ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 12947/11 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.09.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА :

14.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року з врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України».

Оскаржуваним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.09.2010 року вказаний позов задоволено частково, а саме зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.08.2010 року з врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України».

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 рр. ", якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області 30% доплати до пенсії позивачу з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " є незаконною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання 30% підвищення виплачуваної йому Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007-2008 рр. ", якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністратив ного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юри дичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вва жатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку йому пенсії згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

А тому, враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що позов в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 14.03.2010 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум та з врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України» - залишити без розгляду.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

І тому колегія суддів вважає, що даний позов підлягає до задоволення частково, а саме: слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 14.03.2010 року по 31.08.2010 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум з врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України».

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області - задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.09.2010 року у справі № 2-2017/10 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позов в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 14.03.2010 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум та з врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України» - залишити без розгляду.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 14.03.2010 року по 31.08.2010 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум з врахуванням п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України». В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда