А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду

Донецької області в складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів: Бєдєлєва С.І., Лупінової Л.М.

за участю прокурора Івченка Д.В.

засудженого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні 23 серпня 2012 року в залі суду в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 травня

2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженець селища П'ятничани

Чемеровецького району Хмельницької області,

громадянин України, не працюючий, раніше не

судимий проживаючий в АДРЕСА_1

засуджений за частиною 2 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 187 КК України до 7 років позбавлення волі, на підставі статті 70 КК України по сукупності злочинів шляхом поглинання менш суворого більш суворим остаточно призначене покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Вказаним вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 4 березня 2012 року приблизно о 2 годині 50 хвилин, повторно, переслідуючи мету таємного викрадання чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, відносно якого справа виділена в окреме провадження та невстановленою особою, знаходячись біля будинку №68 по проспекту Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя, розбили скло у водійських дверях автомобіля «Шевролет Лачеті» державний номер НОМЕР_1 що знаходився там, звідки таємно викрали майно, належне потерпілому ОСОБА_2, а саме: ДВД - плеєр «Супер» вартістю 750 гривень, флеш-картку вартістю 120 гривень, флеш - картку 100 гривень, спортивну шапку вартістю 100 гривень та інше майно на загальну суму 1850 гривень, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця події зникли.

Він же ж, 4 березня 2012 року приблизно о 3 годині, знаходячись біля другого під'їзду будинку №68 по проспекту Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя за попередньою змовою групою осіб, відносно якого справа виділена в окреме провадження та

Справа № 11-0591-491м/2012 Головуючий у суді 1 інстанції Шишилін О. Г.

Категорія 185ч.2, 187 ч. 2, 70 КК України Доповідач Меленчук В.С.

2.

невстановленою особою, з метою заволодіння чужим майном напали на потерпілого ОСОБА_2, застосовуючи до потерпілого насилля небезпечне для життя та здоров'я, що висловлене у спільному нанесенні множинних ударів кулаками і ногами по голові та тілу потерпілого, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді набряків м'яких тканин та подряпин у скронево-потиличній області зліва, синця у чоловій області справа, синців на верхніх і нижніх віках обох очей, подряпини у скроневій області зліва, подряпини по передніх поверхнях обох гомілок, подряпини на правому крилі носа, синців на спинці носа у центрі, перелому кісток спинки носа, синця по задній поверхні грудної клітини справа, переломів 11-12-го ребер по паравертебральній лінії справа, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, як такі, що є не небезпечними для життя у момент заподіяння, але є такими, що викликали за собою тривалий розлад здоров'я, які потребують для свого лікування термін понад 21 день, подавивши таким чином волю потерпілого ОСОБА_2 до опору, заволоділи його майном, а саме: золотим ланцюжком 585 проби вагою 18,4500 грам вартістю 15000 гривен; золотим браслетом 585 проби вагою 16 грам вартістю 12000 гривен; золотим перснем 585 проби з камінням вагою 6,1100 грам вартістю 4000 гривен; шкіряними кросівками «Адидас» вартістю 300 гривен, а всього на загальну суму 31300 гривен, після чого з викраденим з місця злочину втекли, заподіявши матеріальну шкоду на вказану суму.

Справа була розглянута в порядку статті 299 КПК України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції з пом'якшенням покарання, застосувавши положення статті 69 КК України, пом'якшити йому призначене кримінальне покарання до 5 років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи свою апеляцію, засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді справи був неправильно застосований кримінальний закон, не була застосована стаття 69 КК України за наявності декількох пом'якшуючих обставин. При розгляді справи в суді першої інстанції була допущена однобічність, не був з'ясований мотив вчиненого злочину, порушено право на захист, не була вивчена його особа, справу було розглянуто коли, він погано себе почував та не була допущена до залу судового засідання мати засудженого.

Засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції порушив положення статті 23 КК України, не виявив причини і умови, які сприяли скоєнню злочину. Суд першої інстанції не врахував, що він щиро покаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, раніше не судимий, мав роботу, але не був офіційно працевлаштований, він є єдиним годувальником у сім'ї, має на утриманні мати та сестру, яка народила дитину.

Заслухавши доповідача, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та думку його представника ОСОБА_3, які заперечували проти апеляційних вимог засудженого, міркування прокурора про безпідставність апеляційних вимог і законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції відповідно до положень статей 257 та 323 КПК України достатньо повно, об'єктивно і всебічно розглянув справу по суті, з'ясувавши усі обставини та дослідивши і перевіривши безпосередньо у судовому засіданні докази, надані органом досудового слідства, проаналізував їх, надавши їм правову оцінку, вирішив питання про їх достатність і допустимість та дійшов цілком вірного висновку про правильність кваліфікації злочинних дій засудженого ОСОБА_1 за кримінальним законом та доведеність його вини.

3.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів ґрунтується на доказах, викладених у вироку.

При цьому, апеляційні твердження засудженого ОСОБА_1 про однобічність судового слідства, не встановлення мотивів злочинів та порушення права на захист не можуть бути узяті до уваги, оскільки кримінальна справа розглянута у порядку, встановленому частиною 3 статті 299 КПК України, відповідно до якої засуджений позбавлений права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про його поганий стан здоров'я під час судового слідства і недопущення його матері до залу суду також не заслуговують на увагу, оскільки будь-якими даними ці обставини не підтверджуються.

На думку колегії суддів, зазначені апеляційні твердження засудженого ОСОБА_1 не є підставами для зміни вироку.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 міру кримінального покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості, вчинених ним злочинів та їх характер, дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

При цьому, обставини, які обтяжували б покарання, суд першої інстанції при призначенні кримінального покарання не знайшов.

Виходячи з усіх цих обставин, суд першої інстанції зважив на можливе призначити покарання у найменших розмірах строку покарання, передбачених частиною 2 статті 185 та частини 2 статті 187 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначена засудженому ОСОБА_1 міра кримінального покарання відповідає положенням статті 65 КК України і є достатньою та справедливою.

Обставини по цій кримінальній справі, які давали б підстави для застосування положень статті 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав, як для задоволення апеляційних вимог, так і для зміни судового рішення.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 травня 2012 року щодо нього ж залишити без зміни.

С У Д Д І :

Л.М. Лупінова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв