16.11.2012 Справа № 2-1677/11

Справа №2-115 /12

РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2012 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Заріцького С.М.,

при секретарі - Смілянець І.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: управління Держкомзему у Вишгородському районі про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, визнання права власності на земельну ділянку, витребування і звільнення земельної ділянки -

встановив:

Позивач у липні 2011 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку.

          Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що являється первинним користувачем земельної ділянки №170, загальною площею 0,0574 га. по вул. 12 лінія в садівницькому товаристві «Троянда»масиву «Дружба-2»Синяківської сільської ради Вишгородського району. Документи для приватизації земельної ділянки були ним подані в травні 2005 року, а 15.06.2010р. позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. У жовтні 2010 року приїхавши на свою земельну ділянку позивач виявив, що на ній невідомими особами ведеться самовільне будівництво. Після звернення до Вишгородського РВ із заявою про незаконне заволодіння земельною ділянкою, було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 оформив право власності на належну позивачу земельну ділянку і підставі договору купівлі-продажу продав її громадянці ОСОБА_5

          Позивач вважає, що оформлення права власності на належну йому земельну ділянку на іншу особу та проведення на ній будівництва порушує його право на землю, тому на підставі ст. ст. 15,16,152,203,215,216,376,386.388,391,392,658 ЦК України, ст.ст.126,158 ЗК України просив:

-          визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий на ім’я ОСОБА_2;

-          визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної-ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5;

-          визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0574 га., яка розташована по вул. 12 лінія в садівницькому товаристві «Троянда»масиву «Дружба-2»Синяківської сільської ради Вишгородського району;

-          витребувати у ОСОБА_3 належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0574 га., яка розташована по вул. 12 лінія в садівницькому товаристві «Троянда»масиву «Дружба-2»Синяківської сільської ради Вишгородського району;

-          зобов’язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0574 га., яка розташована по вул. 12 лінія в садівницькому товаристві «Троянда»масиву «Дружба-2»Синяківської сільської ради Вишгородського району;

-          зобов’язати ОСОБА_3 знести незаконно зведені об’єкти нерухомого майна на земельній ділянці, яка розташована по вул. 12 лінія в садівницькому товаристві «Троянда» масиву «Дружба-2»Синяківської сільської ради Вишгородського району.

Під час розгляду справи позивач у жовтні 2011 року уточнив позовні вимоги в частині реквізитів оскаржуваних ним державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу.

          Представник ОСОБА_2, ОСОБА_5 та її представник позовних вимог не визнали та стверджують, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_2 у 2007 році рішенням загальних зборів садівницького товариства «Енергетик», як земельна ділянка, що належить товариству. Земельна ділянка перебувала у запущеному стані, що свідчило про те, що нею багато років ніхто не користувався. За час користування земельною ділянкою ОСОБА_2 сплачував членські внески. У січні 2008 року він подав голові садівницького товариства документи, необхідні для приватизації земельної ділянки. У жовтні 2009 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0609 га. по вул. 12 лінія садівницького товариства «Енергетик»Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). Після цього він вирішив продати належну йому земельну ділянку ОСОБА_3 Процедура відчуження земельної ділянки була проведена на законних підставах та в порядку, встановленому цивільним законодавством.

          Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких міркувань.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯИ №891407, виданого 15.06.2010р. являється власником земельної ділянки площею 0,0574 га., для ведення садівництва, яка розташована Київська область, Вишгородський район, Синяківська сільська рада, садівницьке товариство «Троянда»(за межами населеного пункту).

ОСОБА_2 з 2007 року являвся членом садівницького товариства «Енергетик»і користувався земельною ділянкою №170, що підтверджується довідкою, виданою 16.01.2008р. головою садівницького товариства «Енергетик» ОСОБА_6

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації №374 від 08.05.2009р. передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0609 га. в садівницькому товаристві «Енергетик» на території Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами села).

05 жовтня 2009 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №916098, площею 0,0609 га. для ведення садівництва, яка розташована Київська область Вишгородський район, Синяківська сільська рада, СТ «Енергетик».

04 листопада 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0609 га. для ведення садівництва, яка розташована Київська область Вишгородський район, Синяківська сільська рада, СТ «Енергетик».

Заявляючи вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_2 позивач зобов’язаний був довести наявність обставин, які б вказували на допущені порушення закону при оформленні та видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку.

Доводячи свої вимоги позивач залишила поза увагою ту обставину, що ОСОБА_2 в порядку та у спосіб, визначений земельним законодавством отримав правовстановлюючий документ на земельну ділянку, на підставі розпорядження, даних про не чинність якого суду надано не було.

Позивачем не надано, а судом не встановлено належних доказів, які б вказували на те, що на час отримання ОСОБА_2 державного акту на земельну ділянку, позивач у встановленому порядку являвся власником цієї земельної ділянки.

Також позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначаючи правовою підставою такої вимоги статті 203, 215,216 ЦК України.

Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав передбачених законом.

Встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і нотаріально посвідчений 04.11.2009р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач не довів обставин, на які посилався у вимогах про недійсність договору, зокрема, що він не відповідає вимогам закону, тому суд приходить до висновку, про відсутність законних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, всі істотні умови даного договору його сторонами дотримані, як дотримано і порядок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На час укладення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки 04.11.2009р. право власності ОСОБА_2 на відчужувану земельну ділянку належало йому на законних підставах.

Право власності гарантоване статтею 41 Конституції України і являється непорушним.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову. Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому названим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Захисту підлягає лише порушене право, оскільки позивач не довів, а суд не встановив, що його право було порушеним і підлягало захисту, суд вважає доцільним відмовити у позові через відсутність правових підстав для його задоволення.

Керуючись ст. ст. 58,59, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: управління Держкомзему у Вишгородському районі про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, визнання права власності на земельну ділянку, витребування і звільнення земельної ділянки –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строк, визначений ст. 294 ЦПК України.

Суддя:

          Повний текст рішення суду виготовлений 21.11.2012р.