УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1108/2012Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.
"11" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівМоісеєнко Т.І.Редько Г.В., ,
При секретаріХоружій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2007 року у розмірі 14 212 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору кредиту від 27 листопада 2007 року, ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,40 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 03 листопада 2011 року утворилася заборгованість у сумі 14 212,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6 753,31 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 6 306,68 грн. та штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна ставка) у розмірі 653,00 грн.
Заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» був задоволений: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 212,99 грн. Вирішенню питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 22.05.2012р. заява ОСОБА_6 про перегляд вказаного заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 яка діє в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що ОСОБА_6 не був належним чином сповіщений про день та час розгляду справи та йому взагалі не було відомо про існування такої справи. В матеріалах справи відсутні докази щодо належного сповіщення відповідача, отримання ним позовної заяви та ухвали про відкриття провадження. Поштові повідомлення які містяться в матеріалах справи не відповідають дійсності.
Апелянт зазначає, що кредитний договір ОСОБА_6 з позивачем не укладав, договір та інші документи не підписував, картку та грошові кошти не отримував.
Крім того, у наданому суду кредитному договору не ідеться про зобов'язання перед Банком, зокрема про порядок та строки сплати кредитних коштів, відповідальність сторін, порядок нарахування та сплати відсотків пені штрафів тощо. Посилаючись на ст.ст. 203, 202, 215, 254, 533,1046,1054 вважає договір недійсним.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, отримавши кредит, належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо його повернення у зв'язку з чим, на підставі п.5.2. договору від 27 листопада 2007 року, Банк набув право вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та пені.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до правил ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові розміром та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. У випадках прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 26,4% за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою (а.с.5-7). Відповідно до договору відповідач повинен був здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за його користування згідно з умовами та правилами надання банківських послуг. Проте, ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 03 жовтня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 14212, 99, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6753,31 грн., заборгованості по процентам у розмірі 6306,68 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна ставка) у розмірі 653,00 грн. (а.с.3,4).
З аналізу ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України випливає, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України та умовам договору, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг кредитного договору від 27 листопада 2007 року передбачені штрафні санкції за порушення Клиєнтом строків платежу. Загальна сума заборгованості станом на 03 жовтня 2011 року становить 14212,99 грн., що підтверджується наданим до позову розрахунком.
Отже, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що у Банку виникло право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, відсотків та штрафу, оскільки ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договором кредиту належним чином не виконував, допустив порушення умов та правил договору щодо повернення кредиту в розмірах та в строки передбачені договором, а також не сплачував відсотки за користування кредитом.
Доводи апелянта, що зводяться до неналежного сповіщення про день та час розгляду справи є неспроможними та підстав для скасування оскаржуваного рішення не містять, оскільки матеріали справи містять повернути поштові повідомлення про отримання судових повісток ОСОБА_6 особисто (а.с.22,26,34,35).
У супереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України, а ні ОСОБА_6, а ні його представник належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо недійсності кредитного договору від 27 листопада 2007 року не надали.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та не містять правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6 - відхилити.
Заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко Г.В. Редько