АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/206/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України Русаков Г.С.

Доповідач в апеляційній інстанції Євтушенко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Євтушенка В. Г.

суддів: Ятченка М. О., Соломки І. А.

за участі: прокурора Свищ Л. А.

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора Степанця Б.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Одеса, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.342 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч.2 ст.345 КК України на 2 роки позбавлення волі,

Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України вирішено звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та зобов'язаннями: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти КВІ про зміну місця проживання і роботи.

Вирішено частково задовольнити цивільний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди по 1000 грн. кожному.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 24 лютого 2011 року близько 12 години в м. Каневі Черкаської області, в районі магазину „Галатея" по вул. Першого Травня, після того, як його у зв'язку з керуванням автомобіля Шкода Фабіа д.н.з. НОМЕР_1 зупинив інспектор ДПС Канівського ВДАІ ОСОБА_5, який перебував спільно із старшим інспектором ДПС Канівського ВДАІ ОСОБА_6 на службі по нагляду за дорожнім рухом м. Канева та Канівського району по маршруту 1-6, і передав свої водійські документи інспектору ДПС, не погоджуючись із зупинкою автомобіля, діючи умисно, підійшов до службового автомобіля працівників ДПС, відчинив двері водія, та розпочав однією рукою забирати водійські документи у ОСОБА_5, який сів за кермо автомобіля, щоб дістати папку з документами, а іншою схопив останнього за лівий погон форменого одягу, та щосили потягнув за нього, в результаті чого відірвав погон, супроводжуючи при цьому свої дії висловлюваннями нецензурними словами та брутальною лайкою. Крім того, у момент, коли до нього підійшов ОСОБА_6, щоб зупинити неправомірні дії, на запитання інспетора: „що Ви робите?", умисно, правою рукою „на відмаш" вдарив ОСОБА_6 в нижню щелепу, у результаті чого в останнього, згідно висновку експерта №130 м/д від 26.04.2011 року спричинив тілесне ушкодження у вигляді перелому коронки другого зуба верхньої щелепи зліва, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У поданих на вирок апеляціях та внесених змінах і доповненнях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив про скасування вироку суду в частині призначеного засудженому покарання з підстав невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, а, змінивши свої вимоги, - просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи про неправильність судового розгляду справи і невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, звернувши увагу на те, що суд, послався у вироку на наявність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників ДАІ, яку за скаргою ОСОБА_3 судом скасовано;

- захисник адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 також порушує питання про скасування вироку і просить постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, мотивуючи про упередженість органів слідства, прокурора і суду при дослідженні і оцінці доказів у справі, про недоведеність факту заподіяння тілесних ушкоджень працівнику ДАІ ОСОБА_6 з посиланням на те, що судово-медичному експерту не було задано питання, - чи міг бути надламаний зуб у ОСОБА_6 раніше, а клопотання ОСОБА_3 про це залишилося не вирішеним (т. 1 а. с. 175), а також на те, що у справі не було проведено впізнання свідками, зокрема свідком ОСОБА_7, потерпілого і засудженого, - що поза увагою залишилися такі обставини, як наявність крові на капоті автомобіля. Захисник також мотивує про порушення вимог КПК при порушенні кримінальної справи, про наявність в показаннях свідка ОСОБА_7 протиріч, а також звертає увагу на порушення строків розгляду скарг ОСОБА_3 на постанови про порушення справи, а також на те, що до цього часу не приймалося рішення по заяві ОСОБА_8, поданій в органи міліції 24.02.2011 року о 11.50 год. про „хуліганські" дії працівників ДАІ.

В доповненні до апеляції захисника засуджений ОСОБА_3 (сам він не подавав апеляцію) звертає увагу суду на те, що вирок фактично є копією обвинувального висновку і в ньому не враховані результати судового слідства, яке тривало майже вісім місяців; що суд у вироку послався на те, що за результатами перевірк заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про неправомірність дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прокуратурою було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за відсутністю в їх діях складу злочину, і не врахував той факт, що Канівським міськрайонним судом та апеляційним судом Черкаської області двічі були скасовані такі постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а також не враховано, що допитаний свідок начальник Канівського ДАЇ ОСОБА_9 (а.с.8) по скаргам ОСОБА_3 звільнений з займаної посади, як і інспектор ДАЇ ОСОБА_6 у липні 2011 року і не працював пів року, та лише після другої відмови прокуратури в порушенні кримінальної справи від 19.12.2011 року в кінці грудня 2011 року знову прийнятий на службу. ОСОБА_5В з початку літа також був відряджений з Канівського ДАЇ на роботу в інше місце. Але також після відмови прокуратури в порушенні кримінальної справи від 19.12.201 І року в кінці грудня 2011 року повернувся до Канівського ДАЇ; вважає безпідставними посилання суду (а.с.8) на те, що ОСОБА_8 є зацікавлена особа, як його дружина, і при цьому не врахував, що ОСОБА_6 - брат заступника голови Канівського суду ОСОБА_10, а ОСОБА_5 - зять в. о. начальника Канівського ДАЇ Медведенка М.В.; що на початку і в ході судового слідства ні потерпілими ні прокурором не було заявлено цивільний позов, як і при пропонуванні амністії 16.08.2011 року, від якої він відмовився. В порушення ч. З ст. 28 КПК України 22.12.2012року головуючій вперше проголосив про наявність цивільних позовів, та приступив до їх розгляду. Посилаючись на положення ч. З ст. 50 КПК України, стверджує, що у справі жодного доказу до позову не додано, а його клопотання про пред'явлення доказів на моральну шкоду не враховано, та залишилось не вирішеним.

В своїх запереченням на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_3 вважає, що апеляція прокурора в цілому і у зміненому вигляді повинна бути залишена без руху і розгляду, як подана з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, оскільки прокурором не подано доказів та немає посилання на відповідні аркуші справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який відповідно підтримав апеляцію прокурора у зміненому виді, пояснення та останнє слово засудженого ОСОБА_3, який, частково заперечуючи доводи апеляції прокурора, підтримав та доповнив апеляційні вимоги захисника, просить про скасування вироку саме за його вимогою, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що змінена апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника з внесеними доповненнями та змінами самим засудженим ОСОБА_3- частковому задоволенню.

В силу статей 321, 323 КПК України вирок суду, який є найважливішим актом правосуддя, повинен бути законним і обґрунтованим. Тому до його постановлення суду належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321 - 339 КПК України, зокрема про те, що в його основу можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні, за умови всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, остаточної оцінки доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, а висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, а також, що прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не були дотримані під судового розгляду справи і постановленні вироку.

Як убачається з протоколу судового засідання та вироку суду засуджений ОСОБА_3 не визнав своєї вини у вчиненні опору та умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу під час та у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.

Проте суд дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.342, ч. 2 ст. 345 КК України.

У вирішальній мірі такий висновок суд обґрунтував показаннями потерпілих працівників міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також свідка ОСОБА_7, які він давав під час досудового слідства (в суді свідок заявив, що, у зв'язку з тим, що пройшло багато часу, деталей конфлікту між водієм ОСОБА_3 та працівниками ДАІ не пам'ятає). Також суд послався, як на встановлені обставини справи, на те, що за висновками прокуратури та УМВС України в діях працівників ДАІ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 немає порушення службової дисципліни чи ознаки злочину, та - на той факт прокурором було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за відсутністю в їх діях складу будь-якого злочину (не вказуючи конкретно якою постановою і коли таке рішення було прийнято).

При цьому суд не звернув уваги, що постанова прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 від 24.11.2011 року була оскаржена до суду засудженим ОСОБА_3, тобто фактично не набрала законної сили. В подальшому за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 згадана постанова прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасована згідно постанови Канівського міськрайонного суду від 31.07.2012 року з направленням матеріалів по заяві ОСОБА_3 від 25.02.2011 року Канівському міжрайонному прокурору для проведення додаткової перевірки (така постанова суду залишена без змін згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 29.08.2012 року).

Таким чином зазначені обставини не були належно досліджені судом першої інстанції, що може мати важливе значення для вирішення справи по суті, оскільки в обґрунтування доведеності винності засудженого суд у вироку посилається на скасовану судом постанову прокурора саме щодо цих обставин з підстав неповноти дослідження і перевірки заяви ОСОБА_3 про злочини з боку працівників правоохоронного органу.

З наведеного слідує, що суд першої інстанції, оцінюючи докази з точки зору їх допустимості й достовірності, своїх висновків з цього питання у вироку не навів, як не навів і обґрунтувань правильності висновків прокурора з цих питань, залишивши таким чином не дослідженими ці обставини судом безпосередньо, що, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів та обставин справи, вказує на порушення судом вимог ст. 323 КПК України

Повне і всебічне дослідження цих обставин судом першої інстанції може мати істотне значення для правильного вирішення справи по суті щодо обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_3 як за ч. 2 ст. 342 КК України, так і за ч. 2 ст. 345 КК України, тобто злочинів, обов'язковою передумовою яких є законність дій працівника правоохоронного органу, щодо якого вчинено опір та насильство.

Крім того, колегія суддів знайшла, що суд, критично оцінюючи показання свідка ОСОБА_8, як дружини засудженого, у вироку не привів конкретно суті показань цього свідка, які безпосередньо стосуються інтересів і доводів засудженого та суті обвинувачення, не навів будь-яких обґрунтувань їх недостовірності, що також свідчить про неповноту дослідження і оцінки доказів, та вказує на те, що суд не належно перевірив доводи засудженого ОСОБА_3 на свій захист, допустивши таким чином під час судового розгляду і вирішення справи по суті порушення права засудженого на захист, що також є підставою до скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що суд допустив однобічність і неповноту судового слідства, а також невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 367-369 КПК України є підставами для скасування вироку, оскільки у справі залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, і така невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого, а також на правильність застосування кримінального закону та визначення міри покарання.

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що суд фактично під час судового слідства не досліджував обставини і докази, які стосуються питання розгляду цивільного позову у кримінальній справі (на початку судового слідства 23.06.2011 року ні прокурором ні потерпілими не були оголошені позовні заяви, як це передбачено ч. 2 ст.297 КПК України (т.3 а.с. 5), а в ході слідства у потерпілих не з'ясовувалися їх доводи щодо доведеності заподіяння кожному з них шкоди (матеріальної та моральної), у вироку суд лише констатується рішення про часткове задоволення позовів без будь-яких обґрунтувань і мотивів прийнятого судом рішення.

Вимоги у апеляції захисника про постановлення апеляційним судом вироку, яким виправдати ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України з підстав упередженості органів слідства, прокурора і суду є невідповідні вимогам ч. 1 ст. 378 КПК України, якою передбачено вичерпний перелік випадків, у яких апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок. Під час апеляційного розгляду кримінальних справ це допускається лише тоді, коли в апеляції прокурора, потерпілого або його представника порушено питання про скасування вироку саме із перелічених у зазначеній нормі підстав, які пов'язані з погіршенням у той чи інший спосіб становища виправданого або засудженого.

Вищенаведені неповнота судового слідства, порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону тягнуть за собою скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд, який необхідно здійснити у відповідності до вимог чинного законодавства, в ході якого суду належить ретельно перевірити доводи захисту про недоведеність пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, а також належно дослідити доводи та твердження ОСОБА_3, на які він посилаються на свій захист.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

апеляцію прокурора Степанця Б.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, а апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 з внесеними доповненнями та змінами самим засудженим ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 грудня 2011 року відносно ОСОБА_3 скасувати з підстав неповноти судового слідства, істотного порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Головуючий

Судді