АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/11564/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бірса О.В.
Доповідач: Гаврилова М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 листопада 2012 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Пікуль А.А.
Невідомої Т.О.
при секретарі Дем'яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості.
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу, якою його вимоги задовольнити, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 листопада 2011 року скасувати. В обґрунтування апеляції вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що справа, у якій прийнято рішення не підвідомча третейському суду, так як є спором щодо захисту прав споживачів. Крім того, вважає, що сплинув річний строк для пред'явлення позову 21.10.2011 року до ОСОБА_3, оскільки вимоги щодо зобов'язання поручителя по кредитному договору припинилися 13.10.2010 року.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник ПАТ «Ерсте Банк» ОСОБА_6 вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить ухвалу суду залишити без змін.
ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК судова колегія вважає за можливе розглянути справу в її відсутність.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 листопада 2011 року позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/1969/5/16420 від 29.05.2008 року на загальну суму 800 283 грн.
Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи у третейському суді відбувся із дотриманням Закону України «Про третейські суди», підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають наявним матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Перелік підстав, з яких може бути скасоване рішення третейського суду, визначений ч.2 ст. 389-5 ЦПК України та ч.3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» та такий перелік є вичерпним.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, за наявності у кредитному договорі третейського застереження при вирішенні спору суд має враховувати положення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку не підлягають розгляду третейськими судами. При цьому відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем.
Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
Таким чином, позови банків до громадян - споживачів або інших позичальників банку, пов'язані з виконанням ними кредитних договорів не відносяться до позовів щодо захисту прав споживачів, тому що вони подаються банками до споживачів-позичальників на захист своїх прав за кредитними договорами.
У спорі, який був розглянутий третейським судом, за захистом свого порушеного права звернувся саме банк з метою захисту порушених цивільних прав, пов'язаних з невиконанням ОСОБА_5 своїх кредитних зобов'язань, тому справа підвідомча третейському суду відповідно до закону і у суду першої інстанції не було підстав для скасування рішення третейського суду з цих підстав.
Доводи апеляції, що третейський суд не був правомочним приймати рішення щодо відповідальності ОСОБА_3 як поручителя за зобов'язаннями ОСОБА_5 з причини відсутності відповідної третейської угоди є необґрунтованими.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Пунктом 10.1.1. кредитного договору №014/1969/5/16420 від 29.05.2008 року та пунктом 5.1.3 договору поруки № 014/1969/5/16420/2 від 29.05.2008 року передбачено, що всі спори, що виникають з договору, підлягають за вибором позивача розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом даного третейського суду.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, в редакції на час укладення кредитного договору та договору поруки, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписуючи договір кредиту та договір поруки від 29.05.2008 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтвердили, що ознайомлені з умовами договорів і погоджуються з ними. Умови договорів сторонами узгоджені, договори кредиту та поруки недійсним не визнані.
Доводи апеляції щодо спливу строку на пред'явлення позову до поручителя на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України колегія суддів також до уваги не приймає.
В обґрунтування своїх доводів апелянт вважає, що строк основного зобов'язання встановлений моментом пред'явлення вимоги, тому порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Твердження апелянта є помилковими.
Відповідно до договору поруки № 014/1969/5/16420/2 від 29.05.2008 року (п.1.2) та додаткової угоди до нього від 17.09.2009 року (п.2.1), ОСОБА_3 виступив поручителем перед ПАТ «Ерсте Банк» за виконання зобов'язань ОСОБА_5, передбачених кредитним договором № 014/1969/5/16420 від 29.05.2008 року, зі строком погашення отриманого кредиту до 27.05.2016 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених кредитним договором.
За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до п.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Таким чином, строк дії договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов'язань і строк дії кредитного договору на час розгляду справи в третейському суді не закінчився, кредитні зобов'язання не припинилися.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду, суд дав їм належну оцінку, правомірно визнав їх необґрунтованими і вони не містять підстав для скасування або зміни ухвали суду.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: А.А. Пікуль
Т.О. Невідома