16.11.2012

№232/2702/2012

№2/232/2234/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2012 року                                                                       місто Вінниця

          Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сало Т.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову, пред’явленого до ОСОБА_2 про визнання договору про наміри недійсним, стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

          В провадженні суду знаходиться вищевказана цивільна справа.

Разом з позовною заявою, суду було надано заву про забезпечення позову, яка мотивована тим, зокрема, що відповідач в добровільному порядку не повертає позивачу кошти, які він сплатив на виконання умов договору про наміри в розмірі 2000 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 16000 грн. Такими діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 200 000 грн.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просить накласти арешт на квартиру належу відповідачу, що знаходиться в смт. Вороновиці на АДРЕСА_1. Вартість квартири, відповідно до договору про наміри становить 280 000 грн.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, беручи до уваги ціну позову та роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” дійшов до переконання про неможливість вжиття заходів забезпечення позову у спосіб про який просить заявник, оскільки вартість вищевказаного об’єкту нерухомості становить 280 000 грн., а тому такі заходи забезпечення є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, що в свою чергу є порушенням вимог ч.3 ст. 152 ЦПК України.

Крім того, на час вирішення заяви про забезпечення позову в суду відсутні належні відомості про власника зазначеного об’єкта нерухомості, оскільки як слідує з матеріалів позову, а саме відповідно до довідки відділення зв’язку (ф.20) датованої червнем 2012 р. ОСОБА_2 вибула з кв.1 в буд. 2 на вул. Бакайській в смт. Вороновиці, а договір про наміри, в якому зазначено, що відповідач є власником вказаної квартири датовано ще 16.11.2011 р.

Тобто, за відсутності вказаних доказів, вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб про який просить позивач, може призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб.

Про недопустимість таких порушень наголошено в роз’ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Суд, враховуючи викладене, керуючись ст.ст.152, 153, 209, 210 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову, пред’явленого до ОСОБА_2 про визнання договору про наміри недійсним, стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя:/підпис/

Копія вірна:

          Суддя:                                                  Секретар: