АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Глиняного В.П.,

суддів Бовтрук В.М., Одинця В.М.

з участю прокурора Перебийніс О.Г.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві апеляцію скаржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка на їх переконання полягала у тому, що Генеральний прокурор України не виконав рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.09.2011 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 17.10.2011 року, за якими на його розгляд в порядку ст.97 КПК України було надіслано їх заяву від 29.03.2011 р. про злочин, вчинений прокурором Харківської області ОСОБА_4. На це вважають скаржники свідчить отримана ними 07.02.2012 року за підписом начальника Головного управління нагляду за дотримання законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України Андреєвим Р.Г. відповідь, за якою прокуратура не знайшла підстав для перевірки в порядку ст.97 КПК України їх заяви від 29.03.2011 року, пославшись на відсутність у заяві даних, які б вказували на ознаки злочину в діях прокурора ОСОБА_4

17 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні скарги зазначивши, що чинним законодавством не передбачено можливості визнання незаконними чи протиправними дії прокурора під час розгляду ним заяв про злочини та можливості зобов'язання прокурора вчиняти певні дії, а враховуючи, що прокурором не винесено жодного процесуального рішення, яке могло бути оскаржене згідно вимог кримінально-процесуального закону, суд, діючи у відповідності до ст.19 Конституції України, не знаходить підстав для задоволення скарги.

В апеляції скаржники просять скасувати постанову суду та задовольнити їх скаргу, визнавши неправомірною бездіяльність Генерального прокурора України по розгляду їх заяви про злочин, як і бездіяльність по не виконанню постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова та ухвали Апеляційного суду Харківської області, зобов'язати Генерального прокурора України розглянути їх заяву від 29.03.2011 року в порядку ст.97 КПК України та направити на їх адресу копію постановленого рішення. Розгляд апеляцію просили провести за їх участю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який не погоджується з вимогами скаржників, перевіривши матеріали по розгляду скарги та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція скаржників підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 367 КПК України, однією з підстав для скасування вироку (постанови ) суду є невідповідність висновків викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи. Такими ст.368 КПК України визнає випадки, коли висновки суду, викладені у рішенні, містять істотні суперечності.

Як вбачається з оскарженої постанови, суд допустив у своєму рішенні суперечності, а тому винесене ним рішення не може бути законним та підлягає скасуванню.

Так, розглянувши скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд встановив, що згідно постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.09.2011 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 17.10.2011 року заяву скаржників від 29.03.2011 року направлено Генеральному прокурору України для розгляду згідно ст. 97 КПК України, тоді як остання розглянула заяву відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокуратура не виконавши рішення суду порушила права скаржників, але при цьому суд відмовив в задоволенні скарги

Також колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції заява про злочин від 29.03.2011 року не досліджувалась, копія останньої відсутня в матеріалах справи, що унеможливлює зробити оцінку висновкам прокуратури щодо відповідності заяви скаржників вимогам КПК України.

Вимоги скаржників, про те, що апеляційний суд має зобов'язати Генерального прокурора України розглянути заяву в порядку ст. 97 КПК України, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а саме ст. 382 КПК України.

За наведених обставин постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, повинні бути направлені до районного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1, ОСОБА_2, задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року, скасувати, а

матеріали скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, повернути до Печерського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Судді: 1. 2. 3

Суд допустився протиріччя у висновках: прокуратура порушила права скаржників, не виконавши рішення суду; суд не може зобов'язувати прокурора діяти у спосіб, не передбачений законом (а як же ст.97 КПК)

· суд не досліджував саму заяву про злочин від 29.03.2011 р.

Генеральною прокуратурою України відповідь від року а лише переслав заяву до прокуратури Харківської області, яка обмежилась лише простим листом, яким 13.05.2011 р. в.о. прокурора області Анпілогов О. повідомив, що їх звернення не містить даних про ознаки злочинів