УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1718/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т.

"13" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Оболонь», про стягнення грошових коштів за незаконне утримання чужого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - ПАТ «Оболонь», про стягнення грошових коштів за незаконне утримання чужого майна у сумі 7000 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.

ОСОБА_6 також просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на пивну установку «Тайфун 80», яка знаходиться у кафе-барі «Формула-1», мотивуючи вимоги тим, що зазначеним майном користується відповідач ОСОБА_7,а не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову було відмовлено з підстав ненадання доказів на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви.

ОСОБА_6 вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач ОСОБА_7 не повертає їй пивну установку «Тайфун 80», яку позивач отримала в оренду, а не застосування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2007 року між ЗАТ «Оболонь», як власником, ТОВ «Дистриб'юторська фірма «Руслана», як орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, як орендатором, була укладена трьохстороння угода на подальшу оренду майна, а саме пивної установки «Тайфун 80», заводської номер 7157, вартістю 7000 грн. (а.с. 9,10).

11 січня 2007 року між ТОВ «Дистриб'юторська фірма «Руслана», як орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, як орендатором, був оформлений акт приймання-передачі зазначеної пивної установки (а.с. 11).

Відомостей про те, що учасником вказаної угоди був відповідач ОСОБА_7 суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_6 була зобов'язана повернути ПАТ «Оболонь» пивну установку «Тайфун 80», заводської номер 7157, вартістю 7000 грн. та відшкодувати судові витрати у сумі 1411,50 грн. (а.с. 13-15).

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - ПАТ «Оболонь», про стягнення грошових коштів в сумі 7000 грв. за незаконне утримання чужого майна та відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює у 5000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивовані тим, що договір оренди пивної установки «Тайфун 80» у 2007 році вона укладала за проханням ОСОБА_7 і саме йому передала вказану пивну установку. (а.с. 1-6).

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав для накладення арешту на пивну установку «Тайфун 80».

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що майно, на яке просить накласти арешт ОСОБА_6 ( пивна установка «Тайфун 80» ), знаходиться у кафе-барі «Формула-1» , а не у відповідача ОСОБА_7

Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи заяву про забезпечення позову в сукупності з іншими доказами, наданими позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що наявність спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не може бути підставою для накладення арешту на майно, яке знаходиться у 3 осіб ( у кафе-барі «Формула- 1»).

Апеляційна скарга не містить безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частиною 2 статті 307, статтями 312, 313, пунктом 4 частиною 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько