Справа № 1007/8244/2012

Провадження № 2/1007/2692/2012

07.11.2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Маценко Н.П.

при секретарях Петренко С.М., Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та завданої моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 1103433,65 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3219 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06.10.2009 року між нею та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав від неї в борг грошові кошти в сумі 40000 доларів США, які зобов'язувався повернути.

Факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів підтверджується письмовою розпискою написаною власноручно 06.10.2009 року.

У подальшому 12.02.2010 року між нею та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено ще один договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у неї в борг грошові кошти в сумі 65000 доларів США, позичені грошові кошти зобов'язувався повернути на вимогу.

На підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_2 12.02.2010 року написав розписку та одночасно підтвердив, що його загальний борг перед нею станом на 10.02.2010 року разом з відсотками складає 138050 доларів США, які зобов'язується повернути.

22.12.2010 року ОСОБА_2 написав ще одну розписку на підтвердження вказаного боргу, де вказав, що кошти в сумі 138 050 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.05.2011 року. Всього сума заборгованості за договором позики складає 138050 доларів США, що станом на 27.07.2012 року в еквіваленті на національну грошову одиницю за курсом НБУ 7,9930 грн. складає 1103433,65 грн.

На час отримання грошових коштів, які позичалися для потреб його сім'ї в сумі 138050 доларів США ОСОБА_2 перебував в шлюбі з ОСОБА_3 Вважає, що гроші, які отримав від неї ОСОБА_2 є майном набутим подружжям за час шлюбу і відповідно належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, у зв»язку з чим ОСОБА_3 має бути співвідповідачем та нести нарівні матеріальну відповідальність.

З питань добровільного вирішення спору та повернення коштів вона неодноразово зверталася до ОСОБА_2, однак він жодним чином не реагує, обіцяючи здійснити повернення коштів впродовж тривалого часу.

Крім того, неправомірними діями відповідачів, що виразилися в неповерненні коштів, порушено її права та завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює в 50 000 грн. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, викликаних неповерненням коштів, обмеженні потреб, які б могли бути задоволені за рахунок позичених коштів відповідачам.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Додав, що боргові відносини між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 виникли ще в 2006 році. Так, 20.11.2006 року відповідач ОСОБА_2 позичив у позивачки 40000 доларів США; 03.02.2007 року отримано в борг 60 000 доларів США, 28.10.2008 року -10000 доларів США, на підтвердження чого надав відповідні розписки. Строк виконання зобов»язання у вказаних розписках вказаний за вимогою. У 2010 році відповідач ОСОБА_2 на підтвердження загального боргу, що виник з 2006 років в розмірі 138050 доларів США переписав розписки.

Уточнив, що співвідповідачем по даній справі вказана дружина відповідача ОСОБА_2, оскільки кошти бралися ним для потреб сім»ї для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, при цьому остання давала усну згоду на отримання грошей у борг. Позичені грошові кошти мали бути повернуті з продажу вищевказаного будинку. На даний час будинок АДРЕСА_1 виставлений на продаж, при цьому на об»яві про продаж вказаний номер телефону відповідача.

Уточнив, що завдана моральна шкода полягає в душевних стражданнях завданих неповерненням грошових коштів, приниженні з цих підстав честі та гідності, незадоволенні побутових проблем.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково в сумі 105000 доларів США, оскільки саме цю суму він фактично отримував від позивача. Пояснив, що багато років знайомий з чоловіком позивачки ОСОБА_5, вони спільно ходили до сауни та спілкувалися. У 2006 році придбав земельну ділянку по АДРЕСА_2 та вирішив збудувати на ній будинок для продажу. Оскільки власних заощаджень було недостатньо вирішив в цьому ж році звернутися до родини ОСОБА_5 з проханням позичити кошти. Кошти у позивачки став позичати з 2006 року, про що писав у розписках, а в 2010 році підтвердив наявність боргу перед ОСОБА_1, яку на той час визнавав в сумі 138050 доларів США. Фактично грошові кошти йому передавав ОСОБА_5, однак розписки написані на ім»я його дружини ОСОБА_1

З продажу будинку повернув позивачці 70 000 доларів США, так на той час був винен останній 170 000 доларів США. При цьому ОСОБА_1 повернула йому розписку на вказану суму. Щодо будинку, який розташований по АДРЕСА_1, то він збудований ОСОБА_3 за власні кошти. У 2009 році остання попросила його допомогти з продажем будинку по АДРЕСА_1, він за винагороду погодився допомогти та вказав на об»яві свій телефон.

Уточнив, що будинок по АДРЕСА_1 належить особисто його дружині, будь-якого відношення він до нього не має. ОСОБА_3 здійснювала будівництво за свої кошти та отримувала позику в банку. Даний будинок не є їх спільною власністю, оскільки ще в 2004 році вони розподілили майно, після кожен вів своє господарство. У серпні 2012 року вони спільно із дружиною прийшли до висновку про розірвання шлюбу.

Додав, що писати розписку про отримання 138050 доларів США його ніхто не примушував, на той час він визнавав вказану суму, про те з часу написання розписки будь-яких коштів позивачці не повернув.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги визнав частково, підтримав пояснення дані відповідачем. Додав, що сімейні відносини між відповідачами розладилися у зв»язку з тим, що ОСОБА_2 не повідомляв свою дружину про наявність боргових зобов»язань. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки відносини виникли з договірних зобов»язань. Умовами договору позики стягнення моральної шкоди не передбачено.

Представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала, пояснила, що відповідач ОСОБА_2 самостійно без письмової згоди співвідповідача ОСОБА_3 укладав угоди про отримання коштів в борг. Позичені грошові кошти використовувалися останнім для власних потреб, тому обов»язок по їх поверненню не може бути покладений на відповідачку, яка має власне майно: житловий будинок та земельну ділянку.

Уточнила, що в 2006 році на підставі рішення Броварської міської ради Київської області ОСОБА_3 отримала земельну ділянку АДРЕСА_1, за власні кошти отримані частково від підприємницької діяльності та позики в банківській установі, розпочала будівництво житлового будинку, яке завершила в 2009 році. Належне нерухоме майно відповідачка виставила на продаж, однак не має наміру відчужувати майно для погашення заборгованості ОСОБА_2

Ствердила, що з 2000 року ОСОБА_2 не працює участі у будівництві будинку по АДРЕСА_1 не приймав. Майно між відповідачами як подружжям поділено ще в 2004 році на підставі письмового договору. У березні 2003 року відповідач ОСОБА_2 подарував своїй дружині житловий будинок та земельну ділянку АДРЕСА_3.

Про отримання ОСОБА_2 грошових коштів від позивачки вона дізналася після пред»явлення позову. Заява про розірвання шлюбу подана відповідачкою через систематичне ігнорування відповідачем інтересів сім»ї Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивачки, заперечення відповідача та його представника, представника відповідачки, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор -прийняти виконання особисто. Якщо у зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку є кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором у такій же самій сумі, що була передана йому позикодавцеві.

Судом при розгляді даної справи по суті встановлено, що між сторонами по даній справі виникли зобов»язальні відносини позики, починаючи з 2006 року, про що свідчить розписка від 20.11.2006 року, за якою відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивачки 40 000 доларів США, зобов»язавшись повернути грошові кошти 20.11.2007 року.

03.02.2007 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 60 000 доларів США, які зобов»язався повернути за вимогою.

28.10.2008 року відповідач отримав у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 доларів США. Строк виконання зазначеного зобов»язання вказаний за вимогою.

Факт отримання грошових коштів за договорами позики від 20.11.2006 року, 03.02.2007 року та 28.10.2008 року підтверджується письмовими розписками.

06.10.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладено договір позики, за яким останній отримав в борг грошові кошти в сумі 40000 доларів США, гроші зобов'язувався повернути, про що свідчить письмова розписка від 06.10.2009 року.

12.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у борг грошові кошти в сумі 65 000 доларів США, позичені грошові кошти зобов'язувався повернути за вимогою. Одночасно ОСОБА_2 в розписці від 12.02.2010 року письмово підтвердив, що загальний борг перед позивачкою станом на 10.02.2010 року разом з відсотками складає 138050 доларів США, гроші зобов'язується повернути.

22.12.2010 року ОСОБА_2 в черговий раз підтвердив наявність боргу перед позивачкою в розмірі 138050 доларів США шляхом написання розписки від 22.12.2010 року. Строк виконання зобов»язання зазначив 01.05.2011 року.

Факт надання позивачкою грошових коштів відповідачу ОСОБА_2 підтверджується письмовими розписками, написаними ним власноручно, починаючи з 2006 років, проти чого не заперечив відповідач по даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов»язання щодо повернення коштів в строк визначений умовами договору не виконав.

Частково визнаючи позовні вимоги в сумі 105 000 доларів США, відповідач мотивує тим, що фактично він отримував від позивачки лише цю суму. Будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені обставини, суду надано не було. При цьому у своїх поясненнях відповідач зазначив, що розписки з підтвердженням суми боргу писав особисто, без будь-якого примусу та тиску, на час їх написання суму боргу в розмірі 138050 доларів США він визнавав.

Оцінюючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що сума боргу складає 138050 доларів США. При цьому судом враховується, що вказаний розмір боргу відповідачем неодноразово зазначався в розписках, написаних ним особисто, починаючи з 2006 року, які в подальшому неодноразово переписувалися, при цьому наявність боргу підтверджувалася.

Заявляючи вимогу про солідарне стягнення боргу, позивачка в позові посилається на те, що грошові кошти позичалися відповідачем для потреб сім»ї, відповідно є майном набутим подружжям за час шлюбу, що належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Так, у статті 3 СК України встановлено, що сім»я створюється на підставі шлюбу та інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім»єю.

Рівність прав і обов»язків у шлюбі та сім»ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного Кодексу та Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Так, з матеріалів справи достовірно встановлено, що на час отримання грошових коштів та звернення позивачки до суду із даним позовом відповідачі по даній справі перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області шлюб між сторонами розірвано 18.08.2012 року, тобто після пред»явлення позивачем даного позову.

Не визнаючи заявлених позовних вимог про солідарне стягнення боргу представник відповідача ОСОБА_8, а також відповідач ОСОБА_2 в своїх поясненнях посилаються на ту обставину, що подружні стосунки між ними припинені, майнових претензії вони один до одного не мають, про що також свідчить і договір про поділ майна подружжя, укладений між ними 18.04.2004 року, за яким сторони поділили добровільно майно. Аналізуючи даний договір, суд не може прийняти його до уваги та ставить під сумнів його фактичне існування на день укладення, так як він суперечить п. 4 ст. 372 ЦК України згідно з якою останній має бути нотаріально посвідчений.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по даній справі спільно проживають за адресою АДРЕСА_3. При цьому ще 27.03.2003 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку та житловий будинок, які розміщені за вищевказаною адресою, про що свідчать договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, зареєстрованими за № 540, 543. Дії відповідача щодо вчинення таких договорів при умові припинення подружніх стосунків є незрозумілими та нелогічними, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 продовжують проживати в даному житловому будинку до цього часу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, чоловік позивачки пояснив, що відповідача ОСОБА_2 знає досить тривалий час, разом навчалися в школі, зустрічалися в одних компаніях, протягом 16 років відвідували баню. У 2006 році останній звернувся до нього з проханням позичити гроші для будівництва будинків. Порадивши із дружиною, спільно вирішили позичити гроші, які відповідач отримував в них вдома та писав розписки.

На момент отримання грошей ОСОБА_2 стверджував, що його дружині ОСОБА_3 було добре відомо про отримання коштів у борг. Гроші отримані за договором позики, відповідач обіцяв повернути з продажу будинків, так як інших доходів не має. Був здивований коли дізнався, що відповідач оформив будинок АДРЕСА_1 на свою дружину, що в подальшому його насторожило. Грошові кошти відповідач став позичати з 2006 років, при цьому не повертаючи їх у строки, визначені договорами писав нові розписки про отримання коштів із зазначенням іншого строку виконання обов»язку. Загальна сума заборгованості за договорами позики складає 138050 доларів США.

Уточнив, що відповідач займався будівництвом будинків, грошові кошти позичав в його дружини саме для здійснення будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2. Останні були здані в експлуатацію в 2008 році. Відповідач показував йому ці будинки, брав у нього бочку для води, яку розмістив на АДРЕСА_1, про продаж будинку АДРЕСА_2 відповідач його не повідомив.

Вважає, що причиною розірвання шлюбу є небажання повертати кошти. Стосунки в родині ОСОБА_3 завжди були і є нормальні, відповідач приносив в баню страви, які йому готувала дружина. У 2008 році ОСОБА_3 оформила на своє ім»я кредит та придбала автомобіль, на якому до цього часу їздить відповідач.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає відповідача по даній справі, вони спільно ходили в баню протягом 16 років. Йому відомо, що родина ОСОБА_5 позичила відповідачу для будівництва грошові кошти і на даний час останній їх не повернув. У бані відповідач говорив їм, що продає будинок, він особисто їздив на нього дивитися, мав намір придбати, однак не згідний був з ціною.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що в квітні цього року шукав житло для своїх дітей. На сайті знайшов об»яву про продаж будинку, зателефонував та зустрівся із відповідачем по даній справі для огляду будинку, який розміщений біля торгівельно-розважального комплексу «Термінал». Відповідач повідомив йому, що будинок будував для себе він в нормальному стані, збудований із жовтої цегли. При пред»явленні свідку фотографій а. с. 107-113 впізнав його.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що до нього за консультацією з питань неповернення боргу по розписці, звернулася позивачка по справі. Проконсультувавши останню, він 11 липня 2012 року зателефонував відповідачу та домовився про зустріч щодо повернення боргу. ОСОБА_2 на зустріч не приїхав, повідомивши, що в нього поламався автомобіль, тому вони приїхали до того місця, де був відповідач, біля нього знаходився автомобіль марки «Кіа Соренто»д. н. з НОМЕР_5. При зустрічі відповідач повідомив, що коштів не має, визнає суму лише 115000 доларів США, однак сплатить їх тоді, коли будуть гроші, так як планує продати належне йому нерухоме майно - будинок та розрахуватися.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що у відповідача існує борг перед родиною ОСОБА_5. Йому відомо, що родини сторін по даній справи мали дружні стосунки, зустрічалися в одній компанії. Допускає, що грошові кошти ОСОБА_2 отримував для будівництва будинків, так як вони спільно будувалися в 2007-2008 роках, при цьому відповідач допомагав йому. При зустрічах в бані відповідач говорив про борг перед ОСОБА_1, висловлював намір його повернути.

У судовому засіданні при розгляді даної справи по суті, заперечуючи проти позову про солідарне стягнення заборгованості та будь-яке відношення позичених ОСОБА_2 грошових коштів до будівництва будинку АДРЕСА_1, представник відповідача ОСОБА_8 посилається на ту обставину, що ОСОБА_3 в 2006 році взяла кредит для будівництва належного їй на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1. Наведені заперечення спростовуються змістом самого кредитного договору № 014-1021-КП від 28.02.2006 року, за яким позичальник отримала 40000 доларів США, заклавши при цьому в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 загальною вартістю 93911 грн. та 27174 грн., та відповідно до договору № 489 від 02.11.2007 року відповідачка придбала автомобіль марки «Кіа Соренто»за ціною 189500 грн., який в подальшому заставила згідно із договором від 06.11.2007 року /а. с. 98-100/. Вказаним автомобілем на даний час керує ОСОБА_2, проти чого не заперечив в судовому засіданні і відповідач, що також підтвердив і свідок ОСОБА_11

Посилання сторони відповідача ОСОБА_3 щодо отримання нею кредиту для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору про надання не відновлювальної кредитної лінії та договору кредиту а. с. 85-87, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як вказані договори датовані 15.04.2005 року та 28.02.2006 року, тобто ще до виділення ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Броварської міської ради земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та оформлення нею державного акту.

Крім того, суд ставить під сумнів отримання відповідачем грошових коштів на підставі договору від 15.04.2005 року, оскільки будь-яких даних про перерахування кредитних коштів, необхідних реквізитів та умов угода не містить, а тому може вважатися договором про намір сторін.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що 09.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2. У пункті 4.4 названого договору вказано, що ця купівля-продаж вчиняється за письмовою згодою дружини продавця у заяві на ім»я приватного нотаріуса /а. с. 74-75/

При придбанні земельної ділянки АДРЕСА_2 Київської області на ім»я ОСОБА_2 також зазначено, що ОСОБА_3 -дружина покупця дає згоду на купівлю вищевказаної земельної ділянки, про що свідчить її письмова заява. Наведені обставини свідчать, що на момент вчинення договорів відчуження нерухомого майна відповідачі діяли як подружжя в інтересах сім»ї.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно. З матеріалів справи, фотографій, пояснень сторін та показів свідків, встановлено, що даний будинок виставлено на продаж, при цьому на об»яві про продаж, міститься телефон ОСОБА_2, починаючи з 2009 року та по даний час, проти чого він не заперечив. У судовому засіданні останній підтвердив, що здійснює продаж за проханням колишньої дружини за гонорар, що ставиться також під сумнів і розцінюється судом як намір уникнути відповідальності.

З матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи заведеного за заявою від 10.10.2012 року та постанови від 16.10.2012 року вбачається, що відповідачі станом на жовтень 2012 року проживають як подружжя - чоловік та дружина, про що обоє зазначили в своїх письмових поясненнях, а також поясненнях сусідів -свідків.

З пояснень свідка ОСОБА_11, який займався досудовим врегулюванням спору між сторонами та звіту про виконання довіреності встановлено, що 11 та 12 липня 2012 року він звертався до відповідача з питань стягнення боргу та попередив про подальше звернення до суду. При цьому вже 18.07.2012 року сторони звернулися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про розірвання шлюбу, намагаючись тим самим уникнути відповідальності та обов»язку щодо повернення боргу з обох з подружжя в солідарному порядку, так як 18.08.2012 року сторони фактично розлучилися.

На думку суду, відповідачі по даній справі діяли узгоджено, злагоджено та планово, взяті в позику грошові кошти використали в інтересах сім»ї -здійснювали будівництва будинків по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Будь-яких документів, які б свідчили про наявність у сторін доходів, за рахунок яких вони могли би здійснити будівництва зазначених житлових будинків до суду не надали. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що кошти отримувалися відповідачем для будівництва цих житлових будинків.

При винесенні даного рішення судом також враховується, що договори позики укладені між сторонами в простій письмовій формі, при цьому надання одним із подружжя згоди на укладення такого договору законодавством України не передбачено.

Оцінюючи наведені обставини, судом достовірно встановлено, що грошові кошти набуті ОСОБА_2 на підставі договорів позики є спільною сумісною власністю із ОСОБА_3, використані ними в інтересах сім»ї -будівництво житлових будинків. При цьому незалежно від припинення шлюбу, яке було здійснено після пред»явлення вимоги про стягнення боргу відповідачі мають рівні права та обов»язки щодо спільного нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов»язань за договором позики.

Крім того, відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов»язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов»язання.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно із вимогами ст. 60 СК стають об»єктом спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини поширюється правило про солідарну відповідальність.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку про стягнення боргу за договором позики з обох з подружжя в солідарному порядку.

Правилами ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у абз. 2 п. 5 роз'яснено, що суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи ту обставину, що стягнення моральної шкоди умовами договору позики не передбачено, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до вимог ст. 84 ЦПК України вимогами якої передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У рахунок сплати витрат на правову допомогу позивач ОСОБА_1 просить стягнути кошти в розмірі 5000 грн., які сплачені адвокату ОСОБА_14 на підставі договору про надання правової допомоги № 43/12. Враховуючи ту обставину, що при розгляді даної справи по суті адвокат ОСОБА_14 не приймав участі в судових засіданнях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З цих підстав вимоги позивача про солідарне стягнення із відповідачів судового збору підлягають задоволенню в розмірі 3219 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 525, 526, 530, 541, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 3, 60, 61, 63, 65 СК України, ст. ст. 10, 60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою АДРЕСА_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка проживає за адресою АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, яка проживає за адресою АДРЕСА_4 загальну заборгованість за договорами позики в розмірі 1103433 (один мільйон сто три тисячі чотириста тридцять три) грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 3219 грн., всього 1106652 (один мільйон сто шість тисяч шістсот п»ятдесят дві) грн., 65 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд.

Суддя Н. П. Маценко