданих органом досудового слідства, належним чином аналізу та оцінці їх не піддав, внаслідок чого висновок суду про правильність кваліфікації злочинних дій за кримінальним законом та доведеність вини засуджених є юридично не вмотивованим, достатніх міркувань і обґрунтувань у підтвердження цього висновку не наведено.

З матеріалів кримінальної справи, як встановлено в ході апеляційного розгляду, вбачається, що по ній маються чисельні протиріччя, як у процесуальних документах, так і у показаннях свідків. Цим обставинам суд першої інстанції оцінку не надав, не прийняв передбачених законом заходів для усунення цих протиріч, не з'ясував і не отримав достатніх та переконливих даних виникнення цих протиріч.

5.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що свідок ОСОБА_12, який є єдиним очевидцем подій, протягом досудового слідства і декількох судових розглядів кримінальної справи змінював свої показання, однак, належним чином, тобто достатньо переконливо не навів причини таких змін своїх показань. Ті підставі зміни показань, на які послався свідок і, які зазначені у протоколі судового засідання не можна вважати переконливими.

Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, у вироку не навів свої судження з цього приводу і не навів переконливі обґрунтування у підтвердження підстав, з яких він узяв за основу показання зазначеного свідка, дані в ході судового розгляду справи і відкинув показання, дані в ході досудового слідства.

Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини засуджених, суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку, як докази, пояснення засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6, отриманих в ході дослідчої перевірки (а.с.37,42 т.1).

Проте, відповідно до положень статті 65 КПК України такі пояснення не є джерелом доказів і на них не може ґрунтуватися обвинувачення.

На думку, колегії суддів, суд першої інстанції недостатньо з'ясував і обставини та мотив, здійснення сумісного нападу усіх засуджених на потерпілого ОСОБА_11, в наслідок чого той отримав чисельні тілесні ушкодження, в тому числі і таких, які потягли смерть потерпілого.

Як зазначив суд першої інстанції у вироку, у тому ж самому місці, у той же ж час, тобто зразу після побиття потерпілого ОСОБА_11, у нього були викрадені портмоне з грошима. При цьому були присутні усі засуджені.

Неналежне з'ясування цих обставин, потягло, на думку колегії суддів, передчасний висновок суду першої інстанції про виправдання засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за частиною 4 статті 187 КК України та перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з частини 4 статті 187 КК України на частину 1 статті 186 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ті обставини, які встановлені судом першої інстанції не відповідають фактичним даним.

За змістом статті 334 КПК України суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, до стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у статті 324 КПК, а висновки щодо оцінки доказів викладає в точних і категоричних судженнях.

Зазначене свідчить, що суд першої інстанції вимог закону не дотримав, обставини справи розглянув поверхово, докази належним чином не дослідив, частину їх дослідив з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку.

За таких умов, судом першої інстанції порушенні положення статей 367-371 КПК України, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за можливе погодитися з апеляційними вимогами прокурора і частково з вимогами засуджених та їх захисників, вважаючи їх законними і обґрунтованими.

Таким чином, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, як постановлений з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

6.

При новому судовому розгляді кримінальної справи суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити безпосередньо у ході судового слідства усі обставини справи та,

дослідити, надані органом досудового слідства докази, у тому числі твердження, викладених у поданих апеляціях, дотримавши вимог кримінально-процесуального закону про повний, об'єктивний та всебічний розгляд справи і в залежності від встановленого постановити рішення, яке відповідало б закону.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити у повному обсязі, а апеляції засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_8 частково.

Вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі, засудженому ОСОБА_6 підписку про невиїзд.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв