ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
___________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"06" листопада 2012 р. Справа № 5019/1501/12
Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» Гарант-Авто» в особі Хмельницької філії ПАТ «УСК» Гарант-Авто» до Фізичної особи-підприємця Слободюка Миколи Дем'яновича
про стягнення 38 250 грн. 00 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : Рабчук Д.О. (довіреність № 16-1-4/26-Ю від 12.09.12 р.);
Від відповідача : Сачук В.М. (довіреність № 9309 від 05.10.2012 р.).
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Обставини справи: У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія»Гарант-Авто» в особі Хмельницької філії ПАТ «УСК» (далі ПАТ «УСК»Гарант-Авто») звернулось через господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Слободюка Миколи Дем'яновича (далі ФОП Слободюк М.Д.) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 38 250 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з вини Християнського М.Н., який працював водієм у відповідача згідно трудового договору від 01.11.2007 року, сталася дорожньо-транспортна пригода, у наслідок якої громадянка Ярчук О.А. отримала тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, у зв'язку із чим ВАТ «УСК»Дженералі Гарант»(правонаступником якого є ПАТ «УСК»Гарант-Авто») виплатило останній страхове відшкодування згідно Положення «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті». Вважаючи, що ФОП Слободюк М.Д. зобов'язаний відшкодувати Позивачу в порядку регресу зазначені витрати, просив суд стягнути з відповідача 38 250 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 24 вересня 2012 року порушено провадження по справі, розгляд якої призначено на 05 жовтня 2012 року.
04 жовтня 2012 року ФОП Слободюком М.Д. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній вважає позов безпідставним, оскільки проведення страхових виплат у такому випадку є обов'язком позивача як страховика, проведення таких виплат не є заподіянням позивачу шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України, а отже до спірних правовідносин положення ст. 1191 ЦК України не можуть застосовуватися. Крім того, зазначає, що відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
05 жовтня 2012 року у судовому засіданні оголошувалась перерва по 30 жовтня 2012 року та у судовому засіданні 30 жовтня 2012 року оголошувалась перерва по 06 листопада 2012 року. Сторони повідомлялись під розписку в протоколах судових засідань.
06 листопада 2012 року у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві.
Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
16 квітня 2008 року між ФОП Слободюком М.Д. (надалі Перевізник) та ВАТ «УСК»Дженералі Гарант»(надалі Страховик) укладено договір № 18 про порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на автомобільному транспорті (надалі Договір) (а.с. 9).
Пункт 1.1 Договору визначає порядок проведення обов'язкового особистого страхування на автомобільному транспорті і укладений відповідно до Положення «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.96 р. № 959 та постановою Кабінету Міністрів України № 640 від 20.04.2007 р.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору страховий платіж на маршрутах міжміського, міжобласного сполучення встановлюється у розмірі 0,83%-1,5% вартості проїзду відповідно до зони дії квитка, а на маршрутах приміського сполучення встановлюється у розмірі 2,86%-3% вартості проїзду відповідно до зони дії квитка.
Пунктом 1.4. Договору страхова сума у всіх випадках для кожного застрахованого становить 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Острозького районного суду Рівненської області від 25 липня 2008 року про закриття кримінальної справи № 1п-17/08 (15/34-08) (а.с. 16), що 09 травня 2008 року Християнський М.Н. керуючи автобусом «БАЗ»державний номер ВК 0107 АА (маршрутне таксі № 831 «Рівне-Ізяслав», перебуваючи у хворобливому стані, рухаючись по автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів -в м. Острог по пр. Незалежності зі швидкістю 40-45 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки, поблизу будинку № 26, що на пр. Незалежності, виїхав на правий по ходу автобуса тротуар, де допустив наїзд на бетонну електроопору.
Внаслідок ДТП водій вказаного автобуса Християнський М.Н. загинув на місці події, а пасажирка автобуса Ярчук Олена Анатоліївна отримала тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.
Згідно довідки МСЕК № 143013 від 29.08.2008 року, Ярчук О.А. встановлена інвалідність другої групи. (а.с. 17).
Судом встановлено, що автобус «БАЗ», д.н. ВК 0107 АА належить відповідачу, а Християнський М.Н. працював у нього водієм згідно трудового договору від 01.11.2007 року та керував автобусом на підставі договору та дорожнього листа № 592297 від 09.05.2008 року. (а.с. 11, 13).
За умовами Положення «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», ВАТ «УСК»Дженералі Гарант»(правонаступником якого є ПАТ «УСК»Гарант-Авто») виплатило Ярчук О.А. страхове відшкодування в сумі 38 250 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 839 від 25.09.2009 року та № 863 від 05.10.2009 року. (а.с. 20,21).
Так, згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди не передбачено.
Крім того, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов'язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до ст. 515 ЦК України не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Ні Положенням «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», ні нормами глави 67 ЦК України не передбачено право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на автомобільному транспорті на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Разом з тим, ні умовами укладеного між сторонами договору, ні нормами чинного законодавства України, які регулюють питання страхування, не передбачено обов'язку страхувальника, який належним чином виконує умови договору обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на автомобільному транспорті, щодо сплати страхових внесків, відшкодовувати страховику з яким укладено такий договір, виплачене ним страхове відшкодування на користь третьої особи, у зв'язку з настанням страхового випадку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «УСК»Гарант-Авто»про стягнення 38 250 грн. 00 коп., як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу з ФОП Слободюка М.Д. є безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено "12" листопада 2012 року.
Суддя Пашкевич І.О.