АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/8831/12 Головуючий у 1-й інстанції - Демидовська А.І.

Доповідач - Гаврилова М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Гаврилової М.В.

суддів Невідомої Т.О.

Усика Г.І.

при секретарі Дем'яненко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 4 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року ПАТ «Київметробуд» звернулося із позовом до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку. На обґрунтування позову зазначило, що 08.10.2008 року на підставі наказу № 351 о/с ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до Управління реконструкції та будівництва ПАТ «Київметробуд», у зв'язку з чим йому було надано ліжко-місце в гуртожитку № 7 за адресою: АДРЕСА_2. Наказом № 327 о/с від 04.09.2009 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач неодноразово пропонував відповідачеві або укласти договір на проживання у гуртожитку або звільнити ліжко-місце, на що останній відмовився. Крім того, відповідач не оплачує за проживання в ньому, заборгованість за проживання у гуртожитку з 25.09.2009 року на момент подання позову складає 1550 грн. 23 коп. Крім того, ордер на вселення та проживання у гуртожитку відповідачеві не видавався, оскільки останній забезпечений житлом за місцем реєстрації: АДРЕСА_1. Просили виселити ОСОБА_3 з приміщення гуртожитку № 7, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 4 квітня 2012 року позов ПАТ «Київметробуд» задоволений, ухвалено виселити ОСОБА_3 з гуртожитку № 7 за адресою: АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи. Зазначив, що підприємство має перед ним заборгованість по заробітній платі, тому він вважає, що має право на проживання у гуртожитку, оскільки іншого житла в нього не має. Він дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але за даною адресою він ніколи не проживав, власником цього житла є інша особа, яка не дозволяє йому проживати в даному будинку.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, вказуючи, що іншого місця проживання не має, по новому місцю роботи гуртожиток не надають.

Представник ПАТ «Київметробуд» ОСОБА_4 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користується гуртожитком не маючи законних підстав, у зв'язку з чим підлягає виселенню без надання іншого житла.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.

Відповідно до ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Єдиною підставою для вселення згідно зі ст. 129 ЖК України є ордер.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу в період роботи у ПАТ «Київметробуд» 1 жовтня 2008 року була надана жила площа у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, кімната № 7, але ордер на вселення відповідача у гуртожиток не видавався. Дану обставину в судовому засіданні не заперечував і відповідач.

Згідно наданої в судовому засіданні апеляційного суду довідки, вказаний гуртожиток перебуває на балансі ПАТ «Київметробуд».

Згідно копії наказу № 327 о/с від 4 вересня 2009 року, трудовий договір між сторонами по справі було припинено (а.с. 13).

Листами від 26.10.2010 року та 21.11.2011 року (а.с. 14-15) позивачем повідомлялося відповідача про необхідність укладення договору подальшого проживання, але дані вимоги були останнім проігноровані, в добровільному порядку він не виселяється.

Крім того, відповідач має інше житло для проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою СГІРФО Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області (а.с. 17).

Таким чином, закріплені в ч.2,3 ст. 132 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані у спорі про виселення з гуртожитку відповідача, оскільки він у встановленому законом порядку вселений у гуртожиток не був, ордер на жилу площу в гуртожитку йому не видавався, у трудових відносинах з підприємством він не перебуває та незаконно проживає у гуртожитку.

Доводи апеляційної скарги, що позивач має перед ним заборгованість по заробітній платі, тому він має право на проживання у гуртожитку, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки наявність заборгованості по заробітній платі не є підставою для проживання в гуртожитку та не впливає на житлові правовідносини.

Всі ці висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційної скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 4 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.В. Гаврилова

Судді: Т.О. Невідома

Г.І. Усик