№ 2-А-124
2008 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2008 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :
головуючого - судді Богдана С.І.
при секретарі Яценко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання не чинним постанови №004016 від 25.03.2008 року та протоколу №023014 від 17.03.2008 року контрольно-ревізійної служби в Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання не чинною постанови №004016 від 25.03.2008 року та протоколу №023014 від 17.03.2008 року контрольно-ревізійної служби в Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Посилається на те, що 25 березня 2008 року першим заступником начальника контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області ОСОБА_2 було складено і направлено поштою постанову № 004016 про адміністративне правопорушення по ч.1 ст.164-2 КУпАП та ч.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», сам протокол на підставі якого була винесена дана постанова їй не був наданий, незважаючи на те, що об'єктивна сторона інкримінованого їй правопорушення не була розкрита. При складанні протоколу були грубо порушенні норми чинного законодавства , а саме їй не було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.268 КпАП України, а також ст.32 та ст.63 Конституції України. Тобто представниками контрольно-ревізійного управління повинні були роз'яснити їй права та обов'язки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, але натомість їй довелося писати пояснення на пустому протоколі виходячи з актів ревізії , а не із зазначеного інкримінованого їй порушення в протоколі. Окрім того їй навіть не надали копію даного протоколу.
В постанові про адміністративне правопорушення №004016 були встановлені такі обставини справи, як ведення бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку протягом з 2006-2007, лютого 2008 року, виплата зайвої матеріальної допомоги в сумі 1738 грн., та проведено перерахування у відповідні фонди на суму 629 грн., що призвело до внесення недостовірних даних до фінансової звітності.
Вказує, що нею не було допущено будь-яких порушень фінансової звітності з наступних підстав:
- дані бухгалтерського обліку управління повністю відповідають даним фінансової звітності тому, що згідно п.1.2. порядку складання річних фінансових звітів за 2006 рік установами та організаціями які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом державного казначейства України від 09.01.2007 року №1, п.1.2. Порядку складання річних фінансових звітів за 2007 рік установами та організаціями які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом державного казначейства України від 10.01.2008 року №3 та п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 року №996-XIV, не порушені і до фінансових звітів внесені дані , які відображають дані бухгалтерського обліку.
Згідно Постанови №7-5 від 15.04.2005 року «Про затвердження положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Пенсійного фонду України та його органів» зазначено : п.5.2. - матеріальна допомога працівникам для вирішення соціально побутових питань надається за їх заявою та рішенням керівника в розмірі, що не перевищує розмір середньомісячної заробітної плати. П.5.3 - питання щодо надання матеріальної допомоги працівникам зайнятих обслуговуванням Пенсійного фонду та його органів, вирішується керівником відповідного органу Пенсійного фонду. Матеріальна допомога цим особам надається в розмірі середньомісячного заробітку. Згідно з п.2 «з» Наказу міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, та органів прокуратури, судів та інших органів», зареєстрованого 02.10.1996 року №77 із змінами від 29.04.205 року №154, не зазначено кількість виплат матеріальних допомог.
Таким чином нарахування та виплата матеріальних допомог водію в 2006-2007 роках управлінням в сумі 1738,83 грн., та перераховано у відповідні фонди 629,45 грн., проводилась у рамках чинного законодавства на законних підставах, в межах фонду оплати праці.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України № 996-ХІУ нею під час ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності надавалася користувачам для прийняття рішень повна, правдива і неупереджена інформація про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві, нею не було порушено жодної норми ч.7 ст. 8 цього Закону.
На підставі викладеного просила визнати не чинною постанову №004016 від 25.03.2008 року та протокол №023014 від 17.03.2008 року контрольно-ревізійної служби в Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 136 гривен.
В судовому засіданні представник позивачки адміністративний позов підтримала повністю та дала пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що 17.03.2008 року провідним контролером-ревізором КРВ в м. Чернівці було складено протокол про адміністративне правопорушення на головного бухгалтера Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці ОСОБА_3 за ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку. Впродовж 2006-2007 років згідно з наказами Управління бухгалтерією установи було нараховано та виплачено водію (робітнику) дві матеріальні допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, що є порушенням вимог підпункту «з» п.2 наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування», яким визначено, що керівники мають право надавати матеріальну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, в межах установлених фондів оплати праці. Фактично водію виплачувалося двічі на рік матеріальні допомоги як державному службовцю, а водій до цієї категорії не відноситься.
Зазначені дії призвели до зайвої виплати коштів в сумі 1738,83 грн., та відповідно проведено відрахування на вказану суму до державних цільових фондів в сумі 347,23 грн. У зв'язку з цим вважала, що постанова про накладення адміністративного стягнення є законною, а тому просила в позові відмовити.
Суд, заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно п.1.2. Порядку складання річних фінансових звітів за 2006 рік установами та організаціями які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом державного казначейства України від 09.01.2007 року №1, п.1.2. Порядку складання річних фінансових звітів за 2007 рік установами та організаціями які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом державного казначейства України від 10.01.2008 року №3 та п.1 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 року №996-XIV, позивачкою не були порушені і до фінансових звітів внесені дані , які відображають дані бухгалтерського обліку.
Складаючи фінансові звіти позивачка діяла відповідно до Постанови №7-5 від 15.04.2005 року «Про затвердження положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Пенсійного фонду України та його органів» в якій зазначено, зокрема в п.5.2. - матеріальна допомога працівникам для вирішення соціально побутових питань надається за їх заявою та рішенням керівника в розмірі, що не перевищує розмір середньомісячної заробітної платі , в п.5.3 - питання щодо надання матеріальної допомоги працівникам зайнятих обслуговуванням Пенсійного фонду та його органів, вирішується керівником відповідного органу Пенсійного фонду. Матеріальна допомога цим особам надається в розмірі середньомісячного заробітку.
Таким чином нарахування та виплата матеріальних допомог водію в 2006-2007 роках управлінням в сумі 1738,83 грн., та перераховано у відповідні фонди 629,45 грн., проводилась у рамках чинного законодавства на законних підставах, в межах фонду оплати праці.
В діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст.. 164-2 ч.1 КпАП України, оскільки вона вела бухгалтерський облік у відповідності до вимог законодавства, матеріальна допомога водію була виплачена на підставі Положення затвердженого керівником управління Пенсійним фондом і вона виконувала вимоги Положення.
Таким чином є всі підстави вважати, що вимоги позивачки в частині скасування постанови № 004016 від 25.03.2008 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є обґрунтованими і підлягають до задоволення, і це знайшло своє підтвердження зібраними доказами по справі.
Що стосується вимог позивачки в частині визнання не чинним протоколу № 023014 від 17.03.2008 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_3. , то в цій частині позивачці в позові слід відмовити, оскільки складанням протоколу не були порушенні право та свободи позивачки і складання протоколу не є рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності і самим адміністративним протоколом позивачку не було притягнено до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 7, 94 159- 163, КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати не чинною постанову першого заступника начальника контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області ОСОБА_2 №004016 від 25 березня 208 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 136 гривен на ОСОБА_1.
В частині позовних вимог про визнання не чинним протоколу №023014 від 17.03.2008 року про адміністративне правопорушення вчиненого ОСОБА_1 відмовити, оскільки даним протоколом не порушуються права та свободи ОСОБА_3.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : С.І.Богдан