АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/13411/12 Головуючий у 1-й інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач: Гаврилова М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2012 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Пікуль А.А.
Невідомої Т.О.
при секретарі Дем'яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Згідно отриманого нею попередження про припинення постачання електроенергії № 2497 її було повідомлено про наявність заборгованості за спожиту електроенергію станом на 01.03.2012 року в сумі 1652,51 грн. Вказувала, що з моменту отримання у власність квартири в листопаді 2008 року і протягом всього періоду проживання добросовісно сплачувала вартість електроенергії. 14 травня 2012 року її квартиру було відключено від електричної мережі РЕ Західний СВП «Енергозбут Київенерго» ПАТ «Київенерго». Листом від 28 травня 2012 року відповідач повідомив її, що електропостачання квартири було припинено в зв'язку з тим, що на рахунок № НОМЕР_1 з травня 2010 року не надходили кошти. Також зазначала, що 23 червня 2007 року між відповідачем і колишнім власником квартири ОСОБА_4 був укладений договір про користування електричною енергією № НОМЕР_1 в якому зазначено лічильник № 084013 з показаннями лічильника 000555 кВт. 14 квітня 2009 року між нею та відповідачем був підписаний договір про користування електричною енергією № НОМЕР_1 та акт звіряння за період з 01.01.2003 року по 14.04.2009 року № 1/НОМЕР_1. В реквізитах сторін особовий рахунок по квартирі позивача був зазначений № НОМЕР_1. Позивач наголошує, що оскільки договір № НОМЕР_1 від 14 квітня 2009 року не містив відомостей щодо номеру її особового рахунку, і відповідач офіційно не повідомив її про зміну номеру рахунку, вона продовжувала сплачувати кошти за спожиту електроенергію на рахунок № НОМЕР_1 як і всі попередні власники цієї квартири. В 2010 році на ім'я попереднього власника цієї квартири ОСОБА_5 надійшла абонентська книжка із зазначенням особового рахунку № НОМЕР_1 та адреси: АДРЕСА_1 Одночасно вона отримала розрахункову книжку із зазначенням того ж особового рахунку, але із зазначенням квартири АДРЕСА_1. В тому ж році вона отримала поштою третій примірник абонентської книжки на 2010 рік із зазначенням особового рахунку № НОМЕР_1 З цього приводу вона зверталась із письмовими заявами до відповідача 08.06.2010 року та 24.04.2012 року, але її заяви залишились без відповіді. Вважає вірним номер особового рахунку по її квартирі № НОМЕР_1 на який вона вчасно і в повному обсязі вносила плату за користування електроенергією, тому вважала дії відповідача по відключенню її квартири від електропостачання незаконними. Просила зобов'язати ПАТ «Київенерго» безоплатно підключити квартиру АДРЕСА_1 до електричної мережі, перенести оплату за спожиту електроенергію по лічильнику № 084013 з № НОМЕР_1 на № НОМЕР_2 та стягнути судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Зобов'язано ПАТ «Київенерго» поновити електропостачання у квартирі АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що відключення квартири позивача від електропостачання було здійснено у встановленому законом порядку, оскільки позивач мала заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 в сумі 1652,51 грн. Також зазначає, що до квітня 2010 року позивач сплачувала кошти на рахунок № НОМЕР_1, а починаючи з травня 2010 року оплата за спожиту електричну енергію від неї не надходить.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в ній та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником та проживає у квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7).
14 квітня 2009 року між позивачем та АЕК «Київенерго» було укладено договір про користування електричною енергією № НОМЕР_1 (а.с. 21).
Відповідно до п.5 даного договору, номер однофазного приладу обліку (лічильника) 084013 (а.с. 21).
14 травня 2012 року квартиру позивача було відключено від електропостачання, на підставі наявності заборгованості по особовому рахунку.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 в частині зобов'язання відповідача поновити електропостачання у квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, суд першої інстанції виходив з того, що припинення електропостачання у вказаній квартирі здійснено відповідачем із порушенням процедури проведення припинення електропостачання.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Правовідносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.
Відповідно до п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією.
Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як встановлено матеріалами справи, позивач є споживачем послуг з електропостачання, які до квартири споживача відповідачем надавалися до моменту їх припинення.
Відповідно до п. 19 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Відповідно до п. 22 Правил, оплата спожитої електричної енергії може здійснюватися: за розрахунковими книжками; за платіжними документами, які виписуються енергопостачальником; за карткою попередньої оплати.
Абз. 4 п. 38 Правил, зобов'язує енергопостачальника відкрити поточний рахунок із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за спожиту електричну енергію та вказати його номер у договорі.
Відповідно до абз. 5 п. 38 Правил, енергопостачальник зобов'язується у разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання.
Згідно матеріалів справи, зокрема Договору про користування електричною енергією від 14 квітня 2009 року № НОМЕР_1, укладеному між сторонами, номер особового рахунку в ньому не зазначений.
Згідно наданих позивачем копій абонентських книжок по розрахунках за електроенергію, особовий рахунок № НОМЕР_1 зазначений одночасно в абонентський книжці на ім'я ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 та абонентський книжці на ім'я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 23).
Також в іншій абонентській книжці на ім'я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 особовий рахунок зазначений як НОМЕР_2 (а.с. 25). На даний особовий рахунок позивачем здійснювалась оплата за користування електроенергією (а.с. 14-19).
З приводу невідповідності особових рахунків по абонентським книжкам 8 червня 2010 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до відповідача (а.с. 26).
Згідно попередження № 2497 про припинення постачання електроенергії, ОСОБА_3 було повідомлено про наявність заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.03.2012 року в сумі 1652,51 грн. (а.с. 9)
24 квітня 2012 року у відповідь на лист-попередження позивач звернулась до ПАТ «Київенерго» із заявою про внесення нею коштів за оплату електроенергії на особовий рахунок № НОМЕР_1, до якої додала копії квитанцій (а.с. 27).
14 травня 2012 року електропостачання квартири АДРЕСА_1 в м. Києві було припинено.
Відповідь на дану заяву була надана позивачу 28 травня 2012 року (а.с. 28), тобто після відключення її квартири від електропостачання.
Відповідно до п. 27 Правил, у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного в договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.
Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши думку відповідача дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову і зобов'язання ПАТ «Київенерго» поновити електропостачання в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, як того вимагала позивач.
Всі ці висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ПАТ «Київенерго» не містить, в ході апеляційного розгляду апелянт також не навів таких обставин.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: А.А. Пікуль
Т.О. Невідома