АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/7755/12 Головуючий у 1-й інстанції: Галась І.А.

Доповідач: Гаврилова М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Гаврилової М.В.

суддів Поливач Л.Д.

Невідомої Т.О.

при секретарі Дем'яненко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_3, третя особа - Приватне підприємство «Конкордія» про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ПП «Конкордія» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог, які в подальшому були уточнені, позивач зазначав, що 05.04.2004 року між АППБ «Аваль», яке було перейменоване на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Конкордія» було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-02/294. За умовами даної угоди та додатковими угодами до неї позивач зобов'язався надавати позичальнику кредити, гарантії платежів на підставі договорів, укладених в її рамках. Загальний розмір зобов'язань за кредитними договорами, договорами овердрафту та договорами про надання гарантій платежу, що надаються в рамках даної угоди, не може перевищувати 31 500 000 грн. В рамках Генеральної угоди були укладені наступні договори:

· Договір про надання гарантій платежу № 019/02-01/09/236 від 16.12.2005 року на суму 350 000 грн., строком до 30.07.2006 року. Додатковими угодами до договору, остання № 019/02-01/09/236/196 від 11.12.2008 року суму платіжної гарантії збільшено до 3 600 000 грн., строк дії гарантії продовжено до 14.01.2010р.

· Договір про надання гарантій платежу № 019/02-01/09/237 від 16.12.2005 року на суму 1 500 000 грн., строком до 30.07.2006 року. Додатковими угодами до договору остання № 019/02-01/09/237/194 від 11.12.2008 року суму платіжної гарантії збільшено до 1 650 000 грн., строк дії продовжено до 28.10.2009 року.

· Договір про надання гарантій платежу № 019/14/195 від 02.07.2007 року на суму 900 000 грн., строком до 31.12.2007 року. Додатковими угодами до договору, остання № 019/14/195/79 від 11.12.2008 року, на суму 1 600 000 грн., строком до 23.04.2009р.

Позивач повністю виконав зобов'язання за договорами про надання гарантії платежу, перерахувавши ПП «Конкордія» за платіжними вимогами від 256.01.2009 р., 30.01.2009 р., 16.10.2009 р. кошті у в сумі 6850000,0 грн., але позичальник не повернув списаних з кореспондентського рахунку позивача за платіжними гарантіями грошових коштів.

4. Договір овердрафту № 015/08/4133 від 10.11.2008 року про відкриття позичальнику кредитної лінії в сумі 10 000 000 грн., з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів в розмірі 18,5%-19,75% річних, строком до 04.11.2009 року. Позивач повністю виконав свої зобов'язання перед позичальником, що підтверджується випискою про рух коштів по його рахунку.

5. Кредитний договір № 010/08/4174 від 19.12.2008 року про надання кредиту в сумі 3 860 000 грн. строком до 13.12.2009 року, під 19,5% річних. Згідно з додатковою угодою № 1 від 14.01.2009 року до кредитного договору, розмір кредиту встановлено в сумі 4 860 000 грн. Позивач повністю виконав обов'язки, перерахувавши кошти позичальнику часками в грудні 2008 р.- січні 2009 р.

Для забезпечення виконання зобов'язань згідно Генеральної кредитної угоди та додаткових угод до неї та кредитними договорами, що укладені в її рамках, 20.04.2004 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 865 000 грн.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання по зазначеним договорам. Але відповідач порушив умови Генеральної кредитної угоди, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість станом на 01.12.2009 року в сумі 27 274 682,07 грн. Просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 010/02-02/294 від 05.04.2004 року в сумі 27 274 682,07 грн.; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначити в сумі 865 000 грн.; виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2010 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені частково. Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з 3-х жилих кімнат, жилою площею - 46,60 кв.м., загальною площею - 96,70 кв.м., що належить ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою № 010/02-02/294 від 05.04.2004 року в сумі 27 274 682,07 грн. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на відшкодування понесених судових витрат 1820 грн. В задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в позові. Зазначила, що протягом періоду, починаючи з моменту підписання ОСОБА_3 та позивачем Договору іпотеки, сторонами Генеральної кредитної угоди ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Конкордія» було внесено ряд суттєвих змін до її умов. ОСОБА_3 надавала згоду лише на один договір про внесення змін до договору іпотеки, а саме № 010/14/04/322 від 14 листопада 2007 року. Про інші зміни до договорів ОСОБА_3 не була повідомлена і не давала згоди виступати майновим поручителем по зобов'язанням позичальника, які виникли без її відома. Крім того, вважає договір іпотеки припиненим на підставі ст. 559 ЦК України. Також зазначає, що відповідач не отримувала судових повісток, тому не мала змоги бути присутньою в судовому засіданні та надати свої заперечення проти позову.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу частково, а саме в частині відмови у позовних вимогах про визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 865 000,00 грн. Просили рішення суду змінити та в цей частині задовольнити вимоги банку. В решті рішення залишити без змін.

Представник третьої особи ПП «Конкордія» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК судова колегія вважає за можливе розглянути справу в його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 5 квітня 2004 року між АППБ «Аваль», яке було перейменоване на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Конкордія» укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-02/294 від 05.04.2004 року. За умовами даної угоди та додатковими угодами до неї № 010/02-02/294/34 від 16.10.2008 року та № 18 від 18.12.2008 року позивач зобов'язався надавати позичальнику кредити, гарантії платежів на підставі договорів, укладених в її рамках. Загальний розмір зобов'язань в рамках даної угоди не може перевищувати 31 500 000 грн. Термін користування кредитними коштами та наданими гарантіями за даною угодою встановлюється до 15.01.2010 року (т. 1 а.с. 18-22).

В рамках Генеральної кредитної угоди було укладено наступні договори.

Договір про надання гарантій платежу № 019/02-01/09/236 від 16.12.2005 року на суму 350 000 грн., строком до 30.07.2006 року. Додатковими угодами до договору, остання № 019/02-01/09/236/196 від 11.12.2008 року суму платіжної гарантії збільшено до 3 600 000 грн., строк дії гарантії продовжено до 14.01.2010р.

Договір про надання гарантій платежу № 019/02-01/09/237 від 16.12.2005 року на суму 1 500 000 грн., строком до 30.07.2006 року. Додатковими угодами до договору остання № 019/02-01/09/237/194 від 11.12.2008 року суму платіжної гарантії збільшено до 1 650 000 грн., строк дії продовжено до 28.10.2009 року.

Договір про надання гарантій платежу № 019/14/195 від 02.07.2007 року на суму 900 000 грн., строком до 31.12.2007 року. Додатковими угодами до договору, остання № 019/14/195/79 від 11.12.2008 року, на суму 1 600 000 грн., строком до 23.04.2009р.

Позивач повністю виконав зобов'язання за договорами про надання гарантії платежу, перерахувавши ПП «Конкордія» за платіжними вимогами від 256.01.2009 р., 30.01.2009 р., 16.10.2009 р. кошті у в сумі 6850000,0 грн., але позичальник не повернув списаних з кореспондентського рахунку позивача за платіжними гарантіями грошових коштів.

Договір овердрафту № 015/08/4133 від 10.11.2008 року про відкриття позичальнику кредитної лінії в сумі 10 000 000 грн., з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів в розмірі 18,5%-19,75% річних, строком до 04.11.2009 року. Позивач повністю виконав свої зобов'язання перед позичальником, що підтверджується випискою про рух коштів по його рахунку.

Кредитний договір № 010/08/4174 від 19.12.2008 року про надання кредиту в сумі 3 860 000 грн. строком до 13.12.2009 року, під 19,5% річних. Згідно з додатковою угодою № 1 від 14.01.2009 року до кредитного договору, розмір кредиту встановлено в сумі 4 860 000 грн. Позивач повністю виконав обов'язки, перерахувавши кошти позичальнику часками в грудні 2008 р.- січні 2009 р.

Для забезпечення виконання зобов'язань згідно Генеральної кредитної угоди та додаткових угод до неї та кредитними договорами, що укладені в її рамках, 20.04.2004 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якої ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Договір забезпечував вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Генеральної кредитної угоди № 010/02-02/294 від 05.04.2004 року ( а також усіх додаткових угод до неї, які можуть бути укладені до закінчення строку дії генеральної кредитної угоди), за умовами якого Позичальник зобов'язаний до 14.01.2005 року виконати умови Генеральної кредитної угоди на суму 2500 000 грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 249 490 000 грн. (т. 1 а.с. 48-52). За умовами додаткової угоди до генеральної кредитної угоди № 010/02-02/294/34 від 16.10.2008 року, термін користування кредитними коштами встановлений до 15.01.2010 року (т.1 а.с.21). Договором про внесення змін № 010/14/04/322 від 14.11.2007 року до договору іпотеки, розмір зобов'язань звеличився до 15 000 000 грн., предмет іпотеки сторони оцінили в сумі 865 000,00 грн. (а.с.55). Договором № 010/14/04/134 від 17.11.2008 року розмір зобов'язань звеличився до 21 500 000 грн. (а.с.54). Договором № 010/14/04/293 від 15.01.2009 року розмір зобов'язань звеличився до 31 500 000 грн. (а.с.53).

Позивачем були в повному обсязі виконані свої зобов'язання за вказаними договорами, але ПП «Конкордія» свої зобов'язання не виконало, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 1 грудня 2009 року на загальну суму 27 274 682,07 грн.

У зв'язку з цим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушило перед судом питання про зверення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. ст. 526,589 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та дійшов вірного висновку про задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Генеральної кредитною угодою № 010/02-02/294 від 05.04.2004 року в сумі 27 274 682,07 грн.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.3.1.4, 3.1.5 Договору іпотеки, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за Генеральною угодою, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу.

Відповідно до п.5.2. Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою вони не будуть виконані, а саме: повному або частковому невиконанні умов Генеральної кредитної угоди, у встановлені Генеральною кредитною угодою строки, при несплаті або частковій несплаті, у встановлені Генеральною кредитною угодою строки, сум процентів, комісійної винагороди: при несплаті або частковій несплаті у встановлені Генеральною кредитною угодою строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Правовідносини сторін крім загальних норм цивільного законодавства (ЦК України) урегульовані також Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Доводи апелянта, що ОСОБА_3 надавала згоду лише на один договір про внесення змін до договору іпотеки, а саме № 010/14/04/322 від 14.11.2007 року, про будь-які інші зміни не була повідомлена, тому не давала згоди виступить майновим поручителем по зобов'язанням Позичальника, які виникли без її відома, а тому і не згодна з сумою заборгованості, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Вказані договір іпотеки та договори про внесення змін до нього підписані позивачем та ОСОБА_3, посвідчені нотаріально, на час розгляду справи вказані договори не розірвані та не визнані недійсними у встановлений законом порядку.

Відповідно до договору іпотеки від 20 квітня 2004 року, іпотекодавець ОСОБА_3 виступила майновим поручителем перед АППБ «Аваль»(перейменоване на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») за виконання зобов'язань ПП «Конкордія» по Генеральної кредитної угоді № 010/02-02/294 від 05.04.2004 року ( а також усіх додаткових угод до неї, які можуть бути укладені до закінчення строку дії генеральної кредитної угоди). Згідно умов додаткових угод до Генеральної кредитної угоді № 010/02-02/294/34 від 16.10.2008 року та № 18 від 18.12.2008 року, загальний розмір зобов'язань в рамках даної угоди не може перевищувати 31 500 000 грн., термін користування кредитними коштами та наданими гарантіями встановлений до 15.01.2010 року.

Позивачем були в повному обсязі виконані свої зобов'язання за вказаними договорами, але ПП «Конкордія» свої зобов'язання не виконало, в зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 1 грудня 2009 року на загальну суму 27 274 682,07 грн.

Вказана заборгованість підтверджена розрахунком банку, апелянт не надав інших розрахунків суми боргу, які його спростовують, тому судова колегія приходить до висновку, що розрахунок суми заборгованості виконано правильно ( т.1 а.с. 10-17, 44-47).

Доводи апелянта про припинення іпотеки на підставі ч.1 та ч.4 ст. 559 ЦК України, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми ст. 559 ЦК України, що регулюють поруку, не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, так як він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на наявність у ОСОБА_3 трьох неповнолітніх дітей, яки мають право на користування жилим приміщенням, що являється предметом іпотеки та відсутність згоди органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрації неповнолітньої дитини в жилому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору іпотеки 20.04.2004 року за адресою розташування предмета іпотеки - АДРЕСА_1 ніхто з неповнолітніх дітей зареєстрованим не був, квартира належала на праві власності ОСОБА_3, тому отримання згоди органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки потрібно не було.

Крім того, при розгляді справи ОСОБА_3, посилаючись на ст. 609 ЦК України та ст.17 Закону України «Про іпотеку» вважала припиненими правовідносини за договором іпотеки та надала апеляційному суду ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.06.2012 року, згідно якої затверджений звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ПП «Конкордія» та реєстр вимог кредиторів, ліквідовано ПП «Конкордія» у зв'язку з визнанням його банкрутом, а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.08.2012 року, який підтверджує факт внесення відомостей про припинення діяльності юридичної особи ПП «Конкордія» у зав'язку з визнанням її банкрутом.

Вказані доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки на час звернення банку до суду з даним позовом та ухвалення по справі рішення, тобто 2 липня 2010 року, ПП «Конкордия», відносно якого проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у серпні 2012 року, ліквідовано не було, а відтак зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки припинені не були, суд першої інстанції підставно у рахунок задоволення вимог кредитора звернув стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тім, заслуговують на увагу доводи апеляції в частини невідповідності рішення суду нормам ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення стягнення на предмет іпотеки має відповідати як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: … спосіб реалізації предмету іпотеки…, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації...

Резолютивна частина оскаржуваного рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», що, враховуючи положення ст. 309 ЦПК, дає суду апеляційної інстанції підстави для зміни рішення суду в цій частині шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення у новій редакції, а саме визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та зазначати початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 865 000,00 грн., яка визначена сторонами в Договорі про внесення змін № 010/14/04/322 від 14.11.2007 року до договору іпотеки (а.с.55).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2010 року змінити.

Після абзацу другого доповнити резолютивну частину рішення двома абзацами наступного змісту:

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначити в сумі 865000 гривень 00 копійок.

В зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом п'ятим.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.В. Гаврилова

Судді: Л.Д. Поливач

Т.О. Невідома