РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1709/2012Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
РІШЕННЯ
"13" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Комунальне підприємство «Будинкоуправління мікрорайону «Дружба», Сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання особою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1. В якості третіх осіб без самостійних вимог до участі в справі були притягнути КП «Будинкоуправління мікрорайону «Дружба», Сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_1 .Разом з ним проживають його мати ОСОБА_8 та син ОСОБА_9
В 2007 році позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_10, яка разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_7 була зареєстрована у зазначеній квартирі. У грудні 2009 року відповідач разом з матір'ю ОСОБА_10 виїхала з квартири, з тих пір в квартирі не проживає, її речей в квартирі не має. Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 02.12.2010 року ОСОБА_10 була визнана особою, що втратила право користування житловим приміщенням зазначеної квартири.
На підставі статті 71, 72 ЖК України, у зв'язку з відсутністю за місцем проживання та реєстрації без поважних причин понад шість місяців, позивач просив визнати ОСОБА_7 особою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 18.10.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_7 вселилась в квартиру в 2007 році в якості члена сім'ї ОСОБА_6, змушена була залишити квартиру у грудні 2009 року з поважних причин, оскільки між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 виникали конфлікти на ґрунті матеріальних проблем та вживання позивачем алкогольних напоїв, що супроводжувались нецензурною лайкою та киданням речей, і робило неможливим сумісне проживання. На підставі наведеного суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_7 не проживала в спірній квартирі з поважних причин.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 принесли апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Апелянти вважають, що судом не було прийнято до уваги тих обставин, що в розумінні положень ст. 64 ЖК України ОСОБА_7 не є членом сім'ї ОСОБА_6, оскільки не є його донькою, не знаходиться з ним в будь-яких родинних стосунках, не проживає разом з ним і не веде сумісного господарства.
Апелянти також вважають, що посилання суду першої інстанції на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи проти позивача від 28.10.2009 року, 30.11.2009 року, постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 25.11.2009 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КпАП України, акт соціального інспектування від 14.12.2009 року (а.с. 42,43,44, 83), як на наявність перешкод ОСОБА_7 у користуванні житловою площею, є помилковими, оскільки вказані документи стосуються обставин, які мали місце у 2009 році. Проте, будь-які докази, що протягом з грудня 2009 року по квітень 2012 року (час звернення ОСОБА_6 з вимогами про визнання ОСОБА_7 особою, що втратила право користування житловою площею спірної квартири) відповідач мала намір проживати в спірній квартирі, бажала вселитись в квартиру, зверталась за захистом своїх житлових прав до житлових, правоохоронних органів чи суду, надано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_1 та постійно зареєстрований у квартирі з травня 1984 року.
Як вбачається з особового рахунку спірної квартири, у листопаді 2007 року ОСОБА_10 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_7 була зареєстрована за вищенаведеної адресою та вселились до зазначеної квартири (а.с. 6).
В період з 28 серпня 2007 року до травня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 серпня 2010 року. (а.с. 5).
Судом також встановлено, що в грудні 2009 року відповідач разом з матір'ю виїхали із зазначеної квартири. Вказане підтверджується поясненнями позивача, показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, не оспорюється відповідачем, та узгоджується з матеріалами справи.
З матеріалів справи також вбачається ,що заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 02.12.2010 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_10, остання була визнана особою, що втратила право користування житловим приміщенням у спірної квартирі та знята з реєстраційного обліку (а.с. 5).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 про визнання особою, що втратила право користування житловою площею спірної квартири,суд першої інстанції виходив з того, що у 2007 році ОСОБА_7 вселилась в квартиру разом із своєю матір'ю ОСОБА_10, як член сім'ї наймача, а залишила її у грудні 2009 року внаслідок неправомірної поведінки позивача, яка має ознаки психологічного насильства.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може повною мірою погодитись колегія суддів з таких підстав.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно з ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. При цьому, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що в разі поважності причин відсутності відповідача (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Розглядая справу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_6 відповідач не має можливості вселитись у квартиру,що є поважною причиною не проживання за місцем реєстрації тривалий час. Однак, докази, на які посилалась відповідач, і які були визнані судом як належні,стосуються обставин сумісного проживання сторін, які мали місце у 2009 році. Будь-яких доказів, на підтвердження того, що протягом з грудня 2009 року по квітень 2012 року відповідач мала намір проживати в спірній квартирі, бажала вселитись в квартиру, внаслідок неправомірних дій позивача зверталась за захистом своїх житлових прав до правоохоронних органів чи суду, матеріали справи не містять.
Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_6 від 17.07.2012 року не може бути належним доказом підтвердження неправомірної поведінки позивача щодо відповідача , оскільки ще в квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про визнання ОСОБА_7 особою, що втратила право користування житловою площею спірної квартири.
Наведене не було прийнято до уваги судом першої інстанції, в зв'язку з чим обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, не можна вважати доведеними.
Колегія суддів не може погодитись і з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вселилась у квартиру як член сім'ї наймача, оскільки вони не відповідають приписам статті 64 ЖК України. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 не є донькою ОСОБА_6, не знаходиться з ним в будь-яких родинних стосунках, не проживає разом з ним тривалий час і не веде сумісного господарства. Тобто, відповідач, будучи неповнолітньою за станом на 2007 рік, вселилась в спірну квартиру як член сім'ї своєї матері ОСОБА_10, яка на час вирішення вказаної справи не є дружиною позивача і позбавлена права на користування житловою площею спірної квартири з грудня 2010 року.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про набуття ОСОБА_7 рівного з іншими особами, що мешкають у спірній квартири, права на користування житловою площею квартири, є помилковими і суперечать положенням ч.2 ст.65 ЖК України.
Оскільки відповідач не оспорювала тих обставин, що з грудня 2009 року вона у спірній квартирі не проживала, в квартирі не має належних їй речей, що підтверджене і рішенням Феодосійського міського суду від 02.12.2010 року, належних та допустимих доказів про те, що протягом 2010-2012 років їй чинились перешкоди у користуванні житловою площею спірної квартири не навела, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції постановлено всупереч вимогам чинного житлового законодавства.
Відповідно до п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі є недоведеність обставин,що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 щодо визнання ОСОБА_7 особою, що втратила право користування житловою площею квартири АДРЕСА_1 з липня 2010 року.
Крім того, з особового рахунку спірної квартири вбачається, що 20.04.2012 року, під час, коли ОСОБА_7 в квартирі не проживала, в квартирі був зареєстрований її малолітній син ОСОБА_13,2011 року народження, який не може бути самостійним відповідачем по справі (а.с.39).
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає. Вказані особи є законними представниками малолітньої дитини.
За такими обставинами, на підставі положень ч.4 ст.29 ЦК України, та в зв'язку з тим, що ОСОБА_7 є особою, що втратила право користування житловою площею спірної квартири з липня 2010 року, її малолітня дитина ОСОБА_13, 2011 року народження, також є особою, яка не придбала права користування житловою площею квартири АДРЕСА_1.
Зазначене є підставою для скасування реєстрації ОСОБА_7 та її малолітнього сина ОСОБА_13,2011 року народження, за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307,пунктами 2,3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2012 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Комунальне підприємство «Будинкоуправління мікрорайону «Дружба», Сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_7 особою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 з 01 липня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у сумі 170,95 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько