ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 листопада 2006 р. |
№ 4/1554-2/257 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
|
за участю представників: заявника |
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
|
позивача |
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
|
відповідача |
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради |
|
на постанову |
Львівського апеляційного господарського суду від 04-18.06.2006 року |
|
у справі |
№ 4/1554-2/257 господарського суду Львівської області |
|
за позовом |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
до |
Івано-Франківської селищної ради |
|
про |
стягнення 87668,78 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1 - звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 87668,76грн. боргу, що виник внаслідок завдання несвоєчасним розглядом тарифів на водопостачання збитків за період з 01.07.2004р. по 31.01.2005р.; позовні вимоги мотивовано статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтею 191 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання грошового зобов'язання та наслідки його порушення, статтею 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 40, 42, 43 Конституції України.
Відповідач відхилив позов з огляду на порушення позивачем порядку вирішення питання про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення.
Постановою господарського суду Львівської області від 01.06.2006р. (суддя Зварич О.В.) у задоволенні позову відмовлено, судове рішення мотивовано недоведеністю позивачем причинно-наслідкового зв'язку між збитковою діяльністю підприємства та тарифами на послуги з водопостачання та водовідведення в селищі, відсутністю доказів щодо затвердження тарифів на комунальні послуги нижчими від економічно обґрунтованих витрат на їх надання, статтею 191 Господарського кодексу України та статтею 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04-18.07.2006 року (головуючий суддя -Новосад Д., судді Михалюк О., Мельник Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто 87667,76грн. збитків та судові витрати за розгляд спору; постанову мотивовано статтею 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статтею 1173 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225, 226, 228 Господарського кодексу України, доведеністю неправомірної бездіяльності відповідача, що спричинила завдані позивачу збитки.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради, як не залучена до участі у справі особа, чиї права та інтереси порушено прийнятою постановою; просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін постанову місцевого господарського суду.
Скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, недоведеністю його висновків щодо неправомірної бездіяльності відповідача належними та допустимими доказами, що спричинило неправильне застосування статей 26, 46, 47 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. На виконання ухвали Вищого господарського суду України скаржник подав докази, що підтверджують його статус як юридичної особи.
Відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні; у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши про підставність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу на рішення місцевого чи постанову апеляційного господарського суду мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогами про стягнення з коштів місцевого бюджету суми боргу, що виникла внаслідок завдання йому збитків бездіяльністю органів місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач займався підприємницькою діяльністю по наданню послуг з водопостачання та водовідведення жителям смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області.
Актом від 12.04.2004р. НОМЕР_1, складеним за наслідками перевірки по питанню порядку формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги позивача Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області встановлено, що за 2003 рік збитки позивача складають 15,3 тис. грн., а за перший квартал 2004 року -4,2 тис. грн. та запропоновано позивачу розрахувати нові тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення з врахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 139 від 27.06.2001р.
08.11.2004р. Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведено повторну перевірку позивача, якою встановлено збитковість підприємства в розмірі 62,4тис.грн. за 10 місяців 2004 року.
Листом НОМЕР_2 позивач направив голові селища Івано-Франкове матеріали для погодження нових тарифів; 30.12.2004р. виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради прийнято рішення № 229 про надання дозволу на підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення в селищі на 15%; 02.03.2005р. рішенням № 205 сесії Івано-Франківської селищної ради погоджено розрахунок базових тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення в селищі.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем здійснювались всі необхідні дії для розгляду заявленого позивачем питання про підняття цін на послуги водопостачання та водовідведення. що відповідає вимогам пункту 11. 3 Порядку формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення; позивачем не доведено причинного зв'язку між збитковою діяльністю підприємства та прийнятими тарифами на послуги з водопостачання та водовідведення, прийняття цих тарифів нижче від економічно - обгрунтованих витрат на їх надання.
Скасовуючи постанову місцевого господарського суду, апеляційна інстанція дійшла висновку про порушення виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради строків розгляду поданих позивачем тарифів. що свідчить про бездіяльність відповідача, яким згідно позовної заяви є Івано-Франківська селищна рада, неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно збитки на суму 87668,76грн.
Однак вказані висновки апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють підстави та порядок відшкодування заподіяних збитків з урахуванням повноважень органів місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Натомість, обґрунтовуючи протиправну поведінку (бездіяльність) боржника -селищної ради -позивач покликається на порушення строків розгляду його звернення виконкомом селищної ради, що за поданим свідоцтвом НОМЕР_3 про реєстрацію юридичної особи є самостійною юридичною особою. Таким чином, доводячи протиправність поведінки виконавчого комітету, позивач просить відшкодувати заподіяні йому збитки за рахунок селищної ради -також юридичної особи за поданим свідоцтвом, при цьому виконавчий комітет селищної ради до участі у справі не залучено.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний господарський суд на вказану обставину уваги не звернув, та прийняв судове рішення про відшкодування заподіяних збитків без розмежування повноважень селищної ради та її виконавчого органу, не з'ясувавши на кого з них згідно чинного законодавства покладено вирішення спірного питання щодо тарифів, та в чому конкретно полягають винні дії (бездіяльність) селищної ради; виконавчий орган селищної ради, чию протиправну бездіяльність встановлено постановою апеляційної інстанції, до участі в справі не залучено.
Вказане порушення мало місце також на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.
Також судова колегія зазначає, що судами помилково віднесено дану категорію спорів до таких, що розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства, оскільки це суперечить частині 2 статті 21 вище вказаного Кодексу.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що в порушення ст. 43 ГПК України господарські суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від4-18.06.2006 року у справі № 4/1554-2/257 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2006р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач