ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 171555/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Святецького В.В., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.09.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну, або припинення спірних правовідносин.

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено частково, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум, починаючи з 20.03.2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну, або припинення спірних правовідносин, в решті позовних вимог відмовлено, постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Розглядаючи спір суд першої інстанції врахував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (20.09.2011 року), відсутність заяви та поважних причин для поновлення строку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 19.03.2011 року включно, оскільки такі підлягають залишенню без розгляду.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року N 3491-VI, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

З огляду на викладене, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягає застосуванню до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто по 22 липня 2011 року включно.

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 20.03.2011 року по 22.07.2011 року, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 203, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково, скасувати постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року у справі № 2а-15985/11.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 березня 2011 року по 22 липня 2011 року із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Позовні вимоги з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 19.03.2011 року включно залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Святецький

О.М. Довгополов