Справа № 11-1161/11 Головуючий у 1 інстанції: О.М. Ванівський

Категорія: ч.2 ст.190 КК України Доповідач: Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: Валько Н.М.

Суддів: Волинця М.М., Ревера В.В.

З участю прокурора: Малиш Н.С.

засудженої: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі на вирок Галицького районного суду м.Львова від 26 листопада 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, із середньо-спеціальною освітою, одружену, працюючу вахтером гуртожитку №7 ЛДМУ ім.Д.Галицького, раніше не судиму, прож.: АДРЕСА_1

визнано винною та засуджено за ознаками ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України засуджену ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено їй іспитовий строк тривалістю один рік. На підставі ст.76 КК України засуджену ОСОБА_1 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід -підписку про невиїзд засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.

Цивільний позов КС «Перше Кредитне Товариство»залишено без розгляду.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_1 на користь ЛНДІСЕ МЮ України за проведення судово-почеркознавчої експертизи 783 (сімсот вісімдесят три) грн.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, а саме: незаконне отримання споживчого кредиту у сумі 11000 грн. в кредитній спілці «Перше Кредитне Товариство», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, не маючи для цього законних підстав, з цією метою, звернулася до особи №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з проханням допомогти їй в отриманні вищевказаного кредиту. А оскільки, згідно правил кредитної спілки, кредит на суму 11000 грн. на одну особу не оформляється, ОСОБА_1, з проханням оформити кредит, звернулась до особи №1, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, при цьому завіривши останню, що даний, оформлений на неї кредит, вона погашатиме самостійно і його їм допоможе швидко оформити особа №2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, який готуватиме для них документи для отримання даних кредитів.

У подальшому, ОСОБА_1 та особа №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, надали особі №2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження свої анкетні дані, на підставі яких, особа №2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 10 жовтня 2006 року передав їм фіктивні довідки про доходи на їхні імена, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та особа №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, являються працівниками ДП «Апетит»від ТзОВ «ДК Смак»і ОСОБА_1 займає в цій фірмі посаду провідного економіста та в період з квітня 2006 року по вересень 2006 року на даному підприємстві отримала заробітну плату в сумі 10800 грн., хоча фактично ОСОБА_1 на даному підприємстві ніколи не працювала і заробітної плати ніколи там не отримувала. А згідно довідки про доходи, наданої особі №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вбачалося, що вона займає в цій фірмі посаду старшого економіста та в період з квітня по вересень 2006р. на даному підприємстві отримала заробітну плату в сумі 10200 грн., хоча фактично особа №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на даному підприємстві ніколи не працювала і заробітної плати ніколи там не отримувала.

Продовжуючи далі свою злочинну діяльність, 10 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та особа №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, звернулися у кредитну спілку «Перше Кредитне Товариство», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, внаслідок чого, ОСОБА_1 було оформлено кредит на придбання комп'ютерної техніки в сумі 6010 грн., а особі №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, було оформлено кредит на придбання комп'ютерної техніки в сумі 5200 грн., про що їм було надано сертифікати у кредитній спілці, які вони в подальшому, передали особі №2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Наміру на придбання комп'ютерної техніки у гр. ОСОБА_1 не було, вона мала лише намір, в такий шахрайський спосіб, отримати в даній кредитній спілці лише гроші. Однак, ОСОБА_1 не змогла заволодіти ні комп'ютерною технікою, оформленою на неї в кредит, ні грошима, з причин, що не залежали від її волі, оскільки особа №2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволодівши даними сертифікатами на отримання комп'ютерної техніки в неї та особи №1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, пообіцяв отримати дану комп'ютерну техніку і передати ОСОБА_1 за це гроші, однак, у подальшому, він, отримавши дану техніку, грошей ОСОБА_1 так і не повернув.

На вирок суду подав апеляцію прокурор, а також зміни та доповнення в порядку ст.355 КПК України, згідно із якими він вважає вирок суду 1-ї інстанції незаконним, у зв'язку із чим, з точки зору апелянта, він підлягає зміні. Не заперечуючи правильності встановлення районним судом обставин вчинення злочину та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України, апелянт вважає, що із мотивувальної частини вироку слід виключити питання про вирішення судом долі речових доказів та судових витрат. Крім цього, скаржник вважає, що відповідно до ч.5 ст.74 КК України та ч.6 ст.7 КПК України засуджену ОСОБА_1 слід звільнити від призначеного судом покарання, оскільки з моменту вчинення нею злочину на даний час минули строки притягнення її до відповідальності.

Подану 08 лютого 2010 року апеляцію на даний вирок суду засуджена ОСОБА_1 відкликала 13 грудня 2011 року, тому доводи, викладені у ній, Колегією Суддів не перевіряються і така у даному провадженні не розглядається.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який повністю підтримав апеляцію, просить задоволити її у повному об'ємі, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію прокурора, клопоче про її задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляції прокурора у контексті поданих ним змін у порядку ст.355 КПК України, Колегія Суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту апеляції прокурора, ним не оспорюється ні доведеність вини, ні кваліфікація дій засудженої ОСОБА_1 за постановленим відносно неї вироком суду.

При цьому, Колегія Суддів погоджується із доводами апелянта у наступному.

Як вказують матеріали даної кримінальної справи, суспільно-небезпечне діяння засудженою ОСОБА_1 вчинено 10 жовтня 2006 року.

Станом на даний час минуло 5 років з моменту вчинення нею злочину.

Згідно п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули 5 років, у разі вчинення особою злочину середньої тяжкості.

Відповідно до вимог ст.12 КК України, злочин за ч.2 ст.190 КК України відноситься до суспільно-небезпечних діянь середньої тяжкості.

З урахуванням вимог ч.5 ст.74 КК України та ч.6 ст.7 КПК України засуджена ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України, а вирок суду -зміні.

Що стосується доводів апелянта у контексті вирішення районним судом долі речових доказів та судових витрат по справі, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як вбачається із постановленого вироку, у його резолютивній частині судом вирішено долю речових доказів та судових витрат, що відповідає вимогам ст.335 КПК України. Покликання суду 1-ї інстанції у мотивувальній частині вироку на судові витрати та речові докази по справі, на переконання Колегії Суддів, вказують на те, що дані питання, як цього вимагає норма ст.324 КПК України, знаходяться у полі зору суду при прийнятті рішення, а їхню долю вирішено у резолютивній частині постановленого судом вироку, як цього і вимагає чинний КПК України.

З уваги на викладене, доводи прокурора у цій частині до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.366; 367; 370; 371; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів,-

у х в а л и л а:

апеляцію прокурора на вирок Галицького районного суду м.Львова від 26 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України задоволити частково.

Вирок Галицького районного суду м.Львова від 26 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1 змінити, звільнивши засуджену ОСОБА_1 від призначеного їй покарання вироком Галицького районного суду м.Львова від 26 листопада 2010 року на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С у д д і:

Н.М.Валько М.М.Волинець В.В.Ревер