Справа № 0915/1347/12

Провадження № 2/0915/630/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк - Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач подав позов до відповідача про стягнення заборгованості.Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання комісійного кредиту №13450-01 від 13.03.2007р., яким відповідачу надано шляхом перерахування на поточний рахунок продавця кредитні кошти в сумі 5450,00грн. на строк з 13.03.2007р. по 12.03.2009р. на придбання товару широкого вжитку у продавця. ОСОБА_1 порушив основне зобов'язання по кредитному договору №13450-01 від 13.03.2007р., і станом на 07.03.2012р. сума заборгованості відповідача становить разом 5340,87грн., що складається із суми простроченого кредиту 3869,37грн., суми прострочених комісій 1308,00грн., суми одноразової комісії від наданого кредиту 163,50грн. В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати обов'язкових щомісячних платежів, не погасивши борг у передбачений договором строк, чим прострочив зобов'язання. Вказав, що відповідно до п.3.9 кредитного договору, у випадку невиконання своїх зобов'язань по даному договору, позичальник зобов'язується відшкодувати банку заподіяні збитки, в тому числі упущену вигоду.

Представник позивача в судове засідання не з»явився. Від нього надійшла заява, у якій він просив справу розглядати без його участі, позов підтримує, просив його задоволити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з»явилися. Від них надійшли заяви, у яких вони просять справу розглядати без їх участі, позов не визнають та просили відмовити у його задоволенні. У наданому суду запереченні відповідач ОСОБА_1 пояснив, що позивачем пропущено строки звернення до суду з даним позовом та не надано процесуальні доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Ознайомившись із матеріалами справи, повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.03.2007р. сторони уклали договір №13450-01 про надання комісійного кредиту. За умовами розділів 1, 2, 3 якого відповідачу надано кредит в сумі 5450,0грн. з кінцевою датою погашення 12.03.2009р. включно з щомісячною сплатою процентів у розмірі 0,0001% річних від суми кредиту, одноразової комісії за оформлення та видачу кредиту 5% від суми наданого кредиту (сплачується у день видачі кредиту), щомісячної сплати комісії у розмірі 3% від суми наданого кредиту. Кредит надавався на придбання товару широкого вжитку у продавця. Згідно доданої до матеріалів позовної заяви копії рахунку №158 від 13.03.2007р. продавцем в даному випадку зазначено ПП ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч.1 ст.546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, при тримання, завдаток.

Пунктом 1.1 в) кредитного договору передбачено, що кредит забезпечується неустойкою. Відповідно до п.3.5 договору за порушення термінів повернення кредиту, процентів та комісій, в ому числі у випадку дострокового припинення кредитування, позичальник зобов'язується сплачувати банку додатково до встановленої процентної ставки пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу та сплачує штраф за кожний випадок прострочення платежу в розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Згідно п.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти та комісії в нарахованій банком сумі за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця включно, сплачувати в період з 25-го числа поточного місяця по останній робочий день місяця (згідно графіка платежів по кредитному договору, що є його невід'ємною частиною).

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від сум позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст..1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст..625 цього кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Водночас, відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.58 ч.1 ЦПК України).

Згідно листа №07/1108 від 03.07.2008р. банку до відповідача, позивач дізнався про порушення умов кредитного договору позичальником ще у липні 2008року. Відповідно до п.4.2 кредитного договору банк має право проводити перевірку цільового використання кредиту на місці у позичальника, а також перевірку його фінансового стану. Відповідно до п.6.2 кредитного договору банк може достроково припинити кредитування і вимагати від позичальника достроково повернути кредит, оплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші витрати при затриманні сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, інше. У встановлені договором терміни банк не скористався правом дострокового припинення кредитування та дострокового стягнення всієї суми боргу. Оскільки позивачем суду не представлено докази отримання відповідачем письмового повідомлення про борг, а позов поданий 15.03.2012р., тобто через три роки і три дні після вказаного у договорі кінцевого терміну погашення боргу.

Відповідно до п.1, п.5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до п.1.1 договору №13450-01 від 13.03.2007р. про надання комісійного кредиту, кінцевою датою погашення кредиту є термін 12.03.2009року.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

З огляду на представлені суду докази суд погоджується із доводами відповідача щодо необґрунтованості нарахування позивачем суми боргу (прострочених платежів) та критично оцінює додані до матеріалів справи позивачем довідку №309-273/пн від 12.03.2012р. про загальну заборгованість та реєстри платіжних документів. Як вбачається з оригіналу довідку, вона видана без підпису бухгалтера та містить лише загальну інформацію про суму заборгованості відповідача. Реєстри платіжних документів з 25.11.2010р. по 07.03.2012р. про перенесення залишку у зв'язку із закриттям Івано-Франківської філії на суму 3869,37грн., 1308,00грн. та 163,50грн. містять вказівку на три різні суми, проте без конкретного їх призначення. Тобто позивачем у позовній заяві ставиться питання про борг відповідача за умовами кредитного договору, який слід стягнути, проте не доведено його наявності. В матеріалах справи відсутній розрахунок боргу відповідача, де мало бути відображено рух коштів за кредитним договором №13450-01 від 13.03.2007р., порядок та дати виплати позичальником боргу та його залишкову суму. Реєстри платіжних документів містять інформацію про період з 25.11.2010р. по 07.03.2012р., що не відноситься до періоду терміну дії договору та не є платіжним періодом, який вказаний у графіку погашення платежів. Тобто, суду не подана повна інформація про те, станом на яку саме дату і який саме період виник борг, яка саме сума боргу вважається простроченою, який залишок тіла кредиту не був виплачений, яким чином проводились нарахування прострочених комісій, тощо. Позивач не довів наявність вказаного у позовній заяві кредитного боргу.

Постановою №128 від 13.03.2010р. правління Національного Банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ СКБ «Дністер» (м.Львів) НБУ вирішив ліквідувати ВАТ СКБ «Дністер», відкликавши банківську ліцензію з 15.03.2010р. Згідно п.4 ст.91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку. З реєстру платіжних документів вбачається борг за період з 25.11.2010р. по 07.03.2012р., який не є підставою для нарахування банком відсотків чи прострочених комісій, оскільки ліцензія банку відкликана ще 15.03.2010р. Відповідно, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування прострочених платежів на суму боргу (яка не вказані у позові) після 15.03.2010р., тобто через вісім місяців після оголошення ліквідації банку.

Крім того, суд критично оцінює та приходить до висновку про неправомірність нарахування та безпідставність вимоги позивача про стягнення суми одноразової комісії від наданого кредиту в розмірі 163,50грн., що суперечить самим умовам договору №13450-01 від 13.03.2007р. про надання комісійного кредиту. А саме: п.п.1.1 б) договору передбачено, що одноразова комісія за оформлення та видачу кредиту в розмірі 5% від суми наданого кредиту, сплачується у день видачі кредиту. Тобто, позичальником, в даному випадку відповідачем, 13.03.2007р. вже було виплачено одноразову комісію в розмірі 272,50грн., що дає підстави вважати безпідставною дану вимогу позивача, що входить в загальну суму заборгованості, вказану банком у позовних вимогах.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такі, що не підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст 253, 258, 261, 265-267, 609, 613, 1012, 1027 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити, у зв»язку з його безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому зсіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Р.Р.Струтинський